ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ КОНТРОЛЮ ТА НАГЛЯДУ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Докорінна зміна суспільних відносин відповідно до цілей та принципів організації демократичної, соціальної, правової держави, оновлення системи норм права й розвиток на їх фундаменті принципово нового способу функціонування державного апарату, який відповідає вимогам законності, неможливі без належної організації і здійснення контролю та нагляду в державному управлінні, суспільстві в цілому.

Конституція України законодавчо закріпила курс на забезпечення верховенства права, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян у державному управлінні, усіх сферах суспільного життя.

Контроль та нагляд – основні способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні. Водночас вони є найважливішими функціями держави. Без організації та здійснення контролю і нагляду ускладнюється ефективна робота державного апарату, інших державних та недержавних структур, оскільки будь-яке рішення у сфері державного управління закінчується контролем за їх виконанням, інакше вони не матимуть сенсу. Контроль та нагляд є факторами, що дисциплінують поведінку службовців державного апарату та громадян як у сфері державного управління, так і в суспільстві взагалі. Це те, що робить “прозорим” для суспільства діяльність держави, а для держави – внутрішньосуспільні відносини.

Конт роль та нагляд – важливі фактори вдосконалення державного управління в Україні, оновлення якого має здійснюватись шляхом використання відповідних заходів щодо відслідковування процесу реформ, що здійснюються в суспільстві .

Україна має достатньо розгалужену систему контролю. Контроль здійснюють державні органи загальної компетенції (надвідомчий контроль), вищі за підпорядкованістю органи відомчої компетенції (відомчий контроль), спеціалізовані контролюючі органи міжвідомчої компетенції, створені для здійснення суто контрольних повноважень за предметною спрямованістю (міжвідомчий контроль). У той же час говорити про те, що система контролю в державному управлінні працює чітко не можна. Удосконалення потребує як законодавство, що визначає правовий статус та повноваження контрольно-наглядових органів, так і їх структура. Нечітке окреслення завдань та функцій органів контролю та нагляду, недостатня визначеність способів їх взаємодії перешкоджає належному здійсненню заходів щодо відслідковування реформаторських процесів у суспільстві.

Нині постає проблема реорганізації як державного, так і недержавного контролю, прокурорського нагляду. Її вирішення вимагає комплексного підходу. Необхідно вдосконалювати форми і методи контрольно-наглядової діяльності, шукати шляхи підвищення їх ефективності. Більш чіткого визначення потребують повноваження контролюючих органів, назріла також проблема часткового перерозподілу їх контрольних повноважень.

Суттєву роль у забезпеченні ефективності контролю та нагляду відіграватиме координація і взаємодія між контролюючими органами і прокуратурою як єдиним органом, що здійснює наглядові функції в державі, оскільки вони мають спільну мету ─ захист та охорону законності і дисципліни в державному управлінні, у суспільстві в цілому. На думку автора, наглядові функції притаманні тільки одному державному органу – прокуратурі. Усі інші форми діяльності щодо відслідковування процесів, котрі зараз відбуваються в суспільстві, а також спеціалізовані структури, на які покладені такі завдання, як би вони або їх діяльність не називалась, здійснюють не нагляд, а контроль.

Питання контролю та нагляду завжди цікавили вчених, що знайшло своє відображення в наукових роботах. Такий інтерес можна зрозуміти. Прогалини в законодавстві, що регулює контрольні та наглядові повноваження відповідних органів, його суперечливість, породжують недоліки в діяльності контролюючих органів, а іноді й прямі зловживання з боку посадових осіб цих структур. У той же час чітке визначення місця і ролі контролю та нагляду в суспільних відносинах, належна регламентація контрольної та наглядової діяльності вже самі по собі можуть стати запорукою додержання норм права, суттєво послабити напруженість у відносинах між суб’єктом та об’єктом контролю або нагляду.

Проблеми забезпечення законності і дисципліни шляхом здійснення контролю або нагляду в суспільстві досліджувалися багатьма науковцями як у загальнотеоретичному, так і в прикладному плані. Їм присвячені роботи відомих вчених ХІХ – початку ХХ століття: Й. Бльоха, Б. А. Бор’яна Ф. І. Бочковського, В. М. Гессена, В. М. Дурденевського, А. І. Єлістратова, М. Д. Загряцкого, Л. О. Зайденмана, М. М. Коркунова, В. О. Лебєдєва, І. В. Михайловського, І. Х. Озерова, Р. Штурма та ін., адміністративістів сучасності: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, В. Г. Афанасьєва, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, Є. Б. Кубко, Б. М. Лазарева, Л. Ф. Морозова, В. П. Портнова, П. М. Рабіновича, В. І. Ремньова, А. О. Селіванова, М. С. Студенікіної, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, Р. Й. Халфіної, В. В. Цвєткова, В. Є. Чіркіна, Ю. С. Шемшученка, К. В. Шоріної та ін.

Цікавляться цим питанням й представники інших галузей права, зокрема: С. С. Алексєєв, Ф. Ф. Бутинець, Л. К. Воронова, А. П. Гетьман, В. М. Горшеньов, Ю. М. Грошевий, М. П. Кучерявенко, М. І. Мельник, М. І. Панов, М. В. Руденко, Л. А. Савченко, В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, В. Д. Ткаченко, М. В. Цвік та ін.

До проблем підтримання законності і дисципліни за допомогою контролю та нагляду зверталися і зарубіжні автори: Г. Бержерон, Т. Бирне, Ж. Бребан, Р. Бьод, Б. Гурне, Х. Енсен, Д. Мідор, Р. Паннет, Г. Редфорд, Дж. Ріггс, Р. Родес, А. Сільвестрак та ін.

У той же час, поруч з загальнотеоретичними проблемами контролю та нагляду, науковцями досліджувалися в основному питання організаційно-правових засад державного контролю у сфері виконавчої влади, фінансового, судового та інших видів контролю, прокурорського нагляду. Проблеми ж комплексного розвитку та функціонування контролю і нагляду в державному управлінні в нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності окреслені ще неповно. Саме це, а також недостатня розробленість теоретичних положень, ряд правових проблем та суперечливих питань контролю та нагляду в державному управлінні і стали підставою для обрання автором цієї теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з розробками проблем та запровадженням організаційних заходів, що здійснюються в Україні і мають на меті підвищення ефективності державно-владної управлінської діяльності, посилення режиму законності й дисципліни в країні, утворення дійового механізму відслідковування та корегування процесів, що відбуваються в суспільстві.