ДОГОВОРИ В СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНОВИХ ПРАВ НА МУЗИЧНИЙ ТВІР Автореферат

Актуальність теми. За роки незалежності в Україні значною мірою змінилося загальне ставлення до об’єктів інтелектуальної власності, виникло розуміння економічного значення результатів творчої праці особи. Серед об’єктів права інтелектуальної власності самостійне місце займають музичні твори. В сучасних умовах розширюється коло відносин, які виникають з приводу реалізації особами особистих та майнових прав на музичні твори. Це свідчить про те, що у сучасному світі музичний твір стає цінним продуктом діяльності людини не лише з морально-духовної, а й з економічної точки зору.

Сфера використання музичних творів потребує розробки ефективних правових механізмів, спрямованих на забезпечення безконфліктної взаємодії суб’єктів авторського права. Домінуючим засобом, що забезпечує реалізацію майнових авторських прав на музичний твір, повинен стати договір. Договір є запорукою отримання прибутку від використання результатів інтелектуальної діяльності людини, що в свою чергу стимулює розвиток творчості в країні. Договірне регулювання авторсько-правових відносин сприяє також захисту особистих та майнових прав відповідних суб’єктів від неправомірних посягань. Так, ефективна система взаємодії суб’єктів авторсько-правових відносин забезпечує попередження порушень в сфері використання музичних творів. Поширення практики укладання договорів при використання музичних творів сприяє легальному обігу коштів в державі та забезпечує більш захищене становище авторів (інших осіб, наділених майновими правами на музичний твір).

Однак, вітчизняна практика не має традицій ефективного договірного регулювання відносин із створення та використання музичних творів та позасудового розв’язання проблем у музичній сфері. У науковій літературі практично відсутні роботи, присвячені питанням реалізації авторських прав на музичний твір у договірній сфері.

Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів у галузі загальної теорії права, цивільного та авторського права: Б.С. Антимонова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Е.П. Гаврилова, М.В. Гордона, О.В. Дзери, В.А. Дозорцева, М.Л. Зільберштейна, В.Я. Іонаса, О.С. Йоффе, В.О. Калятіна, В.І. Корецького, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, Р.А. Майданика, В.Л. Мусіяки, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Ю.В. Романця, О.П. Сергєєва, М.М. Сібільова, В.І. Серебровського, Ю.О. Тихомирова, К.А. Флейшиц, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки та ін.

В юридичній літературі розглядаються проблеми захисту авторських прав, в тому числі на музичний твір, питання договірного регулювання цивільно-правових відносин. Однак, комплексного аналізу взаємодії норм авторського та договірного права в сфері використання музичних творів зроблено не було. Наведене свідчить про актуальність комплексного наукового дослідження відносин у сфері музичної творчості людини, необхідність теоретичного аналізу загальних засад договірного регулювання відносин щодо реалізації майнових прав на музичний твір, надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо застосування норм нового цивільного законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики» (державний реєстраційний номер PKO105 V 000797).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються договірного регулювання авторсько-правових відносин, а також розробка науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері реалізації майнових прав на музичний твір.

У відповідності до мети визначені такі основні задачі дослідження:

· надати поняття музичного твору як окремого об’єкта авторського права та визначити його основні риси;

· надати визначення поняттю «авторський договір, спрямований на реалізацію майнових прав на музичний твір»;

· проаналізувати значення авторсько-правового договору як засобу індивідуального правового регулювання;

· з’ясувати місце авторсько-правових договорів у загальній системі договорів у цивільному праві;

· класифікувати договори в сфері реалізації майнових прав на музичний твір;

· дослідити особливості суб’єктного складу договорів, спрямованих на реалізацію майнових прав на музичний твір;

· визначити поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання договорів, спрямованих на реалізацію майнових прав на музичний твір;

· дослідити особливості цивільно-правової відповідальності та наслідки порушення договорів, спрямованих на реалізацію майнових прав на музичний твір;

· розробити науково обґрунтовані рекомендації із застосування новітнього авторського законодавства, а також надати пропозиції щодо вдосконалення окремих цивільно-правових норм, що стосуються проблеми, що досліджується.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері створення та використання результатів творчої праці людини (об’єктів авторських прав) та захисту майнових авторських прав.

Предмет дослідження – норми цивільного права, що регулюють авторсько-правові відносини; теорії вітчизняних та зарубіжних науковців щодо сутності об’єктів авторського права та договірного регулювання авторсько-правових відносин; судова практика розгляду спорів, що виникають з авторсько-правових відносин.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовувалися загальні та спеціальні наукові методи, серед яких суттєве місце посідає загальний діалектичний метод наукового пізнання, який поєднується із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ, а також інші наукові методи – логічний, системний, аналітичний, порівняльний, історичний і т. ін.

За допомогою діалектичного методу з’ясовувалась правова сутність договірного регулювання авторсько-правових відносин. Історичний метод використовувався при дослідженні процесу становлення і розширення договірних засад регулювання авторсько-правових відносин. Застосування системного методу дозволило визначити місце кожного з видів договорів в сфері реалізації майнових прав на музичний твір у загальній системі цивільно-правових договорів, а також виявити притаманні їм сутнісні ознаки. Формально-логічний метод надав можливість дослідити порядок укладення, виконання та розірвання договорів в сфері реалізації майнових прав на музичний. Користуючись аналітичним методом було надано термінологічне визначення основних авторсько-правових категорій в сфері реалізації майнових прав на музичний твір. Порівняльний метод дозволив визначити правову природу договорів в сфері реалізації майнових прав на музичний твір порівняно із іншими цивільно-правовими договорами. Цей метод застосовувався також при порівнянні положень національного законодавства із законодавством інших країн; порівнянні концепцій, теорій і правової доктрини щодо регулювання авторсько-правових відносин.

Висновки дослідження ґрунтуються на аналізі чинного вітчизняного та міжнародного законодавств і судової практики, які є емпіричною базою дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному аналізі відносин в сфері авторського права, визначенні сутності, поняття, специфічних рис договірного регулювання майнових відносин в сфері реалізації майнових прав на музичний твір. Проведене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків.

1. Вперше визначено поняття музичного твору як об’єкта авторських прав, згідно з яким музичний твір – це оригінальне поєднання звуків, яке є результатом творчої діяльності особи, виражене у будь-якій об’єктивній формі, що дозволяє його сприйняття третіми особами та відтворення будь-яким способом.

2. Вперше надана класифікація музичних творів як об’єктів авторсько-правових відносин за окремими критеріями: 1) залежно від ступеню самостійності музичного твору (первісні, похідні); 2) залежно від можливості виокремлення однорідних елементів музичного твору (подільні, неподільні).

3. Вперше визначено поняття «складний твір», у зв’язку з чим надано йому наступне визначення: складний твір – це об’єкт авторського права, який: а) поєднує два або кілька самостійних об’єктів авторських прав, що належать до різних видів мистецтва; б) містить окремі частини, жодна з яких не є головною порівняно з іншими; в) поєднує частини, кожна з яких може використовуватись як разом з іншими частинами, так і окремо від інших.

4. Вперше доводиться, що музичний твір є виключно поєднанням звуків і не може вміщувати елементи інших видів мистецтва (тексту, лібрето). Виходячи з цього стверджується, що не виникає співавторства на музичний твір між особами, творчою працею яких створені об’єкти, що належать до різних видів мистецтва (автором музики та автором тексту або лібрето). В такому випадку виникає співавторство на складний твір. На цій підставі пропонується внести зміни до абз.4 п.1 ч.1 ст.433 ЦК України, виключивши положення, що музичний твір може бути з текстом.

5. Вперше надана класифікація суб’єктів майнових прав на музичний твір, згідно з якою залежно від суб’єкта, творчою працею якого створено музичний твір суб’єкти поділяються на дві категорії: 1) первинні суб’єкти прав на музичний твір (особи, творчою працею яких створено музичний твір); 2) похідні суб’єкти прав на музичний твір (особи, які набули право на музичний твір відповідно до договору чи закону).

6. Вперше доводиться, що способи використання музичних творів можна поділити на дві групи залежно від характеру об’єктивації твору: 1) використання музичного твору із втіленням його у матеріальну форму (переробки, адаптації, аранжування та інших подібних змін творів; включення складовою частиною до збірників, антологій; продаж, передання в найм (оренду) тощо; 2) використання музичного твору без втілення його в матеріальну форму (публічне виконання; публічне сповіщення); 3) використання твору як із наданням йому матеріальної форми так і без такого надання - змішаний характер використання (опублікування (випуску у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі).

7. Запропонована загальна класифікація договорів, спрямованих на реалізацію майнових прав на музичний твір: 1) авторські договори, спрямовані на реалізацію майнових прав на музичний твір ( ліцензійний договір; договір про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та інші договори); 2) інші цивільно-правові договори, за допомогою яких здійснюється реалізація майнових прав на музичний твір (договір комерційної концесії, довірчого управління майном, купівлі-продажу майнових прав тощо).

8. Вперше визначено поняття авторського договору щодо розпорядження майновими правами на музичний твір – це домовленість сторін, згідно з якою одна сторона – автор (інша особа, яка має авторське право) зобов’язується передати майнові права на музичний твір, або надати дозвіл на використання музичного твору іншій стороні – користувачеві, а друга сторона зобов’язується сплатити за це винагороду та (або) здійснити певні дії.

9. Вперше визначені критерії загальної класифікації договорів, спрямованих на реалізацію майнових прав на музичний твір, залежно від наявності або відсутності певної ознаки: 1) ступеню готовності музичного твору як об’єкта авторського договору (авторські договори замовлення та авторські договори на готовий твір); 2) форми розпорядження майновими правами на музичний твір (надання дозволу на використання музичного твору та передання виключних майнових прав на музичний твір); 3) порядку використання музичного твору (службовий твір та «простий» твір); 4) способів використання музичних творів (видавничий договір, договір про депонування рукопису, постановчий договір, сценарний договір тощо); 5) свободи сторін при визначенні змісту договору на використання музичного твору (типові та нетипові договори).

10. Наводиться додаткова аргументація концепції щодо розмежування двох видів авторсько-правових договорів а) договорів щодо надання дозволу на використання твору (ліцензійні договори); б) договорів про передання (відчуження) майнових прав на твір. На цій підставі зроблено пропозицію щодо необхідності більш чіткого термінологічного розмежування вказаних видів договорів в законі. Для приведення авторського законодавства у відповідність до ЦК України в ст.ст.31, 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.34 Проекту Закону «Про авторське право і суміжні права» необхідно передбачити термін «розпорядження майновими правами», а в назві та змісті ст.32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» термін «передача майнових прав» замінити терміном «надання дозволу на використання твору».

11. Детально аналізуються особливості порядку розпорядження особами, спільною творчою працею яких створено музичний твір, який складається з окремих частин, що мають самостійне значення (роздільне співавторство). З урахуванням цього доводиться, що співавтори набувають право вільно використовувати ті частини музичного твору, які мають самостійне значення.

12. Надана додаткова аргументація концепції щодо виключного характеру всіх авторських прав - майнових та особистих. У зв’язку з цим пропонується змінити назву ст.424 ЦК України, виклавши її в наступній редакції: «Виключні майнові права інтелектуальної власності» та не застосовувати термін «виключні» в тексті цієї норми. Це позбавило б необхідності наголошувати на виключному характері кожного з майнових прав, передбачених вказаною нормою.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності - для внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», Глави 36, Глави 75 Цивільного кодексу України; 2) у правозастосовній діяльності – судами під час розгляду справ, що випливають з авторсько-правових відносин; 3) у науково-дослідницьких цілях - для подальших досліджень у сфері договірного регулювання авторських відносин; 4) у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсу «Право інтелектуальної власності», «Цивільне право».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту відділом цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Окремі результати наукового дослідження апробовано в наукових доповідях на наукових та науково-практичних конференціях: 1) Науково-практична конференція, присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна (м. Харків. 27 травня 2006 р.); 2) Міжнародна науково-практична конференція молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.,); 3) II Міжнародна науково-практична конференція «Проблемні питання цивільного та господарського права» (м. Харків, 16 лютого 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою і завданням дослідження, містить вступ, перелік умовних скорочень, три розділи, висновки і список використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 224 сторінок, список використаних джерел – 15 сторінок і містить 204 найменувань.