ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ПРАВООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ Автореферат

Актуальність теми. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина, відкритість органів державної влади для громадського контролю є необхідними передумовами побудови в Україні громадянського суспільства, підвищення ролі засобів масової інформації, політичних партій, громадських організацій. Проблема полягає в тому, що в умовах побудови громадянського суспільства в Україні виникає необхідність дієвого механізму громадського контролю за формуванням та діяльністю правоохоронних органів, особливо зважаючи на кількість виявлених зловживань з боку останніх щодо порушення прав і свобод громадян. Колегія МВС України ще у 2007 році висловила стурбованість станом законності в діяльності ОВС. Адже вже на початку року було порушено 196 кримінальних справ проти працівників міліції, з них 26 – проти керівників різних рівнів. Кожна п’ята справа – за хабарництво, кожна четверта – за фактом недотримання конституційних прав громадян. Впродовж 2009 року було оголошено працівникам органів внутрішніх справ України 62 725 дисциплінарних стягнень, що на 9,5% більше порівняно з аналогічним показником 2008 року – 57 258. Притягнуто до дисциплінарної відповідальності 25 095 працівників органів внутрішніх справ, що на 1,5% більше, ніж 2008 року. До кримінальної відповідальності за злочини по службі притягнуто 392 особи, що на 11,7% більше, ніж у 2008 році. Невтішні показники і стосовно працівників Служби безпеки України та Державної податкової адміністрації України. Так, протягом 2009 року на вимогу прокурора до дисциплінарної відповідальності притягнуто 268 працівників Служби безпеки України; 1673 посадові особи Державної податкової адміністрації України, а до кримінальної відповідальності – 32 податківці.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми на державному рівні, поліпшення стану правопорядку в державі є вдосконалення правового регулювання відносин у сфері громадського контролю за правоохоронною діяльністю. Існування проблеми громадського контролю супроводжує розвиток та побудову громадянського суспільства, утвердження його нових інститутів, які здійснюють істотний вплив на формування політичного, правового, соціального середовища у державі та опосередковано впливають на національну безпеку та економіку, дотримання режиму законності.

Проблема громадського контролю як самостійного, соціально-правового явища вимагає дослідження його правової природи, визначення принципів та форм, а також особливостей, зважаючи на специфіку предмета контролю – адміністративної діяльності правоохоронних органів, спрямованої на охорону і захист прав і свобод громадян, їх законних інтересів. Актуальність зазначеного дослідження полягає у тому, що системно проблеми сутності та напрямків громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у вітчизняній адміністративно-правовій науці не досліджувались, хоча в цьому є гостра потреба як з теоретичних позицій, так і з позицій формування ефективних заходів удосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних із реалізацією юридичних гарантій законності у правоохоронній діяльності.

Теоретико-правовий аналіз правової природи, сутності і змісту, встановлення особливостей та формування засад громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів має спиратись на наукові напрацювання вчених, які досліджували, а деякі і продовжують досліджувати окремі аспекти, складові зазначеного соціально-правового явища. Вивчення генезису наукового пошуку дозволяє сформувати цілісне уявлення про ступінь опрацювання проблеми, що передбачає використання діалектичного загальнонаукового підходу і дає можливість розглянути обрану проблему у динаміці, тим самим з’ясувавши її наукову цінність та суспільну значимість.

Теоретична і практична значимість проблеми громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів обумовила вивчення наукових здобутків. Насамперед були опрацьовані роботи вчених-дослідників проблем розвитку теорії держави і права, зокрема О. Аграновської, С. Алєксєєва, В. Бабкіна, М. Вітрук, В. Головченко, В. Зеніної, Е. Зорченко, В. Копєйчикова, М. Костицького, А. Крижанівського, М. Матузова, Є. Назаренка, М. Орзіха, Р. Калюжного, О. Скакун, П. Рабіновича, Ю. Римаренка, В. Селіванова та інх. Слід зазначити, що на рівні дисертаційних досліджень проблема взаємовідносин громадських організацій і держави, становлення громадянського суспільства була вивчена Т. Дашо, В. Кравчук, Ю. Размєтаєвою, В. Корнієнком та іншими. Окремі аспекти розвитку громадянського суспільства не оминули увагою і дослідники конституційного права (О. Бульба, О. Ващук, П. Любченко).

Теоретичним підґрунтям формування моделі громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів стали роботи вчених з адміністративного права: В. Б. Авер’янова, О. М. Бандурки, І. Л. Бачило, Д. М. Бахраха, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, Є. В. Додіна, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. Л. Копиленко, О. В. Кузьменко, Є. В. Курінного, Д. М. Лук’янця, Н. Р. Нижник, В. П. Пєткова, Л. Л. Попова, О. П. Рябченко, М. С. Студенікіної, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, В. В. Цвєткова, В. К. Шкарупи, X. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиша та ін.

Оскільки проблема громадського контролю безпосередньо стосується забезпечення прав і свобод громадян у процесі реалізації адміністративної діяльності правоохоронних органів, було проаналізовано роботи О. О. Бандурки, І. Л. Бородіна, Б. А. Бор’яна, Ф. І. Бочковського, А. І. Єлістратова, С. Н. Гусарова, Ю. В. Дубка, М. Д. Загряцкого, Л. О. Зайденмана, В. О. Заросила, Ю. Ф. Кравченка, К. Б. Левченко, О. В. Негодченка, Д. В. Приймаченка, А. М. Подоляки, позаяк ці вчені у вивчали окремі аспекти дотримання прав і свобод громадян у процесі здійснення правоохоронної діяльності.

Генезис теоретичного пошуку сутності громадського контролю визначив звернення до праць учених, які звертались до проблеми контролю. Починаючи з періоду здобуття Україною незалежності, у наукових дослідженнях з права проблему контролю, особливо державного, аналізували: О. Ф. Андрійко, В. М. Гаращук, І. К. Залюбовська, Д. В. Лученко, В. С. Шестак та інші. Окремі аспекти галузевого контролю вивчали О. О. Бакалінська, О. В. Баклан, С. С. Вітвіцький, В. Ю. Кобринський, І. С. Лучковська, Н. А. Маринів, О. П. Пащенко, Ю. Ю. Хилько, О. М. Хольченков та інші. Проблеми фінансового, зокрема бюджетного контролю досліджували Я. В. Билінін, О. П. Гетьманець, В. М. Дереконь, Л. А. Савченко та інші.

Питання недержавного та громадського контролю становили предмет досліджень учених, які аналізували чинники впливу на розвиток демократії, зокрема – діяльність громадських об’єднань, удосконалення правового регулювання процедур реалізації конституційних норм про право вільно виражати своє волевиявлення, звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування зі зверненнями тощо (М. Баймуратов, О. Батанов, О. Джафарова, О. Я. Лазор, О. Д. Лазор, О. Лисяк, Н. Мішина, О. Музичук, О. Орловський, С. Саханенко, Т. Яременко та інші). Окрему увагу серед сучасних наукових робіт було звернено на роботи С. Г. Брателя, С. В. Шестака.

Згаданими вище й іншими вченими зроблено вагомий внесок у дослідження проблем громадського контролю, правове регулювання правоохоронної діяльності, захисту прав і свобод людини та громадянина. Проте деякі важливі теоретичні і практичні аспекти щодо сутності, адміністративно-правового та наукового забезпечення громадського контролю досліджувались фрагментарно, а тому потребують комплексного дослідження і вироблення концептуального підходу до адміністративно-правових засад громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні.

Таким чином, прогалини у розробках теоретико-методологічного характеру, необхідність визначення правових засад розвитку інститутів громадянського суспільства, особливо щодо такої складної сфери суспільного життя як правоохоронна діяльність, які безпосередньо стосується виконання державної функції охорони і захисту, обумовили вибір теми дисертації.