АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат

Актуальність теми. Вдосконалення державного управління та приведення його у відповідність до сучасних соціально-економічних вимог є однією з обов’язкових умов розбудови суверенної і незалежної України. Політичні, економічні та соціальні процеси в державі зумовлюють приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів влади у відповідність до сучасних потреб суспільства. Нові вимоги ставляться і до органів внутрішніх справ України. Відповідно до Конституції України, Закону України "Про міліцію" та "Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ" органам внутрішніх справ як складовій органів виконавчої влади належить забезпечувати реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.

Органи внутрішніх справ України, реалізуючи покладені на них повноваження, здійснюють різносторонній управлінський вплив у різних аспектах суспільного життя, у тому числі у сфері громадського порядку, громадської безпеки, установленого порядку управління, господарсько-економічних відносин. Саме названі сфери суспільного життя є основою стабільності та надійності суспільства і держави, передумовою можливостей його подальшого розвитку і процвітання. Суспільні відносини у цих сферах мають бути об’єктом постійної уваги з боку всіх органів влади, з метою вчасного й ефективного запобігання негативним виявам у функціонуванні як суспільства загалом, так і його окремих складових зокрема.

Необхідність державного управлінського впливу з боку органів внутрішніх справ України на сферу господарювання, пояснюється потенційною небезпекою окремих видів господарської діяльності. У даному випадку під небезпекою мається на увазі об’єктивно існуюча можливість негативного впливу на суспільні відносини, внаслідок якого вони можуть зазнати збитків або шкоди, що погіршить їхній стан, а їхньому розвитку надасть небажаної динаміки або параметрів (характеру, темпів, форм тощо). Об’єктами, які потребують охорони, у даному випадку виступають людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а також суспільство загалом, держава, довкілля.

Реалізуючи управлінський вплив на сферу господарювання, держава вдається до різних адміністративних та економічних форм і методів. Це, зокрема, ліцензування, квотування, кредитування, патентування, реєстрація, сертифікація тощо. Державне обмеження права власності і господарської ініціативи на підставах охорони прав та інтересів особистості, суспільства і держави з’явилося разом із становленням ринкових відносин у суспільстві й існує дотепер. Стаття 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року гарантує право на вільне володіння своїм майном. Однак передбачено також можливість держави обмежити здійснення права на власність в інтересах суспільства і на умовах, обумовлених у законі. Також держава може "вводити в дію такі закони, які вважає за необхідне для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів". Одним з різновидів подібного обмеження є ліцензування окремих видів господарської діяльності, частину якого, відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року, реалізують органи внутрішніх справ України.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що практична діяльність органів внутрішніх справ України з питань ліцензування окремих видів господарської діяльності потребує як правового, так і організаційного вдосконалення.

Формально-юридичний аналіз нормативно-правових актів з питань ліцензування показує, що, крім складності, для них характерні суперечливість, нестабільність та безсистемність. На жаль, сьогодні відсутня науково обґрунтована політика держави щодо ліцензування господарської діяльності, внаслідок чого, процес нормотворення у цій галузі має безсистемний характер. Крім того, проведений аналіз переконливо засвідчує, що нормативно-правові акти МВС України щодо ліцензування відбивають лише вузьковідомчі, а не загальнодержавні інтереси. Так, для реалізації функцій ліцензування в системі органів внутрішніх справ України виділено працівників у відповідних підрозділах та службах, але відсутня системність цієї діяльності. Відомчі нормативні акти, розроблені для регламентації ліцензійної роботи органів внутрішніх справ, не спрямовані на вирішення питань внутрісистемної взаємодії, кадрового і матеріально-технічного забезпечення, правової характеристики ліцензійної роботи та правового статусу працівників, які її здійснюють.

Відсутні комплексні теоретичні і практичні дослідження з цього питання, не визначено поняття ліцензування господарської діяльності органами внутрішніх справ, його характерні риси, особливості, принципи реалізації та розвитку тощо.

Зазначені обставини значно знижують дієвість ліцензування органами внутрішніх справ господарської діяльності, а також ефективність контролю у цьому напрямі.

Окремі аспекти адміністративно-правового регулювання економічних відносин та державного управління у цій сфері розглядалися у працях В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, В.К. Андрєєва, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.О. Белькова, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.М. Горшенєва, Л.Р. Грицаєнко, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, Є.Б. Кубка, В.В. Лаптєва, Р.З. Лівшиця, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, Н.Р. Нижник, Д.М. Овсянка, В.Ф. Опришка, І.В. Опришка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, Б.І. Пугинського, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби, положення яких було проаналізовано та враховано автором при роботі над дослідженням.

Питання ліцензування іноді висвітлюються в засобах масової інформації, однак, по-перше, автори розглядають лише окремі сторони ліцензування (загальні питання правової регламентації ліцензування, окремі управлінські рішення у цій галузі, особливості певних видів господарської діяльності тощо); по-друге, перманентні зміни у суспільстві, набуття ним нової якості, передусім у соціально-економічній сфері (трансформація планової економіки у ринкову), вимагають ґрунтовнішого і комплексного аналізу досвіду та способів оптимізації державного впливу на економічні стосунки, у тому числі й у формі ліцензування певних видів господарської діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження тісно пов’язаний з адміністративною реформою в Україні, яка ставить метою вдосконалення системи і структури державних органів, приведення їх у відповідність до сучасних умов та вимог, а також з реформуванням органів внутрішніх справ, що передбачено Концепцією розвитку системи Міністерства внутрішніх справ. Дисертаційне дослідження є складовою наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, зокрема Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідницьких установ МВС України на період 1995-2000 рр. та Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України та кафедри адміністративного права.