ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Орієнтиром розвитку людства на шляху до цивілізованого суспільства завжди було досягнення такого стану, в якому людині не загрожує жодна небезпека – ні соціально-політичного, ні природного, ні техногенного характеру. Сьогодні одним із найважливіших критеріїв розвитку демократії у будь-якій державі є захищеність її громадян, яка закріплена у законодавчих нормах та має діючий механізм реалізації, що дозволяє максимально зменшити ризик настання небажаних наслідків для життя, здоров’я, честі, гідності та інших нормативно закріплених прав і законних інтересів людини. Побудова в Україні правової держави обумовлює важливість вирішення проблеми забезпечення безпеки її громадян. За цих умов питання забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ набуває нового, більш актуального значення. По-перше, будучи громадянами України, працівники органів внутрішніх справ мають невід’ємні права, закріплені Конституцією України, в якій зазначається, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. По-друге, виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх обов’язків у сфері захисту прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин певною мірою залежатиме від рівня захищеності самих правоохоронців. По-третє, нормативно-правове забезпечення безпечного виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх професійних обов’язків є недосконалим, значна кількість правових актів застаріла або містить численні прогалини та суперечності. У зв’язку з цим питання організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України набувають сьогодні особливої актуальності.

Внаслідок загострення криміногенної обстановки, зростання злочинності в її найагресивніших формах почастішали випадки виникнення екстремальних ситуацій, коли життю або здоров’ю працівників органів внутрішніх справ загрожувала реальна небезпека. Працівник органів внутрішніх справ під час виконання службових обов’язків може бути об’єктом посягання і водночас зобов’язаний припинити будь-яке посягання на інші об’єкти, що охороняються, чи які він має захищати, тобто свідомо ризикувати своїм здоров’ям і навіть життям для усунення небезпеки. Крім того, діяльність працівників органів внутрішніх справ здебільшого пов’язана з небезпекою та стресовими ситуаціями. Своєрідність впливу небезпеки полягає в її постійній потенційній присутності. Можливість нападу на працівників правоохоронних органів існує протягом усього часу виконання оперативно-службових завдань, зокрема, патрулювання, чергування і навіть носіння форменого одягу та зброї.

Зазначені особливості службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ вимагають надійного забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків. Однак, існуючий нині рівень забезпечення безпеки їх діяльності свідчить, що стан вирішення цієї проблеми далекий від бажаного. Так, з 1991 по 2006 роки в Україні загинули 890 працівників міліції, 5 917 – були поранені.

У рішеннях колегії та керівництва Міністерства внутрішніх справ України неодноразово зазначалося на необхідність посилення роботи зі створення безпечних умов службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, однак суперечливість та розпорошеність нормативно-правової бази у цій сфері та недостатність науково-методологічного підґрунтя організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС значно ускладнюють вирішення проблеми.

Нині суттєвим науковим підґрунтям для виконання дослідження стали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі управління, адміністративного та інших галузей права. Зокрема, автор спирався на ґрунтовні дослідження В.Б.Авер’янова, Ю.П.Битяка, В.П.Васьковської, О.М.Джужи, Є.В.Додіна, Р.А.Калюжного, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, Я.Ю.Кондратьєва, В.П.Крошко, В.А.Ліпкана, О.В.Негодченка, Н.Р.Нижник, В.І.Олефіра, С.В.Пєткова, Ю.С.Шемшученка, В.К.Шкарупи та інших науковців. Проте ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень. Отже, глибоке дослідження організаційно-правових засад та особливостей забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України, а також розробка пропозицій і рекомендацій щодо її подальшого удосконалення зумовлена такими чинниками: важливістю створення стану максимальної захищеності працівників ОВС як носіїв прав та свобод, закріплених Конституцією України; небезпечним характером службово-професійної діяльності працівників ОВС у процесі захисту ними законних прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин; недостатнім рівнем безпеки діяльності працівників ОВС на сучасному етапі розвитку правової держави; недосконалістю нормативно-правового забезпечення безпечних умов професійної діяльності працівників ОВС; недостатністю наукових розробок у галузі організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС, які мають бути теоретично-методологічним підґрунтям для подальшого удосконалення організаційно-управлінських відносин та правової бази у досліджуваній сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з п. 23 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004, п. 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 років, а також планами наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення, теоретичний аналіз, розкриття сутності та особливостей організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС, розробка конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.

У роботі поставлено такі основні завдання:

- визначити мету організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України;

- визначити сутність та поняття безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ;

- дослідити основні завдання організаційно-управлінської діяльності у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України;

- визначити та охарактеризувати фактори, які впливають на зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ;

- проаналізувати сучасний стан забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України;

- визначити основну мету правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ;

- дослідити нормативно-правове забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників ОВС України;

- визначити поняття небезпеки та професійного ризику в професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ;

- визначити напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС.

Об’єкт дослідження – адміністративно-правові відносини у сфері організації безпеки діяльності працівників ОВС України.

Предмет дослідження – теоретично-методологічні засади, нормативна основа та механізм реалізації організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів, що призначені для отримання об’єктивних достовірних результатів. Діалектично-матеріалістичний метод оцінки соціальних процесів і явищ застосовувався під час визначення місця та ролі організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності рядового і начальницького складу (підрозділ 1.1), визначення факторів зниження безпеки діяльності працівників ОВС України (підрозділ 1.2). Структурно-функціональний метод дав змогу визначити співвідношення організаційно-управлінських і нормативно-правових заходів та засобів забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України (підрозділ 2.2). За допомогою методів системного аналізу та синтезу досліджено вплив дисципліни та професіоналізму працівників ОВС на безпеку їх діяльності (підрозділи 3.1, 3.2). Статистичний метод застосовано під час вивчення сучасного стану забезпечення безпеки працівників ОВС (підрозділ 3.1). За допомогою формально-логічного та логіко-семантичного методів удосконалено понятійний апарат проблематики безпеки діяльності працівників ОВС (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3).

Нормативною та емпіричною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, законодавство України, відомчі нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України і деяких зарубіжних країн, аналітичні матеріали, статистичні дані та результати проведеного автором дослідження, результати анкетування працівників ОВС зі всіх регіонів України, які протягом 2005–2006 навчального року навчалися на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС Харківського національного університету внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо особливостей організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України. У межах здійсненого дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які мають наукову новизну:

вперше:

– запропоновано новий підхід до безпеки діяльності працівників ОВС як до забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків;

– визначено мету організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України як забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків;

– визначено основні завдання організаційно-управлінської діяльності із забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, до яких віднесено такі: а) вивчення та аналіз головних факторів і причин трагічних випадків під час виконання професійних обов’язків; б) впровадження спеціальних програм з підготовки до дій у небезпечних ситуаціях; в) регулювання питань професійного захисту працівників; г) усунення небезпечних умов професійної правоохоронної діяльності;

– визначено основну мету правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ, яка полягає у закріпленні ефективного механізму прийняття й реалізації організаційно-управлінських рішень. Ці рішення повинні прийматись уповноваженими суб’єктами, мати встановлену нормами права форму та відповідати певному рівню в системі нормативно-правових актів;

– доведено, що до спільних ознак права й управління у сфері забезпечення безпеки професійної діяльності працівників слід віднести такі. По-перше, елементи механізму права не збігаються з механізмом управління. Механізм права – це сукупність правових засобів, які використовуються у процесі реалізації регулятивної функції права. Механізм же соціального управління включає в себе цілі, принципи, функції, методи управління. По-друге, те саме стосується системи права і системи управління. Під системою права розуміють побудову права як нормативного утворення, тобто розподіл його на певні частини, що називаються галузями та інститутами права. Під системою управління, у вузькому значенні, розуміють сукупність управляючої та керованої підсистем або сукупність динамічно-пов’язаних між собою елементів: суб’єкта управління, об’єкта управління, каналів прямого та зворотного зв’язку і навколишнього середовища. По-третє, право й управління у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів, служб та підрозділів мають різнохарактерний вплив на об’єкти. Правові заходи і засоби, регламентуючи відносини осіб рядового та начальницького складу, самі собою їх не реалізують. Вони реалізуються у процесі управління та організації управлінської діяльності;

– доведено, що основними видами небезпеки у сфері професійної службово-трудової діяльності працівників ОВС є: потенційна, уявна, провокована та реальна небезпека й охарактеризовано їх особливості;

удосконалено:

– визначення поняття „безпека діяльності працівників органів внутрішніх справ”, під яким необхідно розуміти систему економічних, правових, матеріально-технічних, соціальних, психологічних, кадрових, інформаційних та спеціально-технічних заходів, спрямованих на усунення небезпечних для життя, здоров’я, честі, гідності і недоторканності осіб рядового і начальницького складу факторів під час виконання ними своїх посадово-функціональних завдань та обов’язків;

– визначення поняття небезпеки у професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ як сукупності різних за змістом, характером, силою та наслідками впливу умов, об’єктів, предметів, факторів і процесів, які загрожують безпеці діяльності осіб рядового і начальницького складу і здатні заподіяти шкоду життю, здоров’ю, честі, гідності та недоторканності останніх у процесі виконання ними посадово-функціональних обов’язків;

– визначення поняття професійного ризику працівників органів внутрішніх справ, який належить розуміти як необхідну умову їх службово-трудової діяльності, за якої завжди існує ймовірність заподіяння шкоди здоров’ю, життю, честі, гідності та недоторканності осіб рядового та начальницького складу внаслідок дії тих чи інших небезпечних факторів, об’єктів, предметів або процесів;

дістало подальшого розвитку:

– забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС, зокрема: а) рівень безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ знаходиться на низькому рівні; б) основними причинами такої ситуації є порушення дисципліни і законності, низький професіоналізм, недостатній рівень соціально-правового захисту працівників, безвідповідальне ставлення осіб рядового та начальницького складу до вимог нормативних актів; в) низький рівень безпеки діяльності працівників ОВС залишається незмінним протягом багатьох років;

– класифікація факторів, які впливають на зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, яка включає дві основні групи. Перша група факторів пов’язана з особливостями правозахисних цілей, функцій, завдань органів служб та підрозділів внутрішніх справ; друга – з професійною діяльністю працівників ОВС;

– потреба здійснення кодифікації нормативно-правового матеріалу в галузі забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ. Доведено, що результатом такої кодифікаційної роботи має бути Положення про забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, у якому будуть вирішуватися всі важливі питання захисту й охорони права працівників органів внутрішніх справ на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність, і запропоновано структуру цього нормативно-правового акта.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на їх основі у поєднанні з іншими науковими розробками цього спрямування, здійснюватиметься позитивний вплив на функціонування та реформування організаційно-управлінських відносин та нормативно-правового забезпечення у сфері забезпечення безпеки працівників ОВС України. У галузі науково-дослідної роботи результати дисертаційного дослідження є внеском до формування основ подальшого опрацьовування проблем, пов’язаних з організаційно-правовим забезпеченням безпеки діяльності працівників ОВС. У навчальному процесі результати дослідження використовуються при викладанні навчальної

дисципліни „Безпека життєдіяльності” у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при визначенні критеріїв якості управлінської діяльності, спрямованої на запобігання випадків надзвичайних подій з працівниками ОВС, в органах, службах та підрозділах, а також при складанні тематичних планів, програм та розробці методичних рекомендацій щодо оволодіння працівниками ОВС знаннями, вміннями і навичками у сфері зниження небезпеки, зумовленої характером професійної діяльності.

Апробація результатів дисертації здійснювалась за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи, шляхом розробки проектів нормативних актів та внесення пропозицій щодо їх змін у чинному законодавстві. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження, викладені дисертантом у роботі, дістали відображення у наукових публікаціях автора. Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 2003), „Захист соціальних та економічних прав людини: Міжнародні стандарти та законодавство України” (Київ, 2004), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри управління в органах внутрішніх справ та кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені у п’яти статтях, опублікованих у вітчизняних фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об’єктом дисертаційного дослідження, мета і завдання роботи зумовили її структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів‚ поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок. Список використаних літературних джерел складається із 226 найменувань і займає 19 сторінок.