ПРАВОВА ПРИРОДА АДМІНІСТРАТИВНОГО ОГЛЯДУ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ МІЛІЦІЇ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканність. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Водночас Конституція і закони України передба­чають можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, шляхом застосування заходів адміністративного примусу, який відіграє важливу роль у забезпеченні законності, охороні громадського порядку, запобіганні злочинності. Заходи адміністративного примусу застосовуються багатьма державними органами. Але особливе місце в системі органів адміністративної юрисдикції належить органам міліції, які користуються значним обсягом повноважень щодо застосування цих заходів примусу.

Відповідно до концепції адміністративної реформи, яка проводиться в Україні, її головною метою є удосконалення діяльності органів виконавчої влади, в тому числі й міліції. Ратифікація Україною Загальної декларації прав людини та Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, приведення чинного законодавства у відповідність з цими міжнародно-правовими актами, зокрема, це прийняття Закону Украї­ни „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, встановлення правила „Habeas corpus” і „правила Міранди”, згідно з якими будь-яка затримана особа має право вимагати стати перед судом і утримуватись від самообвинувачення, а також внесення суттєвих змін до статтей 5, 10 Закону України „Про міліцію”, ухвалення рішення Конституційним Судом України про право вільного вибору захисника, є дуже важливими юридичними гарантіями прав людини і громадянина, до яких застосовуються заходи адміністративного примусу. Проте на ефектив­ність впровадження адміністративної реформи негативно впливають об’єк­тивно існуючі колізії і прогалини в нормах адміністративного права, які регулюють повноваження міліції, в тому числі конкуренція норм одного і того ж закону.

До вагомих адміністративно-юрисдикційних повноважень міліції відно­сять застосування адміністративного огляду. Підстави, порядок і процесу­альна форма його здійснення регулюються багатьма актами: КУпАП, Законом України „Про міліцію”, відповідними відомчими нормативними актами тощо. Аналіз змісту названої правової бази дозволяє зробити висновок про те, що сьогодні так і залишаються неврегульованими, або недостатньо врегульованими, питання щодо меж здійснення міліцією цього заходу державного примусу.

Зокрема, розглядаючи Закон України „Про міліцію”, слід зазначити, що відсутня автентичність між його редакціями російською та українською мовами. Так терміни „осмотр” і „досмотр”, які вживаються в російсько­мовній редакції Закону, означають зовсім різні за підставами, процедурою і змістом види адміністративного примусу, тоді як українськомовна редакція застосовує у цих випадках єдиний термін „огляд” (особистий, речей, транспортних засобів тощо). Наприклад, у Законі України „Про міліцію”, надрукованому російською мовою, у пп. 15, 21, 22, 24 ст. 11 вживається термін „осмотр”, а в пп. 6, 7, 14 ст. 11 – термін „досмотр”, тоді як в українській редакції цього Закону в тих самих пунктах вживається термін „огляд”. На практиці це призводить до службових зловживань та порушень прав і законних інтересів громадян. Ситуація ускладнюється і тим, що зараз відсутнє нормативно-правове визначення терміна „огляд”, а також чітко не встановлено коло посадових осіб органів міліції, які мають право застосовувати ці заходи адміністративно-правового примусу. В свою чергу, вживання законодавством термінології на зразок „уповноважені особи органів внутрішніх справ” як суб’єкта застосування адміністратив­ного примусу за відсутності відповідної норми закону не відповідає вимогам статті 19 Конституції України.

Зважаючи на те, що повага до людини, забезпечення прав і свобод людини і громадянина є конституційним обов’язком органів міліції, застосування ними будь-якого заходу адміністративного примусу повинно здійснюватися на відповідній правовій основі і бути забезпечене комп­лексом юридичних гарантій.

Питання застосування заходів адміністративного примусу органами внутрішніх справ привертали увагу багатьох вітчизняних вчених-адміні­стративістів, це передусім: В.Б.Авер`янов, О.Ф.Андрійко, О.М.Бандурка, Ю.П.Битяк, А.С.Васильєв, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Є.В.Додін, М.М.Дорогих, В.В.Зуй, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпаков, А.П.Клюшніченко, А.Т.Комзюк, Н.Р.Нижник, В.Ф.Опришко, О.І.Остапенко, В.П.Пєтков, М.М.Тищенко, В.К. Шкарупа та ін. До цього питання в своїх дослідженнях зверталися і зарубіжні вчені, зокрема такі російські науковці, як: Д.М. Бахрах, С.О.Безсмертний, І.І.Веремеєнко, О.І.Галаган, М.І.Єропкін, О.П.Коренєв, В.М.Манохін, Л.Л.Попов, Ю.С.Рябов, В.М.Самсонов, О.С.Фролов, О.П.Шергін, В.А.Юсупов. Проте в наукових дослідженнях названих вчених проблема адміністративного огляду не є предметом спеціального дослідження і висвітлюється фрагментарно. В 1984 році В.К.Гіжевський у своїй кандидатській дисертації проаналізував проблеми застосування органами внутрішніх справ на транспорті заходів адміністра­тивного примусу (в тому числі і огляду пасажирів цивільних повітряних суден, їх багажу і ручної поклажі), але в основу цієї роботи покладено положення законодавства колишнього СРСР, і в ній досліджується тільки один із видів адміністративного огляду.

Комплексний монографічний або дисертаційний аналіз цієї проблеми поки що відсутній.

Ось чому наукове дослідження правових підстав і процесуальних засад застосування органами міліції всіх видів адміністративного огляду в контексті дотримання прав людини і громадянина, до яких вжито цей захід, є надзвичайно актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Робота виконана відповідно до п.36 розділу 1 „Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ” Пріори­тетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755; розділу 3 Плану науково-дослідної роботи на 2004 р. Київського інституту внутрішніх справ МВС України, а також Плану проведення науково-дослідної та дослідно-кон­структорської роботи Київського юридичного інституту МВС на 2005 рік відповідно до найменування теми науково-дослідної роботи „Загально­юрисдикційні аспекти вдосконалення адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у світлі адміністративної реформи в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження поля­гає в тому, щоб на основі аналізу адміністративного законодавства України та практики його застосування визначити сутність, поняття, порядок і процесу­альну форму застосування органами міліції різних видів адміністративного огляду, а також розкрити систему юридичних гарантій захисту прав осіб, до яких вжито ці заходи, окреслити механізм реалізації зазначених гарантій, на цій основі виробити науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення законодавства України та практики його застосування.

Відповідно до поставленої мети основну увагу приділено вирішенню таких дослідницьких завдань:

– здійснити теоретичний аналіз правової регламентації адміністратив­ного огляду і визначити місце адміністративного огляду в системі заходів адміністративного примусу;

– визначити поняття адміністративного огляду та детально виписати особливості окремих його видів, здійснити порівняльний аналіз адміні­стративного огляду з подібними заходами адміністративного примусу;

– проаналізувати механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду в діяльності міліції з метою з’ясування сучасного стану наукової розробки складових елементів і відповідності даного меха­нізму сучасним тенденціям розвитку правової системи та потребам країни в контексті розбудови правової держави;

– визначити обов’язкові умови застосування міліцією адміністратив­ного огляду, дослідити підстави і процедуру його здійснення;

– розкрити особливості процесуальної форми здійснення органами міліції адміністративного огляду;

– проаналізувати систему юридичних гарантій прав громадян, щодо яких органами міліції застосовується адміністративний огляд;

– сформулювати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації, спря­мовані на вдосконалення законодавства України, що регулює питання застосування адміністративного примусу.

Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері застосування міліцією адміністративного огляду в контексті забезпечення захисту прав людини і громадянина.

Предметом дослідження є норми матеріального і процесуального права, які регулюють адміністративно-правові відносини у сфері застосу­вання міліцією адміністративного огляду та можливі шляхи їх удоско­налення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослі­дження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, застосовується системний підхід, що дозво­ляє досліджувати окреслені проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі також використані такі методи: логіко-семан­тичний та історико-правовий – для аналізу розвитку та удосконалення понятійного апарату (підрозділи 1.1–1.3.), виокремлення складових частин юридичних гарантій прав громадян при застосуванні щодо них адміністра­тивного огляду (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий – при зіставленні змісту різновидів адміністративного огляду (підрозділи 1.1–1.3), а також аналізу процесуальної форми адміністративного огляду (підрозділи 2.1, 2.2); формально-логічний – при аналізі змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють підстави, порядок і процедуру здійснення адміністративного огляду (підрозділи 2.1, 2.2); конкретно-соціологічний – для висвітлення окремих питань практичної діяльності підрозділів міліції щодо здійснення адміністративного огляду (підрозділ 2.2); системно-структурний – для визначення місця правових норм, судо­вого та іншого контролю, права на оскарження, прокурорського нагляду в системі юридичних гарантій прав громадян, щодо яких застосовуються різні види адміністративного огляду (підрозділ 2.3); статистичний і документальний аналіз – для визначення недоліків правового регулювання різних видів адміністративного огляду, вироблення рекомендацій, спрямо­ваних на його вдосконалення (підрозділи 1.1–1.3, 2.1–2.3).

Нормативно-правовою основою роботи є Конституція України, закони, міжнародно-правові акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють підстави і порядок застосування різних видів адміністративного огляду, юридичні гарантії прав людини і громадянина, підданих цим заходам примусу.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали про адміністративну діяльність працівників органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів та представників громадських формувань, за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2004–2006 роки, 122 адміністративні справи порушені органами міліції.

Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні реко­мендації ґрунтуються на працях українських та зарубіжних вчених у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, процесуального права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні здійснено комплексне монографічне дослідження проблеми застосування органами міліції адміністративного огляду в контексті забезпечення прав людини і громадянина, підданих зазначеному заходу адміністративного примусу.

У роботі вперше на концептуальному рівні сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного і адміністративно-проце­суального законодавства в частині регулювання адміністративного огляду і адміністративного обшуку.

У дослідженні обґрунтовано низку теоретичних положень та висновків, а також практичних пропозицій, які виносяться автором на захист.

В роботі вперше:

обґрунтована необхідність введення в правовий обіг нового терміна „адміністративний обшук”, для розмежування різновидів адміністратив­ного огляду, можливість застосування яких передбачена Законом України „Про міліцію” і Кодексом України про адміністративні правопорушення;

сформульовані авторські визначення понять „адміністративний огляд” і „адміністративний обшук”. Адміністративний огляд – це захід адміністра­тивного примусу, який застосовується в передбачених законом випадках і полягає у безпосередньому зовнішньому обстеженні матеріальних об’єктів з метою виявлення, попередження і припинення правопорушень, перевірки функціонування різних об’єктів (підприємств дозвільної системи, транс­портних засобів тощо), а адміністративний обшук – це адміністративно-процесуальна дія, яка провадиться уповноваженими посадовими особами за підставами і в порядку, визначеними законом, з метою попередження та припинення правопорушень і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

визначене у систематизованому вигляді коло посадових осіб органів внутрішніх справ, які на підставі своїх функціональних обов’язків уповноважені застосовувати адміністративний огляд і обшук, розкрита їх компетенція;

розкриті та охарактеризовані теоретико-правові засади підстав і порядку здійснення адміністративного огляду і адміністративного обшуку. Адміністративний огляд як процедурна дія не завжди оформлюється письмово, тоді як адміністративний обшук обов’язково документується, тобто має процесуальну форму. Про застосування адміністративного обшуку складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або адміністративне затримання;

сформульовані пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства, що регулює правовідносини в сфері застосування адміністративного огляду і обшуку, в контексті забезпечення захисту прав людини і громадянина, підданих цим заходам адміністративного примусу, зокрема, запропоновані нові редакції пунктів 6, 7, 14, 15, 21, 22, 24 статті 11 Закону України „Про міліцію” і статей 261, 264, 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які регулюють підстави і порядок застосування працівниками міліції адміністративного огляду і обшуку.

Дістали подальшого розвитку:

положення щодо сутності державно-правового примусу, його різно­виду – адміністративно-правового примусу, місця в ньому різних видів адміністративного огляду;

теоретичні, юридичні та прикладні аспекти застосування органами міліції різних видів адміністративного огляду, зокрема, розмежовуються підстави і суб’єкти їх застосування, процесуальне оформлення;

положення про сутність, правову природу і реалізацію юридичних гарантій забезпечення прав людини і громадянина, щодо яких застосову­ється адміністративний огляд. Детально проаналізовані норми статті 5 Закону України „Про міліцію”, які передбачають важливі юридичні гарантії особам, до яких застосовуються заходи адміністративного при­мусу, в тому числі адміністративне затримання і адміністративний огляд;

механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду, зокрема, комплексно охарактеризовані його елементи, а саме: адміністративно-правові норми, акти тлумачення та акти реалізації адміністративно-правових норм, адміністративно-правові відносини.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

– у правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності адміні­стративної діяльності органів міліції щодо застосування адміністративного огляду і обшуку, дієвості захисту прав людини і громадянина, які піддані цим видам адміністративного примусу;

– у навчальному процесі – при викладанні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, „Адміні­стративна відповідальність”, „Права і свободи людини”, „Конституційне право України”.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри адміністративного права та управління в органах вну­трішніх справ навчально-наукового інституту підготовки кадрів громад­ської безпеки та психологічної служби Київського національного універ­ситету внутрішніх справ. Результати дослідження використовуються при викладенні дисци­плін, що забезпечуються кафедрою громадської безпеки.

Основні положення роботи, теоретичні і практичні висновки оприлюд­нені у доповідях на науковій конференції курсантів та студентів заключ­ного туру конкурсу на кращу наукову роботу (19 травня 2001 р., Київ), науковій конференції курсантів та студентів заключного туру конкурсу на кращу наукову роботу „Проблеми правоохоронної діяльності” (18 травня 2002 р., Київ), науково-практичній конференції „Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (12 березня 2004 р., Київ), наукових конференціях науково-педагогічних працівників інституту „Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (14 травня 2004 р. та 14 травня 2005 р., Київ), всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (18 травня 2005 р., м. Київ), науково-практичній конференції „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (22 грудня 2006 р., Київ).

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисер­тації, відображені в чотирьох статтях у виданнях, що включені до переліку наукових фахових видань ВАК України з юридичних наук, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою, завданнями та пред­метом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації – 186 сторінок, обсяг основного тексту роботи – 167 сторінок. Список використаних джерел містить 213 найме­нувань.