ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ: АДМІНІСТРАТИВНО

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови незалежної української держави важливим завданням є конструктивне розв’язання назрілих проблем, що склалися в українському суспільстві. Однією з таких проблем є вдосконалення системи державного управління відповідно до сучасних вимог і виконуваних нею завдань.

Як свідчіть вітчизняна та зарубіжна практика, особливе значення для ефективної управлінської діяльності має організація роботи місцевих органів управління, які діють в межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць. Адже реалізація законодавчих актів держави в першу чергу залежить від діяльності місцевих органів виконавчої влади – місцевих державних адміністрацій. Саме вони організовують та контролюють економічне, соціально-політичне та культурне життя відповідної адміністративно-територіальної одиниці та взаємодіють від імені держави з органами місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим вельми актуальним уявляється новий, методологічно вивірений підхід до розкриття правового змісту діяльності місцевих органів виконавчої влади – органів управління, їх правого значення та впливу на розвиток певної адміністративно-територіальної одиниці. Недооцінка правосуб’єктності цих органів, відсутність науково обгрунтованого погляду на їх модернізацію нерідко призводить до зворотньої дії реформ, а інколи і до прояву місцевого сепаратизму.

Практична сторона даної проблеми вимагає вдосконалення законодавчої бази як головної передумови ефективного впровадження управлінських рішень у життя.

Враховуючи ці міркування, а також беручи до уваги загальновідомий факт про те, що більшість населення України проживає на периферії, цілком обґрунтовано приходимо до висновку про величезну потребу державної уваги до організації управління усіма сферами суспільного життя на місцях, тим більше, що ця проблема у вітчизняній правовій науці поки що комплексно не досліджувалась. Запропонована дисертація фактично вперше розглядає питання державного управління на місцях у викладеному вище ракурсі, хоча окремі аспекти цього дослідження розглядались багатьма авторами, що обумовлено високою актуальністю теми.

Специфічною рисою базового термінологічного апарату дисертаційного дослідження є синонімічне (тотожне) використання понять “місцевість” (відповідно “місцевий рівень”) і “регіон”. Оскільки в сучасному українському законодавстві, нормативних документах термін “місцевий рівень” у вузькому розумінні чітко асоціюється з адміністративно-територіальним поділом України, то і в поняття “регіон” ми вкладаємо такий же зміст. Таке оперування термінами не є науково некоректним, оскільки у вітчизняній науці та документознавстві й по сьогодні немає одностайного, загальноприйнятого тлумачення поняття “регіон”. При цьому одним з найпоширеніших підходів є ототожнення регіону з адміністративно-територіальною одиницею (область, район).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної програми наукової діяльності кафедри адміністративного та підприємницького права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за напрямом “Організаційно-правове забезпечення діяльності органів виконавчої влади” 01014008293 (затверджена рішенням засідання кафедри № 7 від 20 лютого 2000 р.). Розробку теми здійснено також відповідно до Концепції адміністративно – правової реформи в Україні (схвалена Указом Президента України від 22.07.1998 р. №810/98).