ПРАВО ВЛАСНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ Автореферат

Майже цілковита відсутність фундаментальних розробок, присвячених системному аналізу правового регулювання відносин власності профспілок України, зумовила особливість даної роботи. Це стало причиною вибору теми дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Соціально-економічні і політичні перетворення, що відбулися в останнє десятиліття в Україні, якісно змінили роль, місце і значення професійних спілок у політичній системі суспільства, викликали трансформацію правового регулювання відносин власності. У системі права власності, сформованої в Україні на основі конституційного принципу рівного розвитку і захисту всіх суб’єктів права власності, уже немає місця для профспілкової власності «старого типу», що являла «зліпок, копію традиційної моделі державної власності». Разом з тим, будучи прирівняними до «звичайних» громадських організацій, профспілки продовжують залишатися наймасовішим їхнім різновидом. Справедливе вилучення в профспілок невластивих їм функцій, сполучене з формуванням в Україні постіндустріального суспільства, не тільки не применшує значення відзначеного суб’єкта права, але висуває підвищені вимоги до належного здійснення його основних завдань з представництва, здійснення і захисту трудових, соціально-економічних прав і інтересів членів профспілки.

У зв’язку з цим надзвичайно актуальним є вивчення і теоретичне збагнення питань, що стосуються матеріальної основи діяльності профспілок України – їхньої власності, оскільки саме вона служить фундаментом, що матеріально забезпечує успішну роботу зазначеного різновиду громадських організацій: чим стабільніший економічний стан профспілок, тим активніше вони функціонують і успішніше досягають своїх статутних цілей.

Проблема права власності профспілок у вітчизняній дореволюційній цивілістиці не досліджувалася, що пояснюється процесом виникнення і становлення профспілкового руху. В радянський період і в період незалежності республік колишнього СРСР вивченням відзначеної проблеми займалися наступні вчені: К.Альчієв, В.М.Догадов, Г.О.Кудрявцева, Ю.А.Львович, О.І.Масляєв, П.І.Седугін, Ж.К.Сутемгенова, К.Б.Ярошенко. Проте більшість з них досліджували інститут права власності профспілок фрагментарно, як структурний елемент при аналізі права власності громадських організацій. В Україні монографічні пошуки з зазначеної вище теми не проводилися. В результаті ряд теоретичних питань залишається дискусійним або вимагає якісно нового теоретичного переосмислення. Зокрема, не склалося єдиної думки про місце права власності профспілок в системі права власності України; не сформульовано чітких підстав виникнення права власності профспілок; на достатньому рівні не встановлені суб’єкти права власності профспілок. Відсутність теоретичної розробки відмічених і деяких інших питань негативно впливає на якість правотворчої та правозастосовчої діяльності, і призводить, як кінцевий результат, до неналежного захисту найбільш повного речового права профспілок. Вищевказані обставини свідчать про актуальність і перспективність вибраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми № 0186.0.070867 «Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки».