ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Чинна Конституція України 1996 року проголо¬шує: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава” (ст. 1). Необхідно ще багато зробити для втілення даних принципів у життя. Власний історичний досвід України та сучасна зарубіжна практика доводять, що лише за умови наукового та практичного забезпечення посилення управлінського впливу, а також постійного вдосконалення його форм і методів можна досягти ефектив¬ного функціо¬нування суспільного організму. В даному дослідженні розгля¬да¬ється тільки одна із сторін державного управління – управління в органах прокура¬тури. Актуальність дослідження шляхів реформування системи органів про¬куратури під-тверджу¬ється як необхідністю приведення зазначеного інституту у від¬повідність до консти-туційної мо¬делі, так і необхідністю вдосконалення його організа¬ційної струк¬тури і трансформації процесів та зв’язків у системі в дусі адміністративної та судово-пра¬вової реформ. Адміністративна реформа, розпочата в Україні, спрямована насамперед на поета¬пне формування ефективної організації виконавчої влади та місцевого самоврядування. Су-дово-правова реформа націлена на становлення незалежної судової влади, зорієнто¬ва¬ної на захист прав людини. Зазначені реформи не могли обійти правоохо¬ронні ор¬гани, в тому числі й органи прокуратури. Під час їх проведення значно змінилася уява про місце інституту прокуратури серед гілок державної влади, рефор¬мовано струк¬туру, різні аспекти організації та діяльності прокуратури. Так, про¬кура¬тура України є автономною системою, управлін¬ська вертикаль якої відзначається жор¬стким підпоряд¬куванням системи Генеральному прокурору України. Але проку¬рорська система під¬порядкованості в поєднанні з єдиноначальністю керівни¬ків органів прокуратури нерід¬ко призводить до винесення ними необґрунтованих рішень, а служ¬бова дисципліна в системі наближена до військової. Зважаючи на вказані обставини, поглиблений аналіз цих та інших організа¬ційно-пра-вових проблем діяльності прокуратури має першорядне значення для вияв¬лення позитив¬них і негативних рис її сучасного стану, перспектив розвитку загалом та особ¬ливо оптимі¬зації управління в її органах. Актуальність дослідження управління в системі органів прокуратури, її місця в дер¬жав-ному механізмі, принципових особливостей побудови системи та шляхів їх покра¬щання підтверджується тим, що лише на основі такого дослідження та в ході його про¬ведення можливе вироблення концептуальних засад демократизації інсти¬туту проку¬ратури та внесення пропози¬цій по налаго¬дженню нового комплексу відносин у системі його органів. Нау¬ково-теоре¬тичні та прикладні дослідження з проблематики управ¬ління в органах проку-ратури висту¬пають базою наукового забезпечення реформування інституту прокуратури загалом. Комплексне реформування прокуратури та її становлення як не¬залежного держав¬ного органу потребують переосмислення та глибокого аналізу засад її організації та діяльності, одним з найважливіших аспектів яких є управління. В Україні проблеми управління в органах прокуратури, побудови і функ¬ціо¬нування прокуратури в їх сис¬темному, організаційному зв’язку ще не дістали належного осмислення. Втім тільки цілісне дослідження управління в органах прокуратури, його тео¬ретичних та правових аспектів дає змогу з’ясувати суть інституту прокуратури, зміст про¬цесів та відносин управління в прокурорській системі. Дані об¬ставини лише під¬креслюють актуальність проведення наукових досліджень у галузі управління в органах прокуратури України, пов’язаних передусім з пошуками шляхів реформування і вдосконалення організації та діяльності прокуратури України. В Україні проблематика державного управління та адміністративного права дістала всебічне осмислення в працях В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Би¬тяка, Є.В. Додіна, Є.Б. Кубка, В.М. Марчука, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, В.М. Селі¬ванова, В.Ф. Сіренка, В.В. Цвєткова, О.Ф. Фриць¬кого, Ю.С. Шемшученка та ін. Вагомий внесок у розробку проблем державного управління внесли такі російські вчені, як В.Г. Атаманчук, І.Л. Бачило, Б.М. Лазарєв, Б.П. Курашвілі, Г.І. Пет¬ров, Ю.О. Тихомиров, В.А. Юсупов та ін. Соціально-управлінські аспекти аналізувалися такими вченими, як В.Г. Афанасьєв, Ю.М. Козлов, П.Н. Лебедев, А.М. Омаров, В.С. Основин, І.М. Слепенков, Є.С. Фролов та ін. Проте проблемам побудови і функціонування органів прокуратури в їх органічному зв’язку науковцями не приділялося достатньої уваги. Багатьма ще й досі не враховується, що управління є цілком об’єктивною пе¬редумовою належного функціонування органів про¬куратури. Без цілеспрямованого до-слідження даного явища неможливе розуміння справ¬жніх потреб і можливостей її ра-ціоналізації та ре¬формування, ефективного виконання по¬кладених на неї завдань. Проблеми управління у сфері діяльності різних правоохоронних органів висвіт¬люються в працях О.М. Бандурки, І.І. Веремеєнка, А.Г. Братка, І.П. Голосніченка, К.Ф. Гуценка, Н.Н. Єфремова, Т.К. Зарубицької, Д.С. Карєва, С.В. Ківалова, А.П. Коренєва, Л.Л. Попова, В.М. Семенова, І.А. Склярова, Т.Н. Радька, В.В. Черні¬кова, В.С. Черняв¬ського. Але проблеми управління в органах прокуратури України, його теоретичні та прак-тичні аспекти практично залишаються поза увагою дослідників. Лише окремі питання органі¬зації та управління в органах прокуратури досліджували такі вчені та практики з питань прокурорського нагляду, як: В.В.Богуцький, Ю.М. Грошевой, В.М. Гусаров, В.В. Долежан, М.В. Косюта, І.Є. Марочкін, М.І. Мичко, А.М. Мудров, В.П. Рябцев, В.Я. Тацій, П.В. Шумський, В.Б. Ястребов. Серед них слід особливо відзна¬чити російського вченого О.Ф.Смирнова, який у окремій праці зробив спробу обґрун¬тувати засади управління в органах прокуратури. Останнім часом в Украї¬ні за¬хищено ряд дисертацій (В.С. Бабкової, В.Н. Гусарова, Н.І. Мичка, М.В.Косюти, В.В. Сухоноса), окремі положення яких також торкаються питань організації та управління в органах прокуратури. Окрім того, проблеми організації та діяльності орга¬нів прокуратури обґрунтовувалися науковцями та практиками на наукових і науково-прак¬тичних конференціях, на навчально-методичному семінарі, що про¬водився Генераль¬ною прокуратурою України в 1998 році, де також наголошувалося на актуаль¬но¬сті досліджень у галузі управління в органах прокуратури. Отже, наукова та практична значимість проблем організації та правового забезпе¬чення управління в органах прокуратури, реформування її структури та подальшого вдоскона-лення діяльності, недостатня увага до даної проблематики з боку науковців-теоретиків суттєво вплинули на вибір теми даного дисертаційного дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація безпо-середньо пов’язана з науковими працями відділу проблем державного управ¬ління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема темою “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміні¬стра¬тивної реформи в Україні (№ державної реєстрації РК0101 U001011), і плановими нау¬ковими дослідженнями кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівець-кого національного університету імені Юрія Федьковича.
