ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН ГЕНЕРАЛЬНИХ ПІДРЯДНИКІВ ТА СУБПІДРЯДНИКІВ У КАПІТАЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВІ Автореферат

Актуальність теми дослідження на сучасному етапі зумовлена здійсненням у нашій державі процесу докорінних змін у системі цивільно-правових відносин та відносин господарювання, переходом України від командно-адміністративних методів управління економікою до ринкових важелів впливу, що впливає на реформування зобов’язальних відносин.

У зв’язку з цим великого значення у сфері регулювання приватноправових відносин набувають цивільно-правові договори як акти взаємного та вільного волевиявлення сторін. Одним із таких є договір субпідряду у капітальному будівництві. Проте щодо субпідрядних договорів існують деякі проблеми у застосуванні. Зокрема, особлива складність розглядуваної конструкції полягає у розходженнях щодо предмету договору, співвідношення договору з суміжними договорами, комплексу прав і обов’язків сторін та ін. Крім цього, прийняття нових законодавчих актів, зокрема, Цивільного кодексу України, затвердження Постановою Кабінету Міністрів України 1 серпня 2005 року „Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві”, зумовило новий підхід у правовому регулюванні договірних субпідрядних відносин у капітальному будівництві.

Разом з тим, правозастосувальна практика повсякденно стикається із проблемами правового регулювання субпідрядних відносин, які потребують не тільки спеціального нормативного врегулювання, але й ґрунтовних теоретичних досліджень. Тому субпідрядний договір потребує серйозної уваги юридичної науки. Проблеми правового регулювання підрядних відносин досліджували А.П. Ткач - “Правовой режим капитального строительства в СССР (основные проблемы)” (1969); C.С. Занковський - “Субподряд в капитальном строительстве. Правовые вопросы” (1986); В.М. Коссак - „Правове регулювання строків у капітальному будівництві” (1991); Н.С. Кузнєцова – „Правове регулювання підрядних договірних відносин в будівництві (цивільно-правовий аспект)” (1993), „Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве” (1993). Необхідність теоретичних узагальнень комплексного дослідження договору субпідряду у капітальному будівництві на основі нового законодавства обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Науково-теоретична основа дослідження. Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на досягненнях цивілістичної науки, у тому числі на працях зарубіжних та вітчизняних цивілістів різних історичних періодів. Зокрема, Брауде І.Л., Брагінського М.І., Верба С.А., Вітрянського В.В., Гордона М.В., Дзери О.В., Занковського С.С., Йоффе О.С., Кузнєцової Н.С., Коссака В.М., Красавчикова О.О., Кабатова В.А., Луця В.В., Мейєра Д.І., Матвєєва Г.К., Пушкіна О.О., Ткача А.П., Толстого Ю.К., Фаткудінова З.М., Харитонова Є.О., Чигира В.Ф., Шершенєвича Г.Ф., Щербини В.С., Юшкевича С.П. та інших учених.

Емпіричною базою дослідження є практика укладення та виконання договорів субпідряду у капітальному будівництві, а також матеріали судової практики розгляду та вирішення спорів, які виникають з договорів субпідряду у капітальному будівництві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” на 2002-2004 роки (номер державної реєстрації 0103U005937) та “Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України” на 2005-2008 роки (номер державної реєстрації 0105U004945). Автор був безпосередньо залучений до їх розробки як асистент кафедри цивільного права і процесу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз договору субпідряду у капітальному будівництві, поглиблення правових знань про його юридичну природу, суб’єктний склад, зміст, відповідальність учасників за невиконання його умов і формулювання на цій основі практичних пропозицій щодо вдосконалення законодавства.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні завдання:

- дослідити юридичну природу договору субпідряду у капітальному будівництві;

- дати характеристику суб’єктному складу договору субпідряду у капітальному будівництві;

- з’ясувати порядок укладення договору субпідряду у капітальному будівництві;

- виявити вимоги щодо виконання та забезпечення належного виконання договору субпідряду у капітальному будівництві;

- проаналізувати права та обов’язки сторін за договором субпідряду у капітальному будівництві;

- встановити умови та форми договірної відповідальності генерального підрядника та субпідрядника за договором;

- сформулювати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері субпідрядних відносин у капітальному будівництві відносин.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають між генеральними підрядниками та субпідрядниками за договором субпідряду у капітальному будівництві.

Предметом дослідження є договір субпідряду у капітальному будівництві як інститут цивільного права.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, історико-правовий метод використовувався при дослідженні генезису нормативних актів України у сфері регулювання субпідрядних відносин у капітальному будівництві. За допомогою формально-догматичного методу дослідження було виділено найважливіші юридичні конструкції договору субпідряду у капітальному будівництві, дано його правову характеристику. Застосування системно-функціонального методу сприяло визначенню основних засад правового регулювання договору субпідряду у капітальному будівництві. Порівняльно-правовий метод використовувався при порівнянні нормативно-правових актів України та зарубіжного законодавства у сфері регулювання субпідрядних відносин у капітальному будівництві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем правового регулювання договору субпідряду у капітальному будівництві. На основі цього дослідження формулюються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин за договором субпідряду у капітальному будівництві.

Аналіз норм законодавства, договірної та судової практики, теоретичних джерел дозволив сформулювати основні науково-теоретичні положення та пропозиції, які виносяться на захист:

- набули подальшого розвитку положення про те, що договір субпідряду у капітальному будівництві тісно взаємопов’язаний з генеральним договором підряду на капітальне будівництво, спрямований на найбільш ефективне і раціональне його виконання та є похідним від генерального договору підряду на капітальне будівництво.

- запропоновано авторське визначення договору субпідряду у капітальному будівництві: „За договором субпідряду у капітальному будівництві одна сторона (субпідрядник) зобов’язується виконати і передати у встановлений строк індивідуалізований результат робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а інша сторона (генпідрядник) зобов’язується надати будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на субпідрядника, прийняти виконані роботи та оплатити їх”.

- уточнено існуючий підхід до законодавчого закріплення істотних умов підрядних договорів на капітальне будівництво і на цій основі обґрунтовано положення про те, що істотними умовами договору субпідряду у капітальному будівництві є умови про предмет, ціну та строк.

- запропоновано абз.1 п.24 „Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” викласти у такій редакції: „Тверда договірна ціна може коригуватися за взаємною згодою сторін. У разі підвищення підрядником твердої договірної ціни, не передбаченого договором підряду, всі пов’язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом або договором, несе підрядник”.

- обґрунтовано, що у разі виявлення необхідності проведення додаткових робіт обов’язок субпідрядника щодо зупинення виконання субпідрядних робіт мав би виникати не з моменту, в який мала надійти відповідь від генпідрядника, а з моменту виявлення обставин, що призвели до виконання додаткових робіт. У зв’язку з цим запропоновано перше речення абз.2 п.25 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві викласти у такій редакції: „Підрядник зобов’язаний зупинити виконання будівельних робіт з моменту виявлення обставин, що призвели до виконання додаткових робіт до одержання відповіді на своє повідомлення”.

- вперше запропонована правова конструкція про те, що у разі, якщо замовник вносить до проектно-кошторисної документації зміни, що потребують додаткових робіт, які виконуватимуться субпідрядником, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, то для цього, крім згоди генерального підрядника, потрібна згода і субпідрядника. У разі незгоди субпідрядник матиме право відмовитися від договору субпідряду у капітальному будівництві, вимагати оплати виконаних будівельних робіт, якщо таке мало місце, та вимагати відшкодування збитків.

- доведено, що уточнення твердого кошторису щодо договору субпідряду у капітальному будівництві у зв’язку із коригуванням приблизного кошторису щодо генерального підряду у капітальному будівництві може мати місце лише у разі, коли це передбачено договором субпідряду у капітальному будівництві або за взаємною згодою генпідрядника та субпідрядника.

- вперше обґрунтовано позицію, що гарантійний строк щодо субпідрядних робіт у капітальному будівництві починатиме свій перебіг не з дня підписання акта про передання-прийняття виконаних за договором субпідряду у капітальному будівництві робіт, а від дня прийняття об’єкта будівництва замовником.

- обґрунтовано положення, що генпідрядник має право на пред’явлення вимоги у зв’язку з виявленням відступів від умов договору субпідряду у капітальному будівництві або інших недоліків після прийняття виконаних субпідрядних робіт лише у разі, якщо останні не могли бути виявлені ним при звичайному способі прийняття робіт, у тому числі й такі, що були умисно приховані субпідрядником.

Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що одержані результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень, вдосконалення національного законодавства щодо регулювання субпідрядних відносин. Сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть застосовуватись при укладенні та виконанні субпідрядних договорів у капітальному будівництві, при вирішенні господарськими судами спорів, які виникають з договорів субпідряду у капітальному будівництві. Крім цього, теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використанні для викладання курсів “Цивільне право України”, “Господарське право України”, а також при підготовці підручників, посібників тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, пропозиції до законодавства України, які містяться у дисертації, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких конференціях: Міжнародна наукова конференція молодих вчених “Треті осінні читання” (м. Хмельницький, 5-6- листопада 2004р.); Міжнародна наукова конференція молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005р.); ХІІ регіональна науково-практична конференція „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 9-10 лютого 2006р.)

Публікації. Основні результати дисертації викладено у шести статтях у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань та трьох тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертаційної роботи обумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, з них 14 сторінок займає список використаних джерел (195 найменувань).