НЕПОВНОЛІТНІЙ ЯК СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Україна стала на шлях побудови правової держави та створення демократичного суспільства, в якому провідне місце займають загальнолюдські цінності. Необхідною умовою побудови демократичної правової держави є забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чітке правове визначення статусу неповнолітніх, як суб’єктів адміністративної відповідальності, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів щодо попередження правопорушень серед цієї категорії осіб.

Питання адміністративно-правових проблем правосуб’єктності неповнолітніх у разі притягнення їх до адміністративної відповідальності, їх правове становище залишаються майже не дослідженими, їм присвячені лише окремі статті або фрагменти розділів у наукових роботах чи підручниках. Правовий статус неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності, врахування його вікового стану, рівня психологічної самооцінки власної поведінки в суспільному житті в разі притягнення його до адміністративної відповідальності є науковою проблемою, яка визначає актуальність її наукового дослідження в комплексі з розробкою більш загального питання адміністративної відповідальності.

Актуальність дослідження полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх, як суб’єктів адміністративної відповідальності має певні особливості, які повинні бути відображені в законах. У першу чергу, – це приведення законодавства України та формування нової державно-правової політики у відповідності з сучасними умовами і міжнародними нормами щодо захисту неповнолітніх безпосередньо до вимог Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила 1984 р.). Неповнолітні як суб’єкти відповідальності повинні, з одного боку, знати і розуміти, що вони, як і всі громадяни, зобов’язані дотримуватись встановлених правил поведінки, поважати закони, тому що в разі їх порушення будуть відповідати згідно із законом. А з іншого боку, застосування адміністративного впливу до неповнолітніх повинно здійснюватись на засадах неухильного дотримання процесуальних норм, гуманного ставлення до їх духовного стану, забезпечення їх права на захист, справедливої оцінки скоєного проступку і невідворотного застосування заходів відповідного адміністративного примусу.

Адміністративні правопорушення в силу своєї поширеності завжди негативно впливали на життя в суспільстві, спричиняли значну шкоду правам та інтересам громадян. У зв’язку з цим представники теорії держави і права, в особливості науковці в галузі адміністративного права, багато уваги приділяли дослідженню соціальної і правової природи конкретного адміністративного проступку. Серед них такі науковці: як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, О. М. Бандурка, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, Р. А. Калюжний, В. К. Колпаков, В. В. Копєйчиков, А. Г. Клюшниченко, Л. В. Коваль, Д. М. Лук’янець, Н. М. Оніщенко, О. Ф. Скакун, Ю. С. Шемшученко, О. М. Якуба та інші.

Окремі питання адміністративної відповідальності неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності та адміністративно-деліктного процесу розглядають О. М. Бандурка, І. Л. Бородін, Ю. П. Битяк, Б. М. Козлов, В. М. Манохін, В. Д. Сорокін, М. М. Тищенко, Я. М. Шевченко. Їх роботи сприяли не тільки розвитку теорії адміністративного права, але й мали велике практичне значення: практики-правознавці отримали можливість більш об’єктивно і правильно проводити кваліфікацію адміністративних проступків, визначати міру адміністративного стягнення, відмежовувати проступки від інших видів правопорушень, у першу чергу – від злочинів.

Величезний науковий вклад вищезазначені вчені внесли в розвиток адміністративно-процесуального права України, однак питання щодо процесуального порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності досліджувались без врахування правового статусу неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності.

На підставі Закону України № 224/84-ВР від 15.11.1994 р., ст. 220 КУпАП виключена. Законом встановлено, що органами, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми, є суди (ст. 221 КУпАП), що в свою чергу потягнуло значну кількість невирішених питань у чинному законодавстві.

Проведення судово-правової реформи в Україні, оновлення матеріального законодавства, перспектива прийняття нового кодексу України про адміністративні проступки вимагають науково-теоретичного аналізу процесуально-правового регулювання здійснення судочинства у справах про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми, з метою підготовки рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму правового захисту неповнолітніх.

Актуальність теми дисертаційного дослідження набуває великого значення і у зв’язку з удосконаленням нормативно-правової бази щодо профілактики безпритульності та адміністративних правопорушень серед неповнолітніх. Крім цього, вивчення досвіду зарубіжних країн дає змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити можливість запровадження в Україні ювенальної юстиції.

Зазначені обставини, потреба в удосконалені норм адміністративного законодавства, що визначає правовий статус неповнолітніх і регулює їх відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення, зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Теоретичні і практичні проблеми розвитку організаційно-правового механізму реалізації» виконавчої влади в Україні (номер державної реєстрації 0104 U007588 ).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження проблем та особливостей правового статусу неповнолітніх та регулювання інституту відповідальності неповнолітніх у адміністративному праві України, а також обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства у зв’язку з більш повним визначенням їх правового статусу.

Реалізація поставленої в дисертаційній роботі мети, зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

визначити поняття, зміст та особливості правового статусу неповнолітніх громадян України як суб’єктів адміністративної відповідальності;

дослідити найбільш поширені серед неповнолітніх адміністративні правопорушення, їх кількісні та якісні характеристики;

з’ясувати й проаналізувати причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень на сучасному етапі розвитку України;

розглянути підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх та обставини, що її виключають;

проаналізувати порядок та особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;

виявити процесуальні особливості розгляду в суді справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх та особливості розвитку судочинства у справах неповнолітніх в Україні;

дослідити питання відмінності та особливості діяльності спеціальних судів для неповнолітніх від судів загальної юрисдикції; проаналізувати систему створення спеціальних судів для неповнолітніх у світовій практиці та доцільність їх створення в Україні;

обґрунтувати рекомендації щодо удосконалення механізму захисту прав неповнолітніх у сфері їх адміністративної відповідальності;

виявити недоліки, суперечності, неузгодженості норм КУпАП про адміністративні правопорушення неповнолітніх та внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення.

Об’єктом дослідження є правове становище неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності, а також правовідносини, що складаються у даній сфері.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють правовий статус неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічну основу даного дисертаційного дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичного матеріалізму, історичного, логічного, системного аналізу тощо), так і спеціально-наукових (документального аналізу, порівняльно-правового аналізу тощо).

У процесі дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: історичний (його покладено в основу дослідження розвитку інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх в радянські часи і на сучасному етапі та еволюції розвитку ювенальної юстиції), порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн (Росія, США, Франція, Англія, Швеція) у сфері судового розгляду справ про правопорушення неповнолітніх. Через статистичний метод було з’ясовано стан і загальний характер адміністративних правопорушень неповнолітніх в Україні, а також конкретні соціологічні методи (вивчення документів, опитування у формі анкетування, інтерв’ю та спостереження). З використанням структурно-системного та комплексного методів було проаналізовано зміст нормативних актів України, які визначають правовий статус неповнолітніх, регулюють питання їх відповідальності за вчинення правопорушень, що стало підґрунтям для виявлення основних теоретичних проблем у даному питанні, недоліків чинного законодавства та дало можливість обґрунтувати конкретні пропозиції щодо його удосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним, системним, науковим дослідженням основних теоретичних та практичних завдань правового становища неповнолітніх та їх відповідальності за адміністративні проступки і порядку її реалізації. Робота також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку напрямків удосконалення законодавства, спрямованого на усунення невирішених питань стосовно адміністративної відповідальності неповнолітніх.

Це дало змогу автору висунути ряд положень, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:

розкрито зміст правового становища неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності, які характеризуються ознаками, що дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу: вік неповнолітнього є обставиною, що пом’якшує відповідальність; до них не можуть застосовуватись деякі види адміністративних стягнень (адміністративний арешт); неповнолітні не можуть бути суб'єктами деяких адміністративних правопорушень; особи віком з 16 до 18 років притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах лише в спеціально передбачених законом випадках; як правило, до таких осіб застосовуються заходи виховного впливу (ст. 24¹ КУпАП ); до неповнолітніх встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності; справи про адміністративне правопорушення, вчиненні особами від 16 до 18 років, розглядає тільки суд (судді);

сформульовано положення, що індивідуалізація відповідальності неповнолітніх повинна розглядатись як один із принципів адміністративного права, що ґрунтується на врахуванні їхнього вікового розвитку, обумовленого особливостями психіки та соціального положення, та на встановленні конкретного складу проступку і особистої вини в діях неповнолітнього правопорушника, його індивідуальних якостей;

подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо вікової неадаптованості неповнолітніх до змінюваних умов життя і необхідності її компенсації за допомогою спеціального правового статусу;

обґрунтована доцільність законодавчого удосконалення поняття „адміністративна відповідальність”. Запропоноване авторське бачення загального визначення поняття „адміністративна відповідальність”, під яким розуміється застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами виконавчої влади і службовими особами, а в окремих випадках судом, адміністративних стягнень до винних фізичних осіб (у тому числі юридичних осіб) у вчиненні адміністративних проступків. На основі цього сформульоване власне визначення поняття „адміністративна відповідальність неповнолітніх” та яким розуміють застосування у встановленому порядку судовими органами адміністративних стягнень та заходів виховного впливу до неповнолітніх осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків, з метою виховання неповнолітніх у рамках дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ними нових правопорушень;

подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо неосудності неповнолітньої особи в адміністративно-деліктному праві, а також особливості визначення такого стану, що дасть можливість органам адміністративної юрисдикції у своїй діяльності реалізувати вимоги ст. 20 КУпАП і тим самим серйозно вплинути на забезпечення прав неповнолітніх і дорослих;

на підставі комплексного дослідження наведена класифікація груп підлітків за видами антигромадської поведінки, а також на основі ступеня деформації особи неповнолітнього розроблено типологію неповнолітніх правопорушників, що дає можливість: ідентифікувати неповнолітніх правопорушників у загальній масі правопорушників; знайти найбільш простий і ефективний спосіб впливу на неповнолітніх правопорушників; визначити і використати адекватні ефективні засоби адміністративно-правової відповідальності, а також заходи профілактичного впливу для кожної групи (типів) неповнолітніх правопорушників;

подальшого розвитку набули теоретичні положення адміністративно-процесуального порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності в частині порушення адміністративного провадження; адміністративного розслідування та збирання доказів; складання протоколу про адміністративне правопорушення; розгляду справ про адміністративні правопорушення в суді; оскарження судових рішень у справах неповнолітніх. Запропоновано зміни та доповнення до КУпАП щодо посилення захисту прав і свобод неповнолітніх;

обґрунтовано доцільність створення в Україні ювенальної юстиції як частини системи загального правосуддя та проведення модернізації адміністративно-процесуального законодавства відносно адміністративної відповідальності неповнолітніх з метою закріплення пріоритету судового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, спеціалізації судів у справах неповнолітніх і необхідності запровадження післядипломної спеціалізації кандидатів на посади місцевих судів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вказані висновки можуть бути використані у законотворчій діяльності щодо процесу реформування адміністративного законодавства України, що регулює адміністративну відповідальність неповнолітніх осіб. Основні положення дисертації також можуть бути використані з навчально-методичною метою у процесі підготовки фахівців-правознавців під час викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право».

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися під час виступів на науково-практичних конференціях, тези яких опубліковано, зокрема на таких як: „Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Суми, 25–27 травня 2000 р.), „Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 19 квітня 2001 р.), „Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Львів, 5–6 лютого 2004 р.), „Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення” (м. Харків, 30 листопада 2005 р.).

Дисертант брав участь у засіданні „круглого столу” при Координаційній раді при Президентові України на тему: „Профілактика злочинності та бездоглядності неповнолітніх України” (м. Київ, 18 грудня 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, та у з тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається метою та завданням дослідження і складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки, список джерел - 16 сторінок ( 192 найменування).