ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Перехід до ринкових умов господарювання та складна економічна ситуація, в якій опинилася більшість вітчизняних господарюючих суб’єктів, призвели до того, що за останнє десятиріччя рівень зносу основних фондів на підприємствах досяг критичної позначки. Нагальна необхідність технічного переозброєння виробництв вимагає пошуку шляхів вирішення цієї проблеми. В умовах гострої потреби в оборотних коштах такі суб’єкти не можуть розраховувати на оновлення основних фондів лише за рахунок належних їм фінансових ресурсів. Не завжди можливим є і отримання кредиту на придбання потрібного майна, оскільки банки вимагають надання надійних та високоліквідних гарантій під забезпечення здійснюваних ними кредитних операцій, а господарюючі суб’єкти часто не в змозі їх надати. Досить обмеженими в сучасних умовах є і можливості державного бюджетного фінансування. Це зумовлює необхідність впровадження нових ринкових методів оновлення основних фондів підприємств, одним із яких є лізинг.

Зважаючи на інвестиційні функції лізингу, його правове регулювання в Україні набуває особливо важливого значення. На сьогодні існування певного законодавчого регулювання мало позначилося на розвитку лізингових відносин в Україні, що свідчить про необхідність його удосконалення. У прийнятих Верховною Радою України Господарському та Цивільному кодексах закладені основні засади правового регулювання лізингових відносин, які потребують подальшого розвитку у спеціальному законодавстві про лізинг. Вирішенню цієї проблеми має сприяти прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг”, проект якого передбачає низку позитивних нововведень, але залишає при цьому простір для удосконалення.

Характерно, що до цього часу як науковці, так і вітчизняний законодавець не прийшли до однозначного розуміння поняття лізингу та його правової природи. Вітчизняна література, присвячена проблемам лізингу, представлена головним чином роботами сучасних економістів. Серед таких науковців: Н.М. Внукова, І.В. Горобець, О.Г. Луб’яницький, В.І. Міщенко, О.В. Ольховиков, Р.П. Саблук, Л.А. Савельєв, В.М Хобта та ін. Як показує аналіз юридичної літератури, проблеми правового забезпечення лізингових відносин в Україні залишаються мало дослідженими. Роботи вітчизняних правознавців Р.П. Бойчука та С.П. Кисіль стосуються в основному питань договору лізингу. Ю.В. Ілларіонов дослідив організаційно-правові аспекти лізингової діяльності як об’єкта корпоративного управління, а також питання оподаткування лізингових операцій. Інші питання правового регулювання лізингових відносин, у тому числі інвестиційні аспекти лізингу, правове забезпечення розвитку лізингу в сфері економіки України, залишалися осторонь таких досліджень.

Необхідність удосконалення законодавства про лізинг та забезпечення розвитку лізингових відносин в економіці України свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Забезпечення взаємозв’язку основних законодавчих актів, які регламентують економічні відносини” (державний реєстраційний номер 0102U005361), де дисертантка взяла участь як співвиконавець, здійснила дослідження правової природи лізингу, його особливостей як виду господарської діяльності і обґрунтувала нові теоретичні положення і пропозиції з удосконалення лізингового законодавства.