ОСОБИСТІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ У США ТА ЇХ ЗАХИСТ ПОЛІЦІЄЮ Автореферат

Актуальність теми. Побудова в Україні демократичної, соціальної, правової держави має на меті створення належних умов для всебічного розвитку й самореалізації людини, яка визнана в Конституції найвищою соціальною цінністю, а захист її прав і свобод є головним обов’язком держави. Важливість конституційних особистих прав і свобод людини передбачає вжиття заходів, спрямованих на їх захист від втручання насамперед держави, органи та посадові особи якої найчастіше порушують ці права, про що свідчать зростання кількості звернень, зокрема громадян України, за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових інстанцій, щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та результати моніторингу стану справ у цій галузі, що здійснюється міжнародними правозахисними організаціями стосовно України.

В науці конституційного права залишаються недостатньо визначеними теоретичні засади захисту особистих прав і свобод людини; науковці неоднозначно визначають їхні поняття та зміст. Незважаючи на те, що, починаючи з другої половини 1980-х рр. у вітчизняній правовій науці отримала засудження попередня практика декларативності прав і свобод людини, підпорядкування їх інтересам держави та існуючій на той час ідеології, інтерес до проблем прав і свобод людини найчастіше супроводжувався їх звеличуванням та ідеалізацією, без критичного аналізу, що було зумовлено браком джерельної бази щодо дослідження досвіду зарубіжних країн. Сьогодні в результаті активних інтеграційних процесів з’являється можливість накопичувати, аналізувати й використовувати передовий міжнародний досвід для створення в державі ефективних гарантій прав і свобод людини, зокрема шляхом реформування та вдосконалення правоохоронної діяльності.

Місце і роль правоохоронних органів щодо захисту конституційних прав і свобод людини отримали висвітлення у працях багатьох вчених-юристів, в яких зверталася увага на важливість використання в Україні зарубіжного досвіду у цій сфері і, зокрема, на порівняльній основі.

Так, особливий інтерес для дослідження становить роль поліцейської діяльності щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини в такій розвиненій демократичній державі, як Сполучені Штати Америки, де ця діяльність, пройшовши тривалий і непростий шлях розвитку, переконливо доводить свою ефективність і користується належним рівнем підтримки та довіри народу.

Діяльність поліції зарубіжних країн, у т.ч. США, вже отримала висвітлення у правових дослідженнях українських і російських вчених. Проте їхні праці стосувалися питань організації діяльності та кадрового забезпечення правоохоронних органів, що є предметом іншої галузі – адміністративного права.

Захист же правоохоронними органами зарубіжних країн саме конституційних особистих прав і свобод людини залишається актуальною проблемою, на вирішення якої спрямоване дане дослідження і, зокрема, особливостей їх захисту поліцією в окремо взятій країні – США.

Теоретичну базу дослідження складають положення та висновки, що містяться в роботах вітчизняних вчених: О.М. Бандурки, В.О. Боняк, В.В. Букача, О.Б. Горової, С.Г. Грицкевича, М.М. Гуренко, В.О. Демиденка, О.В. Домбровської, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Кравченка, Л.М. Липачової, О.В. Марцеляка, О.В. Негодченка, А.Ю. Олійника, М.П. Орзіха, Ж.М. Пустовіт, О.В. Пушкіної, П.М. Рабіновича, В.О. Ріяки, А.В. Савченка, О.Ф. Скакун, В.Я. Тація, О.Ф. Фрицького, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, В.М. Шаповала, І.О. Шумака; російських авторів: М.В. Баглая, К.С. Бєльського, В.В. Бойцової, О.А. Лукашової, В.С. Нерсесянца, В.М. Ніколайчика В.А. Сергевніна, Ю.І. Стецовського, Д.Д. Шалягіна, В.М. Шумилова та ін., а також зарубіжних дослідників: О. Вільсона, С. Вокера, Р. Давіда, Т. Джурканіна, Е. Джинджер, В. Леонарда, Дж. Сколніка, Р. Трояновича, Ф. Шмоллегера та ін.

Практичну основу дослідження складають конституційне законодавство та нормативні акти України і США у сфері конституційних особистих прав і свобод людини, а також емпіричні відомості щодо діяльності поліції США.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003–2006 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 1609, Пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (п. 10 “Нормативно-правове забезпечення захисту прав і свобод людини в діяльності ОВС”), затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 775, Програми формування позитивного іміджу міліції на 2003–2007 рр., схваленої рішенням колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 км/1, Плану науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2007 р. (розд. 1. “Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ”, п. 5.11 розд. 5 “Дисертаційні дослідження”), тематики наукових досліджень кафедри конституційного та міжнародного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ – „Захист прав і свобод людини в Україні”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і нормативних аспектів становлення, розвитку та функціонування конституційного інституту особистих прав і свобод людини у США, ролі поліції в їх захисті, надання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері нормативно-правового регулювання цього інституту та використання досвіду поліції США в діяльності органів внутрішніх справ України щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини.

Для досягнення мети дослідження сформульовано такі його задачі:

проаналізувати сучасні наукові підходи до поняття конституційних особистих прав і свобод людини, з’ясувати їх зміст, склад та місце в загальній системі прав і свобод людини;

проаналізувати чинники й передумови становлення, розвитку та нормативно-правового закріплення конституційних особистих прав і свобод людини у США, їх сучасний стан та співвідношення з міжнародно-правовими актами в галузі прав людини;

визначити гарантії конституційних особистих прав і свобод людини у США;

охарактеризувати процес розвитку поліцейської діяльності у США у взаємозв’язку з необхідністю захисту конституційних особистих прав і свобод людини в Україні;

з’ясувати особливості конституційно-правового механізму захисту поліцією США конституційних особистих прав і свобод людини;

проаналізувати й систематизувати функції, методи та форми діяльності, властиві поліції США щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини;

з’ясувати характер відповідальності працівників поліції за діяльність щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини у США;

викласти пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та визначити перспективні напрямки використання досвіду поліції США в діяльності органів внутрішніх справ України щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини.

Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин у сфері становлення, функціонування й розвитку інституту конституційних особистих прав і свобод людини у США.

Предметом дослідження є конституційно-правовий механізм захисту конституційних особистих прав і свобод людини поліцією США.

Методи дослідження. Для з’ясування поняття та особливостей інституту конституційних особистих прав і свобод людини у США та їх захисту поліцією застосовувалася система сучасних наукових методів пізнання. Серед них: метод системного аналізу – з метою зіставлення різних підходів до тлумачення основних понять у сфері конституційних особистих прав і свобод людини та їх захисту поліцією; структурно-функціональний метод – з метою аналізу елементів змісту конституційних особистих прав і свобод людини, класифікації нормативно-правових засад, функцій, методів і форм діяльності поліції, відповідальності працівників поліції США за діяльність щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини; історико-правовий метод – з метою дослідження генезису інституту особистих прав і свобод людини у США та розвитку діяльності поліції в системі конституційно-правових гарантій їх захисту; компаративний метод – з метою здійснення на галузевому рівні та на рівні правових інститутів порівняльного аналізу правових норм і явищ в Україні та США у сфері конституційних особистих прав і свобод людини та їх захисту правоохоронними органами. Використання формально-логічного методу надало можливість сформулювати пропозиції та визначити перспективні напрямки вдосконалення конституційно-правових гарантій захисту конституційних особистих прав і свобод людини в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, присвяченим теоретичним і практичним питанням, пов’язаним з аналізом конституційних особистих прав і свобод людини у США та особливостей їх захисту поліцією, з метою використання цього досвіду органами внутрішніх справ у процесі захисту конституційних особистих прав і свобод людини в Україні.

Здійснене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати нові наукові положення, що виносяться на захист:

уперше:

обґрунтовано пріоритетне значення особистих прав і свобод людини в системі її конституційних прав і свобод, уточнено їхній зміст і склад стосовно правової системи США;

визначено внутрішні та зовнішні фактори становлення, розвитку й функціонування конституційного інституту особистих прав і свобод людини у США, його співвідношення з нормами міжнародно-правових актів (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські й політичні права та ін.);

охарактеризовано процес становлення й розвитку поліції США як інституту, спрямованого на забезпечення дієвості конституційно-правового механізму захисту прав і свобод людини, та його взаємозв’язок з необхідністю захисту конституційних особистих прав і свобод людини в Україні;

визначено види конституційних особистих прав і свобод людини у США, що захищаються саме поліцією, виходячи з аналізу нормативно-правової бази і практики її діяльності;

удосконалено:

положення щодо можливості використання досвіду поліції США щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини у системі регулювання діяльності органів внутрішніх справ України;

понятійний апарат щодо правоохоронної діяльності у сфері захисту конституційних особистих прав і свобод людини (“комунальне поліціювання”, “поліцейська допомога”, “поліцейська дискретність”);

набули подальшого розвитку:

аргументи на користь перейменування в Україні міліції на поліцію, в тому числі удосконалення захисту конституційних особистих прав і свобод людини;

пропозиції щодо вдосконалення в Україні інституту відповідальності працівників органів внутрішніх справ за діяльність щодо захисту конституційних особистих прав і свобод людини через внесення змін і доповнень до Закону України “Про міліцію” та „Положення про Міністерство внутрішніх справ України”.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені положення, висновки і пропозиції, викладені в роботі, можуть бути використані у:

процесі нормотворчості – для вдосконалення законодавства щодо діяльності органів внутрішніх справ України у сфері захисту конституційних особистих прав і свобод людини;

практичній діяльності правоохоронних органів України – для оптимізації організації та планування роботи, професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу, зокрема у рамках міжнародного співробітництва;

науково-дослідній роботі – для подальшого аналізу та поглибленого дослідження загальних і специфічних тенденцій розвитку інституту конституційних особистих прав і свобод людини та їх захисту правоохоронними органами в інших країнах і регіонах світу;

навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів – для викладання дисциплін і курсів: “Конституційне право України”, “Історія держави та права зарубіжних країн”, “Державне право зарубіжних країн”, “Права і свободи людини”; при підготовці нових розділів підручників та навчальних посібників, присвячених поліції зарубіжних країн.

Апробація результатів дослідження. Викладені в дисертації теоретико-правові ідеї та наукові положення оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських, регіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, серед яких: “Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку” (м. Донецьк, 2004), “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2005 р.), „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), “Захист прав людини: національний та міжнародний досвід” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); „Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах” (м. Донецьк, 2006).

Публікації. Основні теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у десяти наукових статтях, шість з яких опубліковані у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, у тому числі список використаних джерел, що включає 272 найменування, – 22 сторінки і 6 додатків – 7 сторінок.