ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Створення умов для належного забезпечення функціонування системи державних органів та удосконалення чинного адміністративного законодавства становлять основну мету проведення адміністративно-правової реформи. Особливе місце у здійсненні адміністративно-правової реформи займає формування принципово нових механізмів реалізації провадження в справах про адміністративні проступки, оскільки від її ефективності значною мірою залежить здійснення державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з метою збереження життя і здоров'я громадян.

Процеси, пов’язані з дорожнім рухом, явища, що його супроводжують, та їх наслідки, зокрема, шкода, яку несе суспільство від дорожньо-транспортних пригод, займають важливе місце в суспільному житті і потребують глибокого наукового осмислення. На сьогодні практично відсутній механізм реалізації прав і обов’язків підрозділів Державтоінспекції (далі - ДАІ) щодо тимчасового затримання, заборони експлуатації транспортних засобів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами, та забезпечення усунення правопорушень. Разом з тим недосконалість чинного адміністративного законодавства не забезпечує дієвого впливу на дорожню дисципліну, при цьому з одного боку спостерігається неадекватне реагування на соціально небезпечні види порушень, з іншого боку - невиправданий тиск на учасників дорожнього руху при вчиненні малозначних порушень. Існуюча система розгляду адміністративних справ за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху не забезпечує принцип невідворотності покарання. Внаслідок перевантаження судів загальної юрисдикції кожен третій порушник Правил дорожнього руху фактично уникає покарання. З початку 2007 року до судів з підрозділів ДАІ надійшло понад 4 млн. 109 тис. адміністративних справ і тільки по 65 % з них винесено рішення. З 229 605 матеріалів, направлених до суду за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, 17 100 водіїв уникнуло відповідальності.

Головними причинами високого рівня аварійності на автошляхах є низька дисципліна та правовий нігілізм учасників дорожнього руху, зневага до елементарних вимог безпеки. У зв’язку із ситуацією, яка склалася, значно підвищується значення використання міліцією різноманітних адміністративно-правових засобів з метою забезпечення виконання загальнообов’язкових правил, які діють в сфері безпеки дорожнього руху, попередження і припинення їх порушень. Разом з тим у вітчизняній юридичній літературі особливості провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху висвітлено недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках загальної адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання та практичної реалізації забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державтоінспекції набуває особливого змісту і актуальності та потребує розв’язання низки різнохарактерних завдань провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з п.1.3 Головних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2002-2007 рр. Робота спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, відповідає Плану діяльності Наукової ради МВС України на 2007-2008 р.р., Комплексній цільовій програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, а також Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку на початку ІІІ тисячоліття, відповідає Пріоритетним напрямкам фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2005-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є комплексне дослідження в умовах проведення адміністративно-правової реформи провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також вироблення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

– визначити поняття та особливості провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– встановити нормативні засади провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та систематизувати їх;

– охарактеризувати правові засади адміністративно-юрисдикційної діяльності Державної автомобільної інспекції;

– визначити правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– дати характеристику системі та видам заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– з’ясувати основні принципи здійснення Державною автомобільною інспекцією провадження в справах про адміністративні проступки;

– охарактеризувати загальнообов’язкові правила забезпечення безпеки дорожнього руху;

– визначити особливості та порядок здійснення провадження в справах про адміністративні проступки, підвідомчих Державтоінспекції;

– сформулювати основні напрямки удосконалення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають в сфері адміністративної діяльності Державної автомобільної інспекції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Предмет дослідження складають теоретико-правові та прикладні питання здійснення провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності та змісту провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділ 1.1). З використанням методу аналізу і синтезу визначено систему загальнообов’язкових правил, що діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.2), засоби переконання, які використовуються в діяльності Державтоінспекції в цій сфері (підрозділи 2.1, 2.2) та заходи адміністративного примусу, які застосовується з метою забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.1). Методи класифікації, групування використовувались для визначення окремих видів адміністративно-запобіжних заходів, заходів адміністративного припинення (підрозділ 1.4), а також виділення окремих видів адміністративних проступків та адміністративних стягнень у зазначеній сфері (підрозділ 2.1.). Порівняльно-правовий метод використовувався у дослідженні існуючої системи адміністративних стягнень, що застосовуються для забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 2.2.). Компаративний метод та документальний аналіз застосовувались для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення адміністративної діяльності міліції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.1).

Науково-теоретичне підґрунтя склали наукові праці і розробки фахівців у галузі загальної теорії держави та права, теорії управління, адміністративного права і адміністративного процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, Г.Т. Агеєнкової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Л.Р.Білої, Ю.П. Битяка, Є.О. Безсмертного, А.С. Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, Є.В. Герасименка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, В.Л. Зеленька, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, О.Л. Міленіна, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловского, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, Ю.С. Рябова, Н.Г. Саліщевої, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.С. Студенікіної, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та ін.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, міжнародно-правових актів, законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, численних відомчих актів МВС України, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху. Використовувався також ряд проектів законодавчих актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні проступки, Адміністративно-процесуального кодексу України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про адміністративну практику Державтоінспекції України за останні десять років.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, що охоплює проблеми провадження у справах про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з урахуванням змін та доповнень до адміністративного законодавства України, а також вимог і положень відомчих нормативно-правових актів МВС України, що регулює суспільні відносини у цій сфері на сьогодні. Останнім часом дослідженню питань діяльності міліції в зазначеній сфері було присвячено праці Развадовського В.Й., Єгупенко В.В., Саманової О.Ю., Гусарова С.М., Подоляки А.М., Новікова В.В., проте в них висвітлювалися лише окремі адміністративно-правові засоби, які використовуються в діяльності Державтоінспекції, чи розглядалися її загально управлінські питання.

В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто і виносяться на захист. Основні з них такі:

1) отримало подальший розвиток визначення провадження про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

2) вперше сформульовано поняття адміністративного примусу та отримала подальший розвиток класифікація його заходів, які застосовуються Державтоінспекцією для забезпечення безпеки дорожнього руху;

3) удосконалено поняття та види засобів переконання, які використовуються в діяльності Державтоінспекції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

4) удосконалено визначення поняття та системи адміністративно-запобіжних заходів, що застосовуються Державтоінспекцією для забезпечення безпеки дорожнього руху;

5) дістали подальший розвиток стадії провадження про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

6) удосконалено класифікацію адміністративних проступків, які посягають на безпеку дорожнього руху;

7) вперше сформульовано і обґрунтовано авторські пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність Державтоінспекції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в сучасних умовах;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення та висновки у своїй сукупності дають цілісну картину процесів становлення та розвитку провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і може бути використано:

– в науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблем провадження в справах про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– у правотворчості – для удосконалення чинного адміністративного законодавства, зокрема, КпАП України, законів “Про дорожній рух”, “Про міліцію”, відомчих нормативно-правових актів МВС України;

– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність Державтоінспекції щодо здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення;

– у навчальному процесі – під час написання науково-практичних посібників, підготовки підручників та практикумів з курсів „Адміністративне право України”, „Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін;

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях – „Захист прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів” (27 листопада 2002 р., м. Одеса), ІІІ Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (26 лютого 2003 р., м. Харків), ІІІ Національній науково-теоретичній конференції „Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (23-25 травня 2003 р., м. Одеса), „Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика” (Одесса, 2004), „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку” (3-4 червня 2005р., м. Одеса) та „Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” (Сімферополь, 2005), Міжнародній конференції „Адміністративна реформа в Україні: необхідність і перспективи проведення” (07 грудня 2005р., м. Київ), круглому столі „Презентація проекту Плану дій реформування системи органів виконавчої влади в Україні” (30 березня 2006 року, м. Київ), І Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (28 квітня 2006 року, м. Харків), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку адміністративного законодавства в Україні” (30 листопада – 1 грудня 2006 р., м. Київ), а також на засіданнях обласної Комісії з безпеки дорожнього руху (Одеса, 2003-2004 рр.) та кафедри адміністративної діяльності ОВС ХНУВС.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових збірках, а також у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Відповідно до мети і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, переліку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок, список використаних джерел містить 259 найменувань і займає 27 сторінок.