ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ Автореферат

Актуальність теми. У світлі сучасних державотворчих процесів в Україні, зорієнтованих на практичну реалізацію положень Конституції щодо побудови демократичної, соціальної, незалежної, правової держави важливого значення набуває реформа правової системи в цілому і кожної галузі права зокрема. Серед останніх своє чільне місце завжди займало і зберігає до цього часу адміністративне право, норми якого, окрім відносин особи та публічної адміністрації, регулюють адміністративно-деліктні відносини, сучасний стан яких, на жаль, не у повній мірі узгоджується із реаліями сьогодення, і особливо у частині існуючої системи адміністративних стягнень як реакції держави на вчинення адміністративних правопорушень. Сформована ще у 80-х роках ХХ століття, система адміністративних стягнень постійно привертає увагу вчених-юристів і нормотворців в аспекті формулювання пропозицій щодо її модифікації. Однак узагальнений аналіз свідчить про дещо звужений підхід фахівців до цього питання, недооцінку реального потенціалу окремих адміністративних стягнень, і, перш за все, це стосується виправних робіт.

Поширення набула пропозиція щодо доцільності скасування цього виді адміністративного стягнення завдяки акценту на неузгодженості їх нормативного підґрунтя та сучасних реалій економічного життя. Однак поза увагою, на жаль, залишається комплексний, поліструктурний характер виправних робіт, який органічно поєднує особистісні та майнові засади, елементи психологічного, превентивного та карального впливу і їх вилученнях, замість істотної модифікації нормативних засад, із системи адміністративних стягнень усунить адекватність реакції держави на вчинення адміністративних правопорушень із підвищеним ступенем суспільної шкідливості, тим самим знижуючи ефективність протидії адміністративним правопорушенням.

Дослідженню окремих адміністративних стягнень присвячено ряд наукових робіт українських учених, однак, в основному, у поле зору вчених-юристів потрапляли адміністративний штраф, оплатне вилучення предмету, конфіскація, адміністративний арешт, в той час як виправні роботи досліджувалися лише за залишковим принципом. Цілісного монографічного дослідження, присвяченого виправним роботам як виду адміністративного стягнення, із урахуванням сучасних реалій життя, дотепер ще не було. Що і зумовлює відсутність надійного наукового фундаменту для нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері, яка істотно активізувалася останнім часом, в тому числі і у напрямку підготовки нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту.

Викладене пояснює актуальність теми дослідження, структуру дисертації, її зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2003-2008 рр. та спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048), крім того тема дисертації пов’язана з підготовкою новітнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу доктринальних правових положень, чинного, перспективного законодавства України, практики його застосування визначити сутність, матеріально-правовий та процесуальний потенціал виправних робіт як виду адміністративного стягнення, шляхи удосконалення їх нормативного закріплення, практики застосування та підвищення ефективності використання у протидії адміністративним проступкам.

Для досягнення постановленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

– проаналізувати стан правової доктрини щодо визначення природи, матеріально-правових та процесуальних властивостей, сутності виправних робіт, їх особливостей, місця і ролі в системі адміністративних стягнень, співвідношення із суміжними правовими поняттями;

– простежити генезис виправних робіт у вітчизняному законодавстві та правовій доктрині;

– визначити нормативні, процесуальні та фактичні підстави застосування виправних робіт, запропонувати їх класифікаційне групування;

– з’ясувати особливості провадження у справах про застосування виправних робіт;

– охарактеризувати специфіку виконання постанов про застосування виправних робіт, виділити проблемні аспекти;

– узагальнити зарубіжний досвід наукового дослідження та нормативно-правового визначення засад використання ресурсу виправних робіт як виду адміністративного стягнення та виділити шляхи його впровадження в Україні;

– окреслити основні напрямки наукового дослідження та нормативного врегулювання засад існування виправних робіт як виду адміністративного стягнення, сформулювати ключові проблеми та пропозиції щодо їх вирішення;

– виробити рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства у частині використання ресурсу виправних робіт як виду адміністративного стягнення.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані з встановленням, застосуванням та фактичним виконанням виправних робіт як виду адміністративного стягнення.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, нормативні основи та практика застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об’єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логіко-семантичний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2), а також для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу генезису виправних робіт у вітчизняній правовій доктрині та законодавстві, передбачає виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, які є підґрунтям застосування виправних робіт (підрозділ 2.1), а також він використовувався при вивченні суб’єктів застосування та забезпечення фактичного виконання постанов про застосування виправних робіт як певної організаційної структури (підрозділи 2.2, 2.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності судових органів та структурних підрозділів Державного департаменту України з питань виконання покарань стосовно призначення та фактичного застосування виправних робіт (підрозділи 2.2, 2.3). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду доктринального дослідження, нормативної регламентації засад та практики застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення (підрозділ 3.1), соціологічний метод щодо з’ясування думки юристів та пересічених громадян щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 2.2, 2.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкту передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 3.1, 3.2), порівняно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 1.3), єдності логічного та системного підходу.

У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вчених із загальної теорії держави та права, історії держави та права, адміністративного, кримінального, кримінально-виконавчого права, зокрема, В.Авер’янова, А.Агапова, Н.Александрової, О.Андрійко, І.Арістової, О.Бандурки, Д.Бахраха, Л.Біли, Ю.Битяка, І.Бородіна, А.Васильєва, С.Ващенка, І.Веремєєнка, Ю.Вовка, В.Гаращука, Г.Гулєвської, І.Голосніченка, С.Гончарука, Г.Джагупова, Є.Додіна, В.Зуй, Р.Калюжного, С.Ківалова, Н.Кізіми, Л.Коваля, І.Коліушка, Т.Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, О.Константия, О.Кузьменко, Д.Лук’янця, О.Міколенка, В.Пєткова, І.Піскуна, В.Поліщука, С.Стеценка, М.Тищенка, О.Ткачової, В.Шкарупи, А.Школика, І.Федорова, М.Хавронюка, Н.Хорощак, О.Якуби та ін. У процесі виконання дисертаційного дослідження було використано чинне та раніше діюче законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн (зокрема, Російської Федерації, Республік Молдова, Білорусь, Вірменія, Азербайджан тощо), перспективне законодавство (проект Концепції реформування інститут адміністративної відповідальності в Україні, кількох варіантів проекту Кодексу України про адміністративні проступки тощо). Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність судових органів по застосуванню виправних робіт та кримінально-виконавчих інспекції по фактичному виконанню постанов про застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення як на загальнодержавному рівні, так і у Запорізькій області.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічних комплексних досліджень, присвячених виправним роботам як виду адміністративного стягнення, використанню їх потенціалу. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

– в результатів аналізу історичного досвіду генезису виправних робіт у вітчизняній адміністративно-правовій науці та законодавстві, запропоновано й обґрунтовано власний варіант періодизації, що включає чотири етапи та надано розгорнуту характеристику із виділенням особливостей кожного періоду;

– систематизовано та узагальнено зарубіжний досвід доктринального дослідження та нормативної фіксації засад використання ресурсу виправних робі як виду адміністративного стягнення із визначенням напрямків його запозичення;

– проаналізовано результати сучасної законопроектної роботи в адміністративно-деліктній сфері, результати їх громадських обговорень й обґрунтовано доцільність збереження виправних робіт в системі адміністративних стягнень із формулюванням конкретних пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення як чинного, так і перспективного законодавства й практики його застосування.

удосконалено:

– доктринальні положення щодо поняття виправних робіт як виду адміністративного стягнення, їх матеріально-правових та процесуальних властивостей, мети, співвідношення із суміжними адміністративно-правовими та кримінально-правовими поняттями й обґрунтовано сучасний комплексний характер цього стягнення;

– розуміння підстав застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення із систематизацією сучасних нормативних, процесуальних та фактичних (безпосередніх) підстав, їх класифікаційним розподілом та аналізом;

дістало подальшого розвитку:

– теоретичні положення щодо визначення адміністративних стягнень, їх сутності, різновидів, класифікаційного розподілу за різноманітними критеріями, визначення місця і ролі кожного із них в системі адміністративних стягнень;

– розуміння провадження у справах про застосування виправних робіт як складової адміністративного процесу, виду юрисдикційного адміністративного провадження із виділенням та характеристикою особливостей та стадій цього провадження;

– висвітлення ефективності виправних робіт як виду адміністративного стягнення із окресленням, характеристикою ї критеріїв, показників, умов та формулюванням можливих шляхів її підвищення в умовах сьогодення.

Практичне значення одержаних результатів визначається за кількома параметрами:

– у науково-дослідній діяльності – положення та висновки дисертації можуть бути основною для подальшої розробки проблем використання потенціалу виправних робіт як виду адміністративного стягнення;

– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань тощо, а також перспективного законодавства щодо визначення засад використання ресурсу виправних робіт як виду адміністративного стягнення;

– у сфері правозастосування використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність судових органів, суб’єктів забезпечення та фактичного виконання постанов про застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення;

– у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, враховані при підготовці підрозділів підручників і навчальних посібників з відповідних навчальних курсів, а також статей і наукових повідомлень.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися. В опублікованій у співавторстві із Л. Кузенко статті “Еволюція виправних робіт як виду адміністративних стягнень у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві: етапи та їх характеристика” дисертантом особисто запропоновано авторський варіант періодизації генезису виправних робіт у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві; у навчальному посібнику за редакцією Т. Коломоєць та Г. Гулєвської дисертантом написано розділ 6 “Адміністративна відповідальність”.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького національного університету (акт впровадження від 21.05.2007 р.), Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 21.05.2007 р.). Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних та наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування приватного права України” (08 грудня 2006 р. м. Запоріжжя, ЗЮІ ДДУВС), Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2006 р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Форумі вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України (19-20 жовтня 2006 р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів” (3-4 листопада 2006 р. м. Дніпропетровськ, ДДУВС), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (7-8 грудня 2006 р. м. Сімферополь, Кримський юридичний інститут ХНУВС), Всеукраїнській конференції “Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні” (1-2 березня 2007 р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (23 березня 2007 р. м. Запоріжжя, ЗНУ), науковій конференції “Інноваційний потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку” (17-19 квітня 2007 р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2007 р. м. Запоріжжя, ЗНУ).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в одному навчальному посібнику, семи статтях, чотири з яких надруковано у фахових юридичних виданнях, та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 178 сторінок; список використаних джерел (201 найменування) займає 18 сторінок.