VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми. Положення Конституції України, Концепція адміністративної реформи та документи, прийняті на їх розвиток, є важливим компонентом створення громадянського суспільства, забезпечення режиму законності та врегулювання суспільних відносин відповідно до стандартів демократичної держави. Одним з явищ, що розвинулося за часи розбудови незалежної України та потребує такого регулювання, є міграція.

Зростання міграційних потоків за останні роки – це наслідок загальносвітових соціально-економічних та політичних процесів. Збільшення вимушених та "економічних" мігрантів ставлять перед державними органами складні нестандартні завдання щодо регулювання міграційної ситуації. Так, у 2004 році зовнішня міграція в Україні становила 38567 осіб, у 2005 році – 39580 осіб, у 2006 році – 44227 осіб, у січні 2007 року – 3881 осіб.

Міграційні рухи впливають на рівень життя громадян та спонукають до суттєвих змін умов проживання мігрантів і їх соціально-економічної адаптації. Таким чином, зовнішня міграція перетворюється у важливий фактор загального соціального й економічного розвитку, своєрідний феномен впливу на процеси оптимізації міждержавних стосунків.

Внутрішньодержавні переміщення населення також впливають на економічну та соціальну стабільність у країні, породжують зміни в рівні життя, створюють нові центри концентрації населення.

Проблеми, що породжуються міграційними процесами, потребують комплексних досліджень з метою забезпечення сучасного наукового супроводження діяльності з регулювання міграційних процесів, у тому числі й адміністративно-правовими засобами. Це надасть можливість розвитку позитивних тенденцій, що впливатимуть на зростання рівня економіки та соціальну збалансованість, а також вироблення ефективної політики щодо протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми.

Важливий науковий внесок у дослідження міграційних процесів зробили вчені: А. Бабенко, Ю. Бузницький, О. Малиновська, В. Новік, О. Піскун, С. Пирожков, І. Прибиткова, Ю. Римаренко, В. Трощинський, М. Шульга. Водночас їх увага здебільшого зосереджена на аналізі філософсько-теоретичних, соціально-політичних, соціологічних питань негативного впливу міграції на суспільний порядок і благополуччя громадян.

Правові аспекти міграції висвітлюються в роботах вчених-юристів: С. Бритченка, І. Вайнагія, О. Войцехівського, О. Джужи, В. Колпакова, О. Кузьменко, А. Мацко, С. Мосьондза, Т. Назарова, В. Олефіра, С. Ратушного, П. Чалого, С. Чеховича, В. Шакуна.

Незважаючи на підвищений інтерес до міграційних процесів, активізацію наукових досліджень юридичного профілю, необхідно визнати, що сьогодні є дефіцит наукових досліджень і теоретичних джерел щодо юридичних механізмів регулювання міграційних процесів.

Саме тому для вітчизняної адміністративно-правової науки розробка регулювання зовнішньої міграції адміністративно-примусовими методами є новим, недостатньо вивченим напрямом наукового пошуку. Викладене пояснює актуальність теми дослідження, структуру дисертації, її зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.10 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 року №755) та планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік (затверджений ректором університету 03 січня 2007 року, п. 62). Крім того, обрана тема відповідає основним напрямам, визначеним Концепцією демографічного розвитку на 2005-2015 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2004 року №724).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному осмисленні стану використання адміністративно-примусових методів, виробленні пропозицій щодо оновлення законодавчих підстав і практики державного регулювання процесів міграції іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:

- визначити місце зовнішньої міграції в структурі демографічних процесів;

- проаналізувати існуючі міграційні потоки та запропонувати їх класифікацію;

- висвітлити особливості державної міграційної політики України, надати рекомендації щодо її вдосконалення;

- розкрити особливості державно-управлінських форм, які використовуються у сфері регулювання міграційних процесів в Україні;

- охарактеризувати адміністративно-примусові методи як правові регулятори міграційних процесів в Україні;

- встановити співвідношення методів адміністративного примусу з іншими засобами впливу на міграційну ситуацію в Україні;

- висвітлити юридичну природу адміністративної відповідальності в сфері зовнішньої міграції;

- проаналізувати й узагальнити сучасний стан адміністративної відповідальності зовнішніх мігрантів за порушення ними правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію;

- розглянути юридичний склад адміністративних проступків, пов’язаних з порушеннями зовнішніми мігрантами правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією;

- підготувати пропозиції з удосконалення норм вітчизняного законодавства про міграцію, спрямовані на:

подолання наявних колізій окремих юридичних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України, постанов Кабінету Міністрів, указів Президента України та інших нормативно-правових актів, якими регламентуються суспільні відносини у сфері міграції;

приведення змісту низки правових норм у відповідність із сучасними потребами правозастосовної практики;

удосконалення законодавчої техніки викладення змісту адміністративно-правових норм, якими детермінуються правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, й адміністративна відповідальність за їх порушення.

Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають у сфері зовнішньої міграції.

Предметом дослідження є адміністративно-примусові методи, які використовуються у правовому регулюванні зовнішньої міграції.

Методи дослідження. Головним методом дослідження є діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Водночас у роботі застосовуються такі методи і прийоми пізнання:

- формально-логічний – застосовується при побудові визначень понять "адміністративна відповідальність", "провадження у справах про адміністративні проступки", "стадія адміністративного провадження" та інших дефініцій, сформульованих дисертантом (підрозділи 3.1, 3.4);

- логіко-юридичний – використовується з метою обґрунтування пропозицій щодо внесення до чинного законодавства про міграцію, спрямованих на подолання колізій окремих юридичних норм (підрозділи 3.2, 3.3, 3.4);

- логіко-семантичний – застосовується при виробленні пропозицій з удосконалення законодавчої техніки викладу змісту низки адміністративно-правових норм, що регламентують соціальні відносини у сфері міграції (підрозділ 3.2);

- історико-правовий – використовується при дослідженні еволюційного процесу окремих адміністративно-правових норм, якими регулюються правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні й транзитного проїзду через її територію (підрозділ 1.3);

- порівняльно-правовий – застосовується при порівняльному аналізі вітчизняного, зарубіжного та міжнародного законодавства про міграцію (підрозділ 3.3);

- статистичний – використовується при аналізі емпіричних даних щодо стану адміністративної практики міських (районних) судів, підрозділів Державної прикордонної служби, а також у процесі дослідження статистичного матеріалу, який відображає загальні тенденції міграційних процесів в Україні (розділ 1, підрозділи 3.1, 3.3, 3.4);

- соціологічний – застосовується при проведенні опитувань суб’єктів попередньої адміністративно-правової кваліфікації, уповноважених здійснювати процесуальні дії при провадженні у справах про адміністративні проступки, передбачені статтею 203 КУпАП (підрозділи 3.2, 3.3).

Емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, закони України, відомчі нормативні акти, міжнародні правові документи, зарубіжне законодавство з питань міграції, відповідні статистичні й аналітичні матеріали Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції України за період з 2002 по 2007 роки.

У рамках проведеного дисертаційного дослідження було опитано 305 співробітників Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з питань досліджуваної проблематики.

Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин у сфері міграції, шляхів удосконалення нормативної регламентації правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні. Ґрунтуючись на здобутках представників різних напрямів юридичної науки, насамперед, загальної теорії права, адміністративного права та його складових (адміністративно-деліктного права, службового права, адміністративного судочинства), а також на проведених раніше дослідженнях проблематики правового регулювання міграційних процесів в Україні адміністративно-примусовими методами, уперше здійснено поглиблене дослідження адміністративно-деліктного аспекту юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні й транзитного проїзду через її територію.

У поданій роботі обґрунтовується низка положень, що розв’язують конкретні наукові завдання і характеризуються науковою новизною, мають істотне теоретичне та прикладне значення, а саме:

вперше:

- здійснено поглиблене дослідження адміністративно-деліктного аспекту юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні та транзитного проїзду територією України;

- розвинуто тезу про актуальність наукового дослідження міграційних процесів в Україні на правозастосовному та правотворчому рівнях забезпечення практичних потреб діяльності правоохоронних органів;

- виділено та проаналізовано форми державного регулювання міграційних процесів в Україні;

- досліджено методи державного регулювання міграційних процесів в Україні та встановлені їх особливості;

- запропоновано власні науково обґрунтовані дефініції понять "адміністративний примус", "заходи адміністративного попередження", "заходи адміністративного припинення", які застосовуються публічною адміністрацією щодо регулювання зовнішніх міграційних процесів: адміністративний примус, який застосовується публічною адміністрацією для регулювання зовнішніх міграційних процесів – це владна діяльність публічної адміністрації щодо суб’єктів міграційних процесів з метою урегулювання їх відповідно до публічних інтересів, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення; заходи адміністративного попередження щодо регулювання міграційних процесів є одним з видів адміністративного примусу, який застосовується публічною адміністрацією з метою попередження правопорушень та обставин, що загрожують громадській та особистій безпеці громадян, або посягають на публічні інтереси; заходи адміністративного припинення, які застосовуються до суб’єктів зовнішніх міграційних процесів – це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків протиправних дій та притягнення винних до адміністративної відповідальності;

- запропоновано власні науково обґрунтовані дефініції понять "адміністративна відповідальність", "провадження у справах про адміністративні проступки", "стадія провадження у справах про адміністративні проступки": адміністративна відповідальність – це специфічна реакція держави на адміністративний проступок, яка полягає у застосуванні до винної особи заходів впливу, передбачених санкціями відповідних адміністративно-деліктних норм; провадження в справах про адміністративні проступки – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених суб’єктів адміністративної юрисдикції з реалізації норм адміністративно-деліктного права, яка відбувається під час розгляду ними справ про адміністративні проступки; стадія провадження у справах про адміністративні проступки – відносно автономна частина провадження у справах про адміністративні проступки, яка в рамках загальної мети цього виду провадження наділена локальними завданнями та іманентними лише їй особливостями (коло суб’єктів, акти процесуального закріплення);

- надано детальну характеристику юридичного складу адміністративних проступків, передбачених статтею 203 КУпАП;

удосконалено:

- чинний КУпАП, Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а саме: вдосконалено законодавче регулювання суспільних відносин в сфері міграції щодо уникнення неузгодженості, дублювання та суперечностей окремих норм вітчизняного законодавства про міграцію, законодавча техніка їх викладення;

- шляхи процесуальної регламентації провадження у справах про адміністративні проступки, передбачені статтею 203 КУпАП;

- концептуальні засади нормативно-правової регламентації порядку адміністративного видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, як додаткового адміністративного стягнення, що накладається на порушника міграційного законодавства;

отримало подальшого розвитку:

- визначення місця міграції у структурі демографічних процесів;

- класифікація міграційних процесів в Україні та розкриття сутності кожного виду;

- заходи з удосконалення державної міграційної політики в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання:

- у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства про міграцію (акт впровадження МВС України від 08 листопада 2006 року №49/1-6235, акт впровадження ГУ МВС України в Київській області від 16 листопада 2006 року №17/1-3196);

- у сфері правозастосування – запропоновані автором рекомендації були використані для вдосконалення практики застосування норм адміністративного права органами (акт впровадження ВРУ від 01 листопада 2006 року №06-19/15569);

- у навчальному процесі положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація були включені у тематичні плани навчальних та спеціальних курсів з "Адміністративного права", "Адміністративної відповідальності" та "Адміністративно-деліктного права", використовуються при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, а також у науково-дослідній роботі ад’юнктів, слухачів та курсантів (акт впровадження КНУВС від 24 листопада 2006 року №46/3591);

- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблематики державного регулювання міграційних процесів в Україні.

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Її основні положення доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Научные исследования и их практическое применение. Современные состояния и пути их развития" (1–15 жовтня 2006 року, м. Одеса); Materialy II Miedzynarowej naukowe-praktycznej konferencji "Wyksztalcenie i nauka bez granic 2005" (19–27 grudnia 2005 roku, Praha); науково-практичних конференціях: "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании" (15–25 грудня 2005 року, м. Одеса); "Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики" (22 грудня 2006 року, м. Київ); на засіданні круглого столу "Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації" (17 червня 2005 року, м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у дев’яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях та у п’яти тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (231 найменування на 21 сторінці) та семи додатків на 13 сторінках). Загальний обсяг дослідження становить 182 сторінки.