ПОЛІЦІЯ КРАЇН ЄС ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДОСВІДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стратегічним курсом України є інтеграція до Європейської спільноти. На цьому шляху наша держава повинна провести значне реформування не тільки своєї економічної та фінансової системи, але й реформування правоохоронних органів, і в першу чергу – органів внутрішніх справ. В останній час країни Європейського Союзу (далі – ЄС) суттєво змінили правові підстави діяльності поліцейських служб. Наразі вони чітко розмежовані на норми, правила та стандарти, обов’язкові для організації поліцейських служб усіх членів цієї спільноти, та національне поліцейське законодавство, яке притаманне кожній країні ЄС з урахуванням її специфіки. До першої групи належать документи, що регламентують створення європейського поліцейського відомства (рішення Ради від 06.04.2009 р. про створення Європейського поліцейського відомства (Європол), рішення Ради від 28.02.2002 р. про створення Євроюсту з метою посилення боротьби з тяжкою злочинністю та ін.). До другої групи належить національне законодавство, що регулює діяльність поліцейських служб кожної країни ЄС. На підставі цих та інших актів поліція країн ЄС досягла значних успіхів щодо захисту прав громадян, боротьби зі злочинністю, тероризмом та іншими правопорушеннями, використовуючи при цьому різноманітні форми діяльності, головним чином – адміністративно-правові, оскільки службам поліції країн ЄС належать поліцейські (адміністративні) повноваження.

Однак, на жаль, у вітчизняній літературі зовсім не звертається увага на необхідність наближення правових підстав, на яких ґрунтується адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України, до поліцейського законодавства країн ЄС та практики його застосування, що суттєво впливає на ефективність діяльності вітчизняних правоохоронних органів. Особливо ретельно при цьому необхідно вивчати передовий досвід поліцейської діяльності в країнах ЄС, оскільки однієї імплементації поліцейського законодавства ЄС в законодавчу практику України недостатньо для реального підвищення якості роботи органів внутрішніх справ.

Поліцейськими силами країн ЄС досягаються суттєві позитивні результати протидії правопорушенням, а тому бажання скористатися відповідним досвідом виглядає цілком природним. Актуальність дослідження ґрунтується також на необхідності подолання суперечностей між потребою застосування європейських стандартів забезпечення прав та свобод людини і відсутністю належного теоретико-методологічного й науково-прикладного підґрунтя реалізації нових підходів до вдосконалення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ в Україні.

Перераховані обставини дають підстави дослідити основи організації й діяльності поліції країн ЄС і можливостей застосування їхнього досвіду в роботі органів внутрішніх справ України як актуальну проблему, яка має важливе значення з погляду юридичної теорії й практики, що й визначило її вибір як об'єкта дисертаційного дослідження.