Представництво в цивільному процесі України Автореферат

Актуальність і рівень дослідження дисертації. Реформування судово-правової системи в Україні та підготовка нового Цивільного процесуального кодексу вимагають детального глибокого дослідження правового регулювання цивільного процесу, а також критичного підходу до певних інститутів цивільного процесуального права та його окремих правових норм. Це необхідно для встановлення їх відповідності Конституції та Законам України, рівню соціально-економічних відносин у суспільстві, а також виявлення протиріч, колізій, прогалин у правовому регулюванні з метою підготовки рекомендацій, спрямованих на усунення недоліків цивільного процесуального законодавства та його вдосконалення.

Зокрема, чинне цивільно-процесуальне законодавство в певних питаннях не узгоджується з іншими правовими актами та недостатньо чітко регулює окремі важливі питання процесуального представництва. Невирішеними повною мірою залишаються питання щодо підтвердження повноважень процесуальних представників, визначення обсягу їх спеціальних прав; низка норм діючого ЦПК України, які регулюють правовідносини з приводу представництва, застаріла й не відповідає вимогам сьогодення тощо. Зазначена ситуація не може не вплинути на практику застосування чинного законодавства України.

У ході дослідження теми процесуального представництва було вивчено та проаналізовано 270 судових справ, розглянутих в 1991-1999 рр. районними судами міста Києва та Київської області, Київським обласним судом та Верховним Судом України. По кожній 9-10 цивільній справі виявлено порушення судами законодавства з питань процесуального представництва. Часто однією з причин допущення судами помилок є недостатнє законодавче регулювання відповідних процесуальних правовідносин.

Аналіз правових норм та судової практики з питань, що стосуються процесуального представництва, свідчать про назрілу потребу в усуненні протиріч та прогалин, які існують на сьогодні в інституті цивільного процесуального представництва, та необхідність вдосконалення механізму правового регулювання процесуальних правовідносин за участю представника.

Вирішення вищевказаних питань тісно пов’язане з дослідженням теоретичної основи процесуального представництва, сформованої у науці цивільного процесуального права.

У науці цивільного процесуального права тема представництва залишається однією із найбільш дискусійних. Серед вчених не існує єдиного підходу як до визначення процесуального представництва, так і до розуміння правової природи, змісту інституту цивільного процесуального представництва, класифікації представництва на види, визначення суб’єктного складу представників, об’єкту правовідносин за участю представників, підстав їх виникнення, правового становища представників, обсягу їх повноважень тощо.

У національній правовій науці тема процесуального представництва частково висвітлювалась Штефаном М.Й., Дріжчаною О.Г., Гусєвим Е.А. в їх праці «Представительство граждан в суде» (1991 р.). Питання історичного розвитку адвокатури та представництва адвоката в цивільному процесі досліджувались Святоцьким О.Д. та Міхеєнком М.М. й знайшли відображення у навчальному посібнику “Адвокатура України” (1997 р.). Окремі питання процесуального представництва досліджувались Скловським К.І. в його дисертації “Представительство в гражданском праве и процессе” (1982 р.). Тема процесуального представництва певною мірою висвітлювалась також у підручниках з цивільного процесу. Проте комплексно та системно дана тема в українській науці цивільного процесуального права окремо не досліджувалась.

У пропонованій роботі вперше комплексно та системно досліджуються: історія розвитку процесуального представництва, теоретичні та практичні аспекти різних видів процесуального представництва, правовідносин за участю представника та ряд інших питань процесуального представництва.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Це дослідження перебуває у безпосередньому зв’язку з науковою програмою кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій та судочинство”, темою представництва, яка входить до курсу цивільного процесуального права.

Дисертація пов’язана з науковою темою “Удосконалення правового регулювання механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.