ТРАНСКОРДОННІ БАНКРУТСТВА І МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО Автореферат

Актуальність теми дослідження. Законодавство про банкрутство регулює суспільні відносини, що виникають між кредиторами і боржником, коли останній нездатний повернути борги особливими, притаманними тільки цьому інституту приватного права, правовими способами. Сьогодні процедури банкрутства набувають міжнародного характеру, а розв’язання проблем заборгованості учасників міжнародних економічних відносин стають важливим засобом забезпечення стабільності світової економічної системи. Для позначення справ про банкрутство суб’єктів права, які ведуть економічну діяльність на території більш ніж однієї країни, використовується юридична конструкція «транскордонні банкрутства».

Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена необхідністю вивчення правових аспектів цього порівняно нового явища у праві. Основними особливостями транскордонних банкрутств є те, що кредитори або майно неспроможного боржника перебувають на території більш як однієї країни.

Законодавство про банкрутство окремих країн світу, яким би розвинутим воно не було, не здатне розв’язати всі правові проблеми, що постають перед учасниками міжнародних економічних відносин у разі їх неспроможності задовольнити всі вимоги кредиторів за рахунок наявного майна. У таких умовах роль міжнародного приватного права підвищується, а міжнародно-правові механізми для розв’язання проблем, що виникають у приватних осіб – суб’єктів права різних країн, набувають особливої ваги.

Хоча в Україні поки що невідомі приклади, коли іноземна особа у порушеній справі про банкрутство виступала б як боржник, однак уже сьогодні є випадки виникнення колізійних ситуацій при розгляді таких справ. Так, в одній із справ про банкрутство внаслідок відсутності спеціальних норм щодо регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом, уже кілька років не виконується судове доручення про призупинення виконавчого провадження на території Російської Федерації, передбачене законодавством про банкрутство як Росії, так і України.

Актуальність теми дослідження пояснюється ще й практичною відсутністю в Україні ґрунтовних наукових праць із зазначеної тематики. Незважаючи на те, що вітчизняні вчені сьогодні все більше звертаються до іноземного досвіду розв’язання складних проблем, пов’язаних з неспроможністю особи виконати свої майнові зобов’язання за рахунок наявного майна, транскордонні банкрутства залишаються поки що поза належною увагою дослідників. Тільки окремі вчені у своїх дослідженнях вдаються до такої проблематики. Певних аспектів транскордонних банкрутств у своїх публікаціях торкається вчений і суддя

Б. М. Поляков, у своїх монографіях присвячує транскордонним банкрутствам окремий розділ відомий в Україні дослідник права банкрутства В. В. Джунь, а дослідження транскордонних банкрутств у контексті європейського права проводить І. І. Новосельцев.

Аналіз вітчизняної наукової літератури у сфері банкрутства дає підстави для висновку про те, що ступінь наукової розробки теми дисертації є незадовільним і в цілому не відповідає загальному стану розвитку приватного права та міжнародним зобов’язанням України. Відсутність системних досліджень зазначеної проблематики зумовлює необхідність у започаткуванні нового напряму вітчизняної науки.

Пропозиції щодо законодавчого врегулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом розробляються сьогодні в Україні за практичної відсутності наукових досліджень у цій досить вузькій сфері права. Зрозуміло, впровадження в Україні складного юридичного інструментарію потребує наукового обґрунтування доцільності та шляхів запровадження колізійного й матеріально-правового регулювання транскордонних банкрутств у національне законодавство.

За умов, коли практика випереджає науку, виникає необхідність у якомога скорішому проведенні відповідних наукових досліджень. Ця наукова праця є першим в Україні дисертаційним дослідженням у цій досить вузькій і специфічній сфері правового регулювання приватноправових відносин.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і російських учених, які досліджують теоретичні та практичні аспекти права банкрутства, зокрема публікації Р. Г. Афанасьєва,

Є. О. Васильєва, Б. М. Грека, В. В. Малига, Б. М. Полякова, Г. В. Пронської, В. В. Радзивілюк, М. В. Телюкіної, М. І. Тітова, О. С. Удовиченка та ін. Особливу увагу було приділено працям учених, які досліджують окремі аспекти транскордонних банкрутств, а саме – В. В. Джуня, О. В. Мохової,

І. І. Новосельцева, О. А. Рягузова, В. В. Степанова, а також С. Бафорда,

Л. Адлера, С. Брукса, М. Крейгера та ін.

Вивчення транскордонних банкрутств було б неможливим без звернення до доктрини міжнародного приватного права у частині дослідження питань транскордонної неспроможності, тому автор дисертації вивчив праці, зокрема таких учених, як Л. П. Ануфрієва, В. В. Балдинюк, М. М. Богуславський,

А. С. Довгерт, В. П. Звєков, В. І. Кисіль, М. Н. Кузнєцов, М. І. Кулагін,

Л. А. Лунц, Г. К. Матвєєв, Н. І. Маришева, В. В. Попко, Г. Ю. Федосєєва,

А. Г. Хачатурян, Г. С. Фединяк, Ю. В. Черняк, О. Х. Юлдашев та ін.

Важливим теоретичним підґрунтям стали публікації із загальної теорії права та науки порівняльного цивільного права, автори яких торкалися окремих аспектів розв’язання проблем заборгованості учасників цивільного обороту, зокрема, таких авторів, як В. В. Безбах, Х. Кьотц, Н. С. Кузнєцова,

Р. А. Майданик, В. П. Мозолін, О. О. Мережко, В. Ф. Попондопуло,

Л. Д. Тимченко, Ю. О. Тихомиров, Ю. С. Шемшученко, Г. Ф. Шершеневич,

К. Цвайгерт, В. В. Цвєтков, та ін.

З питань адаптації національного законодавства України до права Європейського Союзу автор дисертаційного дослідження ознайомився з науковими працями М. М. Гнатовського, В. Н. Денисова, В. К. Забігайла,

В. І. Муравйова, Р. О. Стефанчука, Т. В. Шашихіної, а також використав для обґрунтування окремих пропозицій публікації О. К. Вишнякова, В. М. Довганя, Ю. Є. Зайцева, Л. М. Зеркаль, Т. А. Качки, О. О. Кота, Є. В. Кубко, та ін. Вивчення наукових праць фахівців з питань процесуального права допомогло визначитися з місцем процесуальних норм у складі законодавства про банкрутство. У цьому контексті важливо назвати таких учених, як

В. К. Пучинський, А. О. Філіп’єв, C. Я. Фурса, та ін.

Основою для багатьох висновків, зроблених у результаті проведеного дослідження, стали наукові праці іноземних дослідників з питань застосування законодавства про банкрутство у транскордонних справах, зокрема Б. Адлера,

А. Аранзон, М. Бальца, В. Басіна, С. Бафорда, Д. Беірда, М. Бергера, М. Богдана, О. Борха, К. Вагнер, Л. Вестбрука, Ф. Вудланда, Е. Гайларда, Р. Гітліна,

Г. Джонсона, Т. Крафта, Н. Купера, Д. Левінзона, Б. Леонарда, Д. Лондота,

Ф. Мантілла-Серано, А. Нейлсон, П. Омара, К. Паулюса, Л. Перкінс, М. Сігала, Р. Сільвермана, Д. Сміта, Ф. Тунг, Дж. Фарлея, Н. Фрома, С. Харісон,

М. Хомана, К. Чіна та ін. Особливу увагу було приділено науковим працям зарубіжних учених, які досліджують транскордонні банкрутства як складову міжнародного приватного права, зокрема Я. Флетчера, Г. Бурмана, П. Пфунда, Ф. Ріго, В. Стофеля, та ін.