ЕКСПЕРТИЗА В МИТНІЙ СПРАВІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ Автореферат

Актуальність теми. Створення самостійної митної справи є одним із найважливіших досягнень суверенної України. Розвиток ринкових відносин, втілення міжнародних митних стандартів, правил та норм суттєво змінили зміст митної справи, у зв’язку з чим ст. 3 Митного кодексу України визначила нове поняття митної справи. Митна справа – це різнофункціональна діяльність значного кола державних органів та установ із встановлення порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон, а також організація дотримання цього порядку. Ця різноманітна діяльність органів та посадових осіб потребує використання спеціальних знань, що виходять за межі знань, якими повинні володіти суб’єкти, від котрих залежить прийняття рішень щодо переміщення предметів через митний кордон України та для боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Використання спеціальних знань у митній справі є об’єктивною необхідністю. У дисертації стверджується, що основна частина спеціальних знань використовується в митній справі при прийнятті рішень щодо дозволу переміщення товарів і лише незначну частину використовують органи та особи, які задіяні в митній справі до правоохоронної діяльності, тобто в боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил. На жаль, у нашій правовій літературі на це не звертається увага, тому підстави процедури призначення та організації використання спеціальних знань у прийнятті управлінських рішень зосталися поза увагою науковців та законодавця. Зосталися поза увагою й особливості діяльності митних лабораторій, установ та осіб, які залучаються до проведення експертиз у митній справі (товарознавчої, екологічної, фітосанітарної тощо), а також вплив висновків цих експертних закладів на прийняття обґрунтованого та законного рішення. Це обумовило відсутність належного правового регулювання залучення експерта та спеціаліста для вирішення питань щодо законного та обґрунтованого переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон, невизначеність стану митних лабораторій, невизначеність експертних висновків цих лабораторій при розгляді справ про боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці як українських вчених, так і вчених зарубіжних країн, зокрема адміністративно-правових наук (В.Б. Авер’янова, А.П. Альохіна, Д.М. Бахраха, І.П. Голосніченко, Ю.М. Дьоміна, С.В. Ківалова, Д.В. Приймаченко, В.К. Шкарупи), криміналістики (Р.С. Бєлкіна, В.П. Колмакова, В.О. Комахи, О.Р. Россинської, З.М. Соколовського, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітько), кримінально-процесуального права (Ю.П. Аленіна), а також праці, які безпосередньо стосувалися проблем правового статусу спеціалістів та експертів у митній справі (Б.М. Габричидзе, Є.В. Додіна, В.Г. Драганова, Є.В. Жиряєвої, Л.В. Калаянової, А.Н. Козиріна, В.В. Прокопенка, О.П. Федотова тощо). Однак, незважаючи на розгляд у працях останніх статусу спеціалістів та експертів, в основному вони дослідили проблеми проведення експертизи у справах про контрабанду та порушення митних правил. Багатофункціональна діяльність митної служби потребує не тільки дослідження застосування спеціальних знань під час розгляду справ про порушення в митній справі, а і при прийнятті рішення відносно дозволу переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, яке має значну специфіку.

Вивчення та аналіз праць зазначених науковців дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання застосування висновків експертів та спеціалістів у митній справі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії «Організаційно-правові основи митної та морської політики», які, у свою чергу, є частиною загальної проблеми дослідницької роботи, що розробляє Одеська національна юридична академія в рамках загальнонаукової тематики «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз та комплексне вивчення нормативної бази, що визначає статус спеціалістів, експертів та експертних органів у процесі провадження митної справи, форми та методи їхньої діяльності.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні задачі:

визначити поняття «митна справа» та загальні умови її здійснення у зв’язку із набранням чинності новим Митним кодексом України;

розкрити зміст понять «спеціальні знання в митній справі» та «експертиза в митній справі»;

визначити місце і роль «експерта» та «спеціаліста» у здійсненні митної справи, їхній процесуальний статус;

виявити та дослідити загальні засади призначення та проведення експертизи в митній справі;

визначити місце експертних закладів митної служби в системі експертних закладів та осіб, спеціальні знання яких використовуються в митній справі;

дати характеристику експертним підрозділам митної служби (Центральному митному управлінню лабораторних досліджень та експертної роботи та іншим підрозділам цієї гілки митної служби);

вивчити та узагальнити практику роботи експертних підрозділів митної служби;

охарактеризувати особливості процедури проведення експертних досліджень при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України;

показати особливості процедури проведення експертних досліджень у справах про контрабанду та порушення митних правил;

з урахуванням вад і колізій у чинній нормативній базі, тенденцій розвитку адміністративістики розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює організацію та проведення експертизи в митній справі, з урахуванням комплексного аналізу правоохоронної та правозастосовної діяльності митних органів;

визначити практичне та теоретичне значення використання висновків для митної справи, заснованих на спеціальних знаннях, які надають органи, що належать до різних державних та недержавних експертних установ.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що складаються з приводу проведення експертиз у митному провадженні, практика використання висновків експертизи в правозастосовній діяльності митних органів.

Предметом дослідження є вітчизняна і зарубіжна нормативна база, що регламентує особливості, підстави та процедури призначення і проведення експертиз; статус експертних органів, експертів, спеціалістів та осіб, що не належать до митної служби в митному провадженні.

Методи дослідження. У процесі аналізу завдань, які охоплює дисертаційне дослідження, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Основу методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи складає системний аналіз, який і визначив стратегію дослідження у сфері митно-правового регулювання інституту експертизи. Методи вибрані з урахуванням поставленої мети, визначених задач, об’єкта і предмета дослідження. Їх застосування має комплексний характер, що дозволило найбільш адекватно відобразити діалектику розвитку інституту митної експертизи в реальній дійсності, його функції, місце, роль та значення.

Серед найважливіших із них слід виділити такі. За допомогою логіко-семантичного методу сформульовано та поглиблено понятійний апарат, що використовується в дослідженні. Діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері реалізації митної політики держави за участі митних органів, дозволив простежити розвиток інституту митної експертизи: зміну її змісту, кола експертних закладів, напрями їхньої роботи, взаємодію митних лабораторій із митними органами тощо. Історичний та логічний методи, які забезпечили багатостороннє висвітлення становлення та генезис інституту експертизи та, як наслідок, пізнавання його об’єктивної логіки й логічне вивчення за допомогою реконструкції історії його створення і закріплення. Використання системно-структурного методу дозволило дослідити структуру організації та діяльності експертних установ митної служби України. Функціональний метод використовувався для вивчення функцій експертів та спеціалістів у митній справі. Стан правового забезпечення діяльності експертних установ митної служби України вдалося з’ясувати за допомогою методу нормативно-логічного аналізу. Методи аналізу та синтезу дали змогу усвідомити різноманітне в правовому забезпеченні використання спеціальних знань у реалізації митної справи, форм та методів їх застосування, виявити внутрішні тенденції та можливості розвитку цього правового інституту, а потім з’єднати вивчені компоненти складного явища.

Емпіричною основою дослідження були Конституція України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Митний кодекс України, Закон України «Про судову експертизу» та відомчі акти Державної митної служби щодо експертної діяльності, а також вивчення практики діяльності Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, експертних підрозділів регіональних митниць, митниць.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за сутністю, змістом і характером є першим комплексним монографічним дослідженням правової природи та змісту інституту експертизи в митному провадженні, в якому сформульовано нові наукові положення і висновки, що виносяться на захист, зокрема:

вперше:

визначено поняття та зміст митної справи в Україні у зв’язку з прийняттям нового Митного кодексу України;

зроблено висновок щодо необхідності використання спеціальних знань при здійсненні митної справи;

визначено місце в провадженні митної справи спеціальних видів експертиз (екологічної, фітосанітарної, радіологічної, визначення культурних та історичних цінностей та інш.), які є необхідними при здійсненні контролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України;

набули подальшого розвитку:

роль, значення та місце експертних досліджень при здійсненні митної справи;

визначення системи лабораторних досліджень та роботи митної служби, їхніх повноважень та взаємовідносин з органами митної служби;

характеристика процедури митних досліджень та експертної роботи у справах про контрабанду та порушення митних правил;

визначення особливостей проведення митних досліджень та проведення експертиз при прийнятті управлінських рішень у митній справі;

удосконалено:

характеристику ролі, місця та статусу митного експерта;

характеристику ролі, місця та статусу спеціаліста, за участі якого здійснюється митний контроль.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, узагальнення, висновки та пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки митного права, правотворчої діяльності та практики діяльності митних органів:

у науково-дослідній сфері – результати, які становлять теорію та практику використання експертних досліджень у сфері реалізації митної політики держави в цілому, можуть бути підставами для подальшого дослідження цих проблем;

у сфері правотворчості – сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в діяльності компетентних органів під час реформування законодавства, що регулює експертну діяльність, зокрема при підготовці змін та доповнень до Митного кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», інших законодавчих та підзаконних нормативних актів;

у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність експертної діяльності митних органів, спрямованої на реалізацію митної політики держави;

у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можна використовувати для підготовки підручників та навчальних посібників з дисципліни «Митне право України», спецдисципліни «Експертиза в митній справі», а також під час викладання зазначених дисциплін в Одеській національній юридичній академії;

у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі з підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб митних органів та населення.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було повідомлено на засіданнях кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних та міжвузівських конференціях: 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (м. Одеса, квітень 2006 р.); IV Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Одеса, листопад 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, листопад 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення професійної підготовки фахівців з митної справи» (м. Дніпропетровськ, листопад 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, грудень 2006 р.); 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (м. Одеса, квітень 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в дев’ятьох наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних нормативних матеріалів і інших джерел (204 найменувань), п’яти додатків. Загальний обсяг роботи складає 181 сторінка, із них обсяг основного тексу – 163 сторінки, обсяг використаних джерел – 18 сторінок, додатків – 7 сторінок.