ПОПЕРЕДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ Автореферат

Актуальність теми дослідження. В умовах глибокого реформування Української державності, створення нових галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах життя суспільства, змін та удосконалення структури органів державної влади і місцевого самоврядування досить актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чіткого правового регулювання статусу неповнолітніх, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів з попередження правопорушень серед цієї категорії осіб. Можна впевнено стверджувати, що правопорушення неповнолітніх та молоді є важливою проблемою в українському суспільстві. Адже це не лише кримінологічне й деліктологічне питання, але й моральне, педагогічне, соціально-психологічне, пов’язане із формуванням життєвої позиції молодих громадян – майбутнього нашої держави.

Емпіричні дані, між тим, свідчать про несприятливі криміногенні та деліктогенні тенденції в країні, особливо – в середовищі неповнолітніх. Ситуація, яка склалася в суспільстві, серйозні труднощі, пов’язані з глибокою кризою в усіх сферах соціального життя, нагально диктують потребу активізувати попередження правопорушень серед неповнолітніх, протиправна поведінка яких щоденно якісно змінюється, стає дедалі більш зухвалою і цинічною. Правоохоронні органи дедалі частіше зустрічаються з непоодинокими фактами залучення підлітків до організованої злочинної діяльності. Мають місце випадки створення організованих злочинних угруповань з числа неповнолітніх, які спеціалізуються на вчиненні тяжких злочинів і успішно конкурують зі злочинними угрупованнями дорослих.

Особливо слід наголосити на тому, що останніми роками також систематично зростає кількість адміністративних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми. На наш погляд, вимагає значного удосконалення правова база протидії цим протиправним явищам. З одного боку, спостерігається її очевидна нестабільність (наявність численних протиріч, прогалин, непослідовність законодавця в прийнятті рішень тощо), з іншого, – зростає правовий нігілізм на місцях, наявною є певна конкурентність між нормами законодавства та рішеннями місцевих органів влади і управління. Як наслідок – знижується ефективність протидії правопорушенням та злочинній діяльності.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, прийнятий Верховною Радою 24 січня 1995 року, Указ Президента України № 200/98 від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” закріпили загальні принципи організації профілактики правопорушень серед неповнолітніх, окресливши напрями удосконалення правового забезпечення цієї діяльності. Однак, на жаль, на практиці багато з положень цих нормативних актів так і залишаються нереалізованими, до того ж відсутній механізм їх втілення у життя.

Слід звернути увагу і на те, що традиційний розгляд діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень серед неповнолітніх у юридичній літературі, як правило, пов’язувався переважно з ідеологічними і політичними нашаруваннями, певним декларуванням та невизначеною лінією поведінки суб’єктів управління. Ця практика призвела до серйозного відставання діяльності органів управління від вимог життя, психологічного несприйняття нового і, зрештою, до використання застарілих форм і методів роботи.

Звичайно, актуальність, складність та багатоплановість проблем, пов’язаних із правопорушеннями серед неповнолітніх, їх профілактикою, теоретична і практична значимість цих питань визначили особливу зацікавленість до них з боку юристів, психологів та педагогів. Однак на сьогоднішній день з проблематики, пов’язаної із профілактикою правопорушень взагалі, найбільшою мірою дослідженими є питання превенції злочинності, у той час як сутність, правове й організаційне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх вивчені недостатньо.

При розробці проблеми дисертант керувався рядом документів ООН, Ради Європи, зокрема Конвенцією ООН про права дитини, Керівними принципами ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх, Резолюцією Ради Європи (78)63 щодо злочинності серед неповнолітніх та соціальних перетвореннях, Рекомендацією Ради Європи R(79)17 щодо захисту дітей від жорстокого поводження та Рекомендацією Ради Європи R(85)4 щодо насильства в сім’ї тощо.

На формування основних результатів дослідження мали істотний вплив наукові розробки українських правників, управлінців, адміністративістів, психологів, кримінологів, педагогів В.І. Антіпова, О.М. Бандурки, Н.В. Барахтяна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, О.М. Джужі, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, А.В. Іщенка, М.Й. Коржанського, В.П. Казміренка, Я.Ю. Кондратьєва, В.К. Колпакова, Ф.А. Лопушанського, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, В.І. Олефіра, В.М. Синьова, В.Д. Сущенка, Л.П. Тузова, В.І. Шакуна та інших.

Також використовувалися наукові праці російських вчених-юристів: Г.А. Аванесова, Д.Н. Бахраха, Н.І. Вєтрова, Ю.А. Денисова, Е.С. Жигарьова, К.Е. Ігошева, І.І. Карпеця, А.П. Клюшниченка, В.М. Кудрявцева, Г.М. Міньковського.

У дисертаційному дослідженні знайшли відображення наукові погляди зарубіжних вчених: Х. Вільсон, І. Анденеса, М. Раттера.

Проте, у більшості робіт, присвячених дослідженню причин правопорушень і їх превенції, адміністративні проступки підлітків називаються в числі “інших”, або “фонових”, незважаючи на їх істотну специфіку. Зазвичай, у багатьох неповнолітніх правопорушників, з одного боку, відсутні будь-які помітні схильності до злочинної поведінки, але з іншого, порушення антиалкогольного законодавства, дрібне хуліганство і сьогодні в середовищі неповнолітніх є нормою.

Розгляд названих вище проблем у рамках цього дослідження дозволяє розширити традиційний підхід до попереджувальної діяльності, пов’язати питання попередження правопорушень не тільки з профілактикою злочинів серед неповнолітніх, але й виробити заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень цієї категорії осіб.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 р.”), Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 рр.”). Крім того, напрям роботи відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Указам Президента України від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” та “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності“ від 28 січня 2000 р., Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.