Взаємодія органів внутрішніх справ з державною податковою службою у здійсненні правоохоронної діяльності Автореферат

Актуальність теми. Виникнення ринкових відносин у нашій країні разом із позитивними змінами в економіці спричинило певні негативні явища. Останнім часом у державі з’явились нові види злочинів та адміністративних правопорушень, кількість яких з кожним роком збільшується. Спостерігається криміналізація та тінізація окремих секторів економіки. Відповідно існує нагальна потреба в удосконаленні захисту економічних відносин від впливу негативних процесів шляхом комплексної протидії цим деструктивним явищам з боку правоохоронних органів.

Необхідність підвищення ефективності боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями економічної спрямованості в Україні вимагає консолідації зусиль правоохоронних та контролюючих органів. Успішне виконання завдань, покладених державою на ці органи, безпосередньо залежить від належного рівня їх спільної узгодженої діяльності щодо реалізації вимог Конституції та законів України. Правоохоронні органи держави повинні протистояти проявам кримінальної поведінки в сфері економіки, вживаючи з цією метою різноманітних заходів, які вимагають узгодженості та послідовності. Насамперед, необхідним є організаційне забезпечення та нормативне врегулювання взаємодії органів внутрішніх справ з державною податковою службою. Важливість організації та вдосконалення такої взаємодії, яка була б адекватна стану та тенденціям розвитку злочинності, очевидна і зумовлена завданнями правоохоронної діяльності та обов’язком захисту економічних інтересів держави.

Прорахунки та недоліки в організації діяльності правоохоронних органів, відомча розпорошеність негативно впливають на ефективність здійснення правоохоронної діяльності загалом та протидію економічній злочинності зокрема. Відсутність систематичної та послідовної взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою призводить до неузгодженості дій при вирішенні правоохоронних завдань, недостатнього використання наявного інтелектуального потенціалу, дублювання зусиль у роботі згаданих правоохоронних органів, існування нездорової міжвідомчої конкуренції.

У цьому сенсі важливим ресурсом підвищення ефективності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ і податкової служби є розробка та впровадження в їхню роботу сучасних, відповідних вимогам правоохоронної практики та потребам суспільства організаційних заходів взаємодії.

Ці питання вимагають наукового дослідження концептуальних основ теорії та практики взаємодії органів внутрішніх справ з державною податковою службою та її адміністративно-правового забезпечення.

Проблеми управління в сфері правоохоронної діяльності в різні періоди досліджували вітчизняні і зарубіжні фахівці в галузі теорії держави та права, теорії управління та адміністративного права В.Б. Авер’янов, В.Г. Афанасьєв, О.М. Бандурка, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, І.Л. Бородін, О.М. Васильєва, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, О.Ф. Євтихієв, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, Ю.М. Козлов, Б.М. Лазарєв, О.Є. Луньов, В.М. Марчук, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, В.М. Плішкін, О.Д. Поліщук, А.Б. Сахаров, В.Ф. Сіренко, В.В. Цвєтков, В.К. Шкарупа та інші вчені, які представляють різні галузі правового знання. Вивченню питань взаємодії правоохоронних органів у здійсненні правоохоронної діяльності приділяли увагу А.А. Аксьонов, М.М. Биргеу, Д.В. Гребельський, В.Л. Грохольський, С.К. Гречанюк, Г.Г. Зуйков, Д.Г. Заброда, В.В. Коваленко, В.В. Лисенко, О.М. Литвинов, І.Л. Олійник, А.Г. Сачаво, В.В. Тропін, Г.А. Туманов та ін. В 2005 році було проведено наукове дослідження „Взаємодія як умова забезпечення виявлення і розслідування податкових злочинів”, проте автор Г.П. Цимбал розглядала лише кримінально-процесуальні аспекти проблеми взаємодії.

Важко переоцінити внесок цих вчених у розробку проблеми взаємодії та координації в сфері управління правоохоронними органами, однак варто зауважити, що це дослідження розширює і по-новому розглядає комплекс взаємопов’язаних проблем удосконалення адміністративно-правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ і державної податкової служби. Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність прогалин у нормативно-правовому регулюванні зумовили необхідність проведення адміністративно-правового дослідження проблеми взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою у здійсненні правоохоронної діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до розділу 1 „Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ” (п.36) Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України №755 від 5 липня 2004 р.; розділу 3 Плану науково-дослідної роботи на 2004 р. Київського інституту внутрішніх справ МВС України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні змісту адміністративно-правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою у здійсненні правоохоронної діяльності та розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо його вдосконалення.

З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі завдання:

- визначити поняття, розкрити зміст та сутність взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- розглянути принципи взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- дослідити чинну нормативно-правову основу взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- з’ясувати роль координації у функціонуванні механізму взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- здійснити аналіз організаційно-правових форм взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- розкрити сутність та особливості механізму взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині адміністративно-правового забезпечення взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою.

Об’єктом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові відносини органів внутрішніх справ з податковою службою при здійсненні правоохоронної діяльності.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, організаційно-правові засади, форми і принципи взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. При вивченні процесів, пов’язаних із взаємовідносинами між органами внутрішніх справ та податковою службою, автор керувався універсальним діалектичним методом як загальним методом пізнання закономірностей розвитку суспільства. У роботі також використані методи: логіко-семантичний та історико-правовий – для аналізу становлення та поглиблення понятійного апарату (підрозділ 1.1.); порівняльний – для визначення співвідношення (розмежування) понять „взаємодія” та „координація” (пiдроздiл 2.3.); організаційно-структурний – при аналізі складових елементів механізму взаємодії (підрозділ 2.2.); статистичний – для узагальнення результатів спільної узгодженої діяльності органів внутрішніх справ та державної податкової служби (підрозділ 1.2); формально-юридичний – при аналізі змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ та податкової служби (підрозділ 1.3.); класифікації та групування – при розробці принципів взаємодії та аналізі організаційно-правових форм взаємодії (підрозділи 2.1, 2.4.); конкретно-соціологічний – при висвітленні окремих практичних питань організації спільних узгоджених заходів (підрозділ 2.2.).

Нормативно-правовою основою роботи є Конституція та закони України, підзаконні нормативні акти, зокрема відомчі акти Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС) та Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА), які регламентують діяльність органів внутрішніх справ та державної податкової служби, у тому числі в режимі взаємодії.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2005 рік, матеріали практичної діяльності органів внутрішніх справ (далі – ОВС) та підрозділів державної податкової служби (далі – ДПС). У роботі використані результати анкетування 178 співробітників ОВС та 101 працівника податкової служби.

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою у здійсненні правоохоронної діяльності. У межах дисертаційного дослідження отримано результати, які мають наукову новизну.

У цій роботі вперше:

сформульовано визначення поняття „взаємодія органів внутрішніх справ з податковою службою”, яке становить собою синтез філософського тлумачення взаємодії в значенні взаємозв’язку, управлінського аспекту узгодженості, а також функціональної спрямованості цих правоохоронних органів. Під взаємодією органів внутрішніх справ з державною податковою службою пропонується розуміти їхню спільну узгоджену діяльність, яка базується на об’єктивно існуючих необхідних взаємних зв’язках між ними та спрямована переважно на захист прав і свобод людини і громадянина та економічних інтересів держави;

визначено фактори, що забезпечують можливість та ефективність здійснення взаємодії ОВС з ДПС, запропоновано класифікувати їх на системні, організаційно-тактичні, кримінологічні та правові;

правова основа взаємодії ОВС з ДПС визначена як система адміністративно-правових актів, які визначають основні напрями та завдання взаємодії, загальні принципи її здійснення, права та обов’язки взаємодіючих суб’єктів, види та форми узгодженої діяльності органів внутрішніх справ з податковою службою при реалізації завдань, передбачених чинним законодавством України;

виділено стадії процесу взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою: 1) прескриптивну; 2) організаційну; 3) реалізаційну; 4) посторганізаційну;

з’ясовано соціально-психологічні аспекти взаємодії співробітників органів внутрішніх справ з представниками податкової служби. Групи взаємодії в складі працівників названих відомств визначено як офіційні малі соціальні групи;

визначено, що для групових форм взаємодії характерною є наявність групового мотиву − мотиву до спільної, взаємоузгодженої діяльності. Відповідно запропоновано щодо групових форм взаємодії ОВС і ДПС відокремлювати мотивацію кожного із суб’єктів і мотивацію створеної зі співробітників цих правоохоронних органів групи, як специфічного, окремого суб’єкта правоохоронної діяльності на період вирішення поставлених завдань.

Дістали подальшого розвитку:

система принципів взаємодії за рахунок віднесення до них принципів професіоналізму, активності та ініціативності, пропорційно-компетентної відповідальності, а також принципу виправданого ризику, згідно з яким ризик при взаємодії ОВС з ДПС визнається виправданим, якщо мети спільної узгодженої діяльності не можна було досягти в цій обстановці неризикованими діями і якщо такі дії не заборонені чинним законодавством;

поняття координації як функціонального засобу досягнення ефективної взаємодії ОВС з ДПС. На підставі аналізу співвідношення понять „взаємодія” та „координація” обґрунтовано положення, що специфічною ознакою координації є владність, а взаємодії – необхідність та обов’язковість. Ці ознаки у сукупності є умовами виконання взаємоузгоджених заходів;

характеристика видів та організаційно-правових форм взаємодії, встановлено особливості застосування окремих з них, запропоновано новий критерій їх класифікації – наявність та ступінь прояву прямих горизонтальних зв’язків між взаємодіючими суб’єктами.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції використовуються:

- у правозастосовчій діяльності для підвищення ефективності узгодженої діяльності органів внутрішніх справ з податковою службою (акт впровадження Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві від 15 листопада 2005 року);

- у навчальному процесі Навчально-наукового інституту Київського національного університету внутрішніх справ при викладанні курсу „Управління правоохоронними органами” (акт впровадження Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ від 20 лютого 2006 року).

Практична значущість дослідження полягає у тому, що розроблені в дисертації рекомендації можуть бути використані:

- у нормотворчій діяльності для вдосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою;

- у науково-дослідній сфері при подальшій розробці проблеми взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на засіданнях кафедри адміністративного права та управління в ОВС Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ.

Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки було оприлюднено у доповідях на міжвузівській науковій конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (26.01.2004 – 02.02.2004 р., м. Косів Івано-Франківської області), всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (23 – 24 квітня 2004 р., м. Київ), науковій конференції науково-педагогічних працівників Київського юридичного інституту МВС „Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (14 травня 2004 р., м. Київ), міжнародній науковій конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання”(5 –6 листопада 2004 р., м. Хмельницький), науковій конференції науково-педагогічних працівників Київського юридичного інституту МВС „Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (14 травня 2005 р., м. Київ), всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (18 травня 2005 р., м. Київ), всеукраїнській науково-практичній конференції „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (22 грудня 2006 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у чотирьох статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок, обсяг основного тексту роботи – 181 сторінка. Список використаних джерел містить 243 найменування.