Стратегія регіонального розвитку інноваційної діяльності (організація та управління)

summary

Актуальність теми. Реформи, що проходять в економічному розвитку України та її регіонах, торкають усі сфери економічних відносин: реформи власності, цін, бюджетні, податкові, структурні, адміністративні, реформи у зовнішньоекономічній, соціальній сферах та ін. Та, як доводить практика, оптимізація дій одночасно за всіма напрямками господарської діяльності неможлива. Потрібно визначити основу, “стержень”, що обумовлює загальні закономірності і механізми функціонування економічної системи. Таким “стержнем” на сьогодні виступають інновації та процеси регіонального розвитку інноваційної діяльності, які перетворилися в економічно розвинутих країнах на ключові елементи і засоби економічного зростання.

На сьогодні в Україні та її регіонах швидко втрачаються можливості ефективно розвивати інноваційні процеси, оперативно впроваджувати їх результати у практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення. Державні та регіональні інноваційні програми часто не забезпечують досягнення конкретних кінцевих результатів, а переважна більшість підприємств, через фінансово-економічні умови, не бажають впроваджувати результати науково-технічної діяльності у власну виробничу практику. Саме тому стратегія і програма дій на всю тривалість інноваційного розвитку, послідовність і взаємопов’язаність інноваційних процесів набувають на сьогодні особливого значення.

Дослідження ролі інновацій в економічній системі регіону знайшли одне з провідних місць в сучасних працях вітчизняних та зарубіжних економістів. Серед українських вчених, що внесли вагомий внесок у розвиток регіональної економіки та інноваційної діяльності, слід назвати праці А. Алимова, Ю. Бажала, О. Галушко, А. Гальчинського, В. Геєця, Н. Гон-чарової, Б. Данилишина, Л. Дейнеко, М. Долішнього, С. Дорогунцова, Е. Зіня, О. Кухленко, А. Лисецького, Б. Малицького, Л. Нейкової, Ю. Ніко-ленка, М. Паламарчука, В. Павлова, Ю. Пахомова, В. Пили, О. Сологуб,  Д. Стеченка, М. Туган-Барановського, М. Фащевського, М. Хвесика, Д. Черваньова, Л. Чернюк, В. Чижової, М. Чумаченка, І. Ястремського та ін. Серед зарубіжних авторів слід назвати праці С. Валдайцева, Р. Гаррода, П. Дасгупта, П. Друкера, П. Завліна, А. Казанцева, М. Калєцкі, В. Лівшица, Ф. Махлупа, С. Маргліна, Л. Мінделі, Д. Неймана, Б. Санто, Р. Селі, Р. Солоу, Д. Стіглера, Д. Стігліца, С.Фішера, Дж. Шмуклера, І. Шумпетера,  Ю. Яковца та ін.

Разом з тим, недостатньо дослідженими в науковій літературі залишаються питання пріоритетного становлення інноваційного фактору в системі продуктивних сил окремо взятих регіонів України. Саме важливість розробки та реалізації регіональної стратегії розвитку інноваційної діяльності і зумовили вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження.