ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Визначення Конституцією України побудови демократичної, соціальної, правової держави як базового завдання поставило перед українським суспільством та його політичною елітою нові вимоги і проблеми. Сутність ідеї правової держави – послідовний демократизм, утвердження суверенітету народу як джерела влади, підпорядкування держави суспільству. Така держава характеризується насамперед тим, що обмежує себе чинними правовими нормами, яким зобов’язані підпорядковуватися всі без винятку державні органи, їх посадовці, юридичні й фізичні особи. Однією з її найважливіших ознак є верховенство права. Через нього в суспільному житті, у всіх його сферах та інститутах втілюються високі правові засади, дух права, чим забезпечуються реальність і непорушність прав та свобод громадян, їх стабільне правове становище і правова захищеність.

На сьогодні однією з тих галузей вітчизняного права, що найбільш динамічно розвиваються, є трудове право. Як одне з провідних, воно відіграє визначальну роль у житті суспільства, в соціальних перетвореннях, які відбуваються в Україні. Формування правової держави вимагає завершення розробки нового Трудового кодексу, інших законів, які мають важливе значення для розвитку демократичних засад у країні, удосконалення чинного трудового законодавства з урахуванням тієї практики, що склалася у процесі цих перетворень. Настав час усунення колізій і прогалин у чинному законодавстві про працю, потребує істотної зміни і практика локальної нормотворчості.

Демократичні зрушення, що відбулися в Україні, прийняття Основного Закону, курс на проведення правової реформи зумовили перегляд традиційних уявлень юридичної науки радянського й сучасного періодів про право та його джерела, у тому числі й джерела трудового права. Згідно зі ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй. Це та інші основні її положення не усувають необхідності розкриття правотворчого й системоутворюючого потенціалу Основного Закону у сфері трудового права, виявлення його місця й ролі в системі джерел останнього.

З метою забезпечення виконання країнами – учасницями Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (ратифікована Законом України 17 липня 1997 р.) створено Європейський суд з прав людини. Його юрисдикція поширюється на всі справи, які стосуються тлумачення й застосування цього міжнародного документа і які Високі Договірні Сторони передають йому на розгляд відповідно до ст. 48 Конвенції. Визнання Україною права особи на звернення до Європейського суду зумовило необхідність не тільки вирішення проблем, пов’язаних з виконанням його рішень і використанням їх у національній правозастосовчій практиці, а й визначення умов, за яких ці рішення можуть бути визнані джерелами трудового права.

Реформування трудового законодавства спрямовано на приведення його у відповідність з Конституцією України з урахуванням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також нових соціально-економічних реалій, за яких функціонує сучасний ринок праці. При цьому метою кодифікації трудового законодавства є створення й подальший розвиток стрункої внутрішньо погодженої системи нормативних правових актів, що регулюють трудові й пов’язані з ними відносини.

Важливе значення для розвитку ефективних механізмів регулювання соціально-трудових відносин має вдосконалення системи соціально-партнерських угод і локальних нормативно-правових актів. До цього часу залишаються спірними проблеми визначення поняття “джерела трудового права”, ролі та значення судової практики у формуванні вітчизняного трудового законодавства. Потребуючими нагального і всестороннього вивчення є проблеми прогалин і юридичних колізій у трудовому праві, причини їх виникнення та способи усунення.

Наведене зумовлює актуальність теми дослідження, її важливе теоретичне і практичне значення для подальшого реформування відносин у царині праці відповідно до загальновизнаних принципів та вимог, що ставляться міжнародним співтовариством.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і відповідає цільовим комплексним програмам “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки” на 2001 – 2005 роки та “Правове забезпечення розвитку соціально-економічних та екологічних відносин в Україні” на 2006 – 2010 роки (номер державної реєстрації 0186.0.070864).

Мета й завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у з’ясуванні полінормативності регулювання соціально-трудових відносин, комплексному дослідженні джерел трудового права, виявленні їх сутнісних рис та особливостей. Крім того, метою дослідження є виділення багаторівневої структури, яка охоплює всі ланки системи джерел трудового права України, взаємозв’язки між її рівнями й елементами, комплексне дослідження видів джерел трудового права, що дає можливість обґрунтувати теоретичні висновки й виробити науково-практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регламентування праці та правозастосовчої практики для ефективного захисту прав і законних інтересів сторін трудових відносин.

Для досягнення поставленої мети зроблено спробу вирішити наступні завдання:

– узагальнити теоретичні позиції щодо визначення правової природи категорії “джерела трудового права”;

– сформулювати поняття й види джерел трудового права України, обґрунтувати місце цієї правової категорії в системі інших юридичних категорій;

– установити співвідношення системи трудового права і системи джерел трудового права;

– проаналізувати сучасну систему джерел трудового права України, особливості окремих її елементів, з’ясувати їх взаємозв’язки і взаємозалежності;

– розглянути правову природу, значення, роль, функції й особливості законів і підзаконних актів – основних джерел трудового права;

– обґрунтувати правове положення актів міжнародно-правового регулювання праці, дослідити теоретичну, правову і практичну можливість їх застосування;

– внести пропозиції по кодифікації трудового права шляхом прийняття нового Трудового і Трудового процесуального кодексів України, окреслити їх структуру та зміст;

– визначити поняття, значення, роль і функції актів соціального партнерства й локальних нормативних актів, їх місце в системі джерел трудового права за сучасних умов;

– з’ясувати юридичну природу актів Конституційного Суду України, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики й вирішити питання щодо можливості їх віднесення до джерел трудового права;

– дати визначення терміна “звичай” у трудовому праві, назвати його властивості, довести можливість його віднесення до джерел трудового права і зробити висновки щодо його співвідношення з нормативно-правовими актами;

– розкрити зміст єдності й диференціації правового регулювання праці в сучасних умовах;

– показати юридичну природу й види прогалин у трудовому праві, назвати підстави для їх відмежування від інших юридичних явищ;

– здійснити аналіз сучасного стану законодавства про працю з точки зору прогалин, зробити висновки щодо шляхів їх попередження й усунення;

– дослідити юридичну природу й види колізій у трудовому праві, вказати підстави для їх відмежування від інших юридичних явищ;

– проаналізувати сучасний стан законодавства про працю з огляду на колізійність правових норм, окреслити шляхи їх попередження й усунення;

– опрацювати й обґрунтувати рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного трудового законодавства України та практики його застосування.

Об’єктом дослідження виступають поняття, юридична природа, система джерел трудового права, їх особливості, закономірності становлення й розвитку, проблеми узгодженості й підпорядкованості юридичних актів, що містять у собі трудові правові норми, шляхи й засоби підвищення ефективності правового регулювання трудових відносин, приведення його у відповідність Конституції України, нормам і стандартам світової спільноти, систематизація (кодифікація й інкорпорація) досліджуваних джерел.

Предметом дослідження є визначення нормативної природи джерел трудового права та їх функціонального призначення в регламентації трудових та пов’язаних з ними відносин.

Методи дослідження. У підґрунтя методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу джерел трудового права України. Філософсько-методологічною основою послужили принципи, закони й категорії діалектики. Метод системно-структурного аналізу застосовано при вивченні місця окремих джерел трудового права та їх співвідношення з іншими джерелами; герменевтичний – для з’ясування смислу нормативно-правових актів; порівняльно-правовий – при вивченні зарубіжного законодавства, з’ясуванні можливостей використання міжнародного досвіду регулювання трудових відносин окремими джерелами, побудови системи джерел трудового права в розвинених демократичних країнах; історико-правовий – у процесі звернення до генезису предмета дослідження й аналізу різновидів джерел трудового права і за часів СРСР і за період існування незалежної України. На підставі методу прогнозування опрацьовані рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства України. Широкого застосування в роботі знайшли категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо. Використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.

Дослідження велося через розгляд проблемних питань з урахуванням принципу верховенства права, що втілюється у верховенстві Конституції, в закріплених нею принципів пріоритету невід’ємних і невідчужуваних прав та свобод людини, а також у пануванні правового закону в системі нормативно-правових актів.

Теоретичним підґрунтям дослідження послужили наукові праці учених-трудовиків – М.Г. Александрова, М.Й. Бару, Б.К. Бегічева, В.С. Венедиктова, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, Р.І. Кондратьєва, В.Л. Костюка, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, А.Р. Мацюка, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.В. Смирнова, Л.О. Сироватської, В.М. Толкунової, Є.Б. Хохлова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Н.Ф. Чобухи та ін., а також науковців у галузі загальної теорії держави і права – С.С. Алексєєва, С.Л. Зівса, С.Ф. Кечек’яна, І.І. Лукашука, М.М. Марченко, О.В. Міцкевича, П.М. Рабіновича, Ю.О. Тихомирова, М.В. Цвіка, Л.С. Явича та ін.

Нормативна база роботи – Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти: міжнародні, іноземних держав, відомчі, соціального партнерства, локальні та ін.

Емпіричну основу дослідження становлять результати узагальнення опублікованої практики Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, актів соціального партнерства, локальних нормативних актів підприємств Києва, Харкова, Сум та інших міст України, а також судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права комплексним монографічним дослідженням джерел цієї галузі права, що ґрунтується на їх діалектичному взаємозв’язку й теоретичному проектуванні їх властивостей на предмет дослідження з позицій сучасного стану правової системи.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, до найбільш значущих з яких належать:

1. На підставі аналізу викладених у юридичній літературі поглядів і положень законодавства України й зарубіжних держав сформульовано авторське визначення категорії “джерела трудового права”, встановлено її співвідношення з іншими юридичними категоріями.

2. Конкретизовано систему джерел трудового права, виявлені її ознаки й види. Зроблено висновок, що багатоманітність і численність цих джерел зумовлені широким колом суспільних відносин, які становлять предмет цієї галузі права, а також комплексом завдань по забезпеченню ефективного регулювання трудових і пов’язаних з ними відносин.

3. Уперше міжнародні договори в царині регулювання праці класифіковані на ті, що (а) виконуються самостійно і (б) самостійно виконуватися не можуть.

Обґрунтовано позицію, що не всі міжнародні договори мають пріоритет над законами України. Аргументовано, що міжурядові й міжвідомчі міжнародні договори мають підзаконний характер.

4. Уперше розглядається правова природа рішень Європейського суду з прав людини й пояснюється їх подвійний нормативний характер: якщо Суд при вирішенні справи дійде висновку, що певні приписи трудового законодавства України суперечать нормам Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суди до внесення відповідних змін до національного трудового законодавства в аналогічних ситуаціях повинні керуватися рішенням цього Суду. З’ясовано, що прецедентне право Євросуду утверджує пріоритет названої Конвенції над національними конституціями: цілі цього міжнародного акта можуть бути досягнуті, якщо він буде мати вищу юридичну силу над будь-якою нормою національного закону, у тому числі й над національною Конституцією.

5. Зроблено висновок про необхідність роздільної кодифікації матеріальних і процесуальних трудових правових норм шляхом прийняття нового Трудового і Трудового процесуального кодексів України, запропонована їх структура та зміст.

6. Наголошується й обстоюється необхідність розробки і прийняття Закону України “Про трудові суди”, запропоновано його структуру.

7. Доведено нагальну потребу в розробці і прийнятті закону “Про соціальне партнерство в Україні”, який у концентрованому вигляді відбив би соціальні інтереси, став би головним регулятором суспільних відносин у царині соціального партнерства, гарантом прав та свобод людини і громадянина.

8. Наводиться авторське формулювання соціального партнерства як системи відносин між працівниками, роботодавцями й виконавчою владою в перебігу реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів, спрямованої на врахування інтересів працівників і роботодавців шляхом взаємних переговорів і консультацій з метою досягнення компромісу й укладення сторонами угод, колективних договорів і прийняття спільних рішень.

9. Уточнено правову природу, значення, роль, функції й особливості законів і підзаконних актів – основних джерел трудового права

10. Зроблено висновок про віднесення актів Конституційного Суду України –єдиного органу конституційної юстиції – до джерел вітчизняного трудового права, здійснено їх класифікацію.

Уперше доведено можливість перегляду рішень Конституційного Суду України

Обстоюється необхідність закріплення у Законі “Про Конституційний Суд України” положення, що (а) юридична сила рішення цього Суду щодо визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта; (б) якщо визнання нормативного акта неконституційним створило прогалини у правовому регулюванні, безпосередньо застосовується Конституція.

11. Уточнено суть, роль, види й місце рішень органів судової влади в системі джерел трудового права.

12. Уперше доведено, що звичай є джерелом трудового права. Запропоновано тлумачення поняття “звичай” як правила поведінки, яке не встановлено нормативно-правовими актами про працю, але є усталеним у сфері трудових і пов’язаних з ними відносин; розкрито зміст звичаєвого права.

13. Наведено перелік основних функцій локального правового регулювання праці, доведено необхідність розширення сфери його застосування. Обґрунтовано потребу в комплексному поєднанні централізованого й локального договірного регламентування трудових відносин. Виявлено тенденції розвитку локальної регламентації праці в сучасних умовах.

14. Запропоновано авторську класифікацію підстав диференціації правового регулювання праці на такі групи: об’єктивні, суб’єктні й соціальні.

15. Уперше сформульовано дефініцію категорії “прогалини у трудовому праві”, дається їх класифікація, окреслено критерії розмежування їх та інших юридичних явищ, виявлені причини появи таких прогалин, визначено способи їх усунення.

16. Уперше наводиться тлумачення категорії “колізії у трудовому праві”, запропоновано їх класифікацію, названі критерії їх відмежування від інших юридичних явищ, виявлені причини виникнення колізій й визначені способи їх усунення.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практична значущість даного дослідження містить декілька аспектів: правотворчий, правозастосовчий, науковий і навчальний. Правотворчий полягає в тому, що зроблені висновки можуть бути застосовані в законотворчій діяльності по вдосконаленню механізму регулювання трудових відносин; правозастосовчий може бути використано для вдосконалення практики застосування приписів законів, міжнародних договорів, рішень Верховного й Конституційного Судів України, інших джерел трудового права; науковий – у використанні теоретичних висновків, отриманих при дослідженні теми, для відбиття цілісної картини полінормативного регламентування трудових відносин; навчальний – у використанні матеріалів і результатів дослідження як складових частин навчального курсу “Трудове право України”, у підготовці науково-практичних посібників, методичних вказівок.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні її положення доповідалися на міжнародних і регіональних наукових і науково-практичних конференціях: “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства” (м. Харків, 2001 р.); “Методологічні проблеми правової науки” (м. Харків, 2002 р.); “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 2003 р.); “Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” (м. Київ, 2003 р.); “Нове законодавство України та питання його застосування” (м. Харків, 2003 р.); “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (м. Харків, 2003 р.); “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (м. Запоріжжя, 2004 р.); “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2005 р.); “Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття в 41 науковій публікації, зокрема, в монографії, 31-ій статті, опублікованій у наукових фахових виданнях з юридичних наук, та 9-ти тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдання й предмета дослідження дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, які об’єднують 14 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (589 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 476 сторінки, з них основного тексту – 424 сторінки.