АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРОТИДІЯ ПИЯЦТВУ ТА АЛКОГОЛІЗМУ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. У складний час проголошення Україною незалежності та проведення широкомасштабних заходів економічного і політичного характеру, особливе занепокоєння викликає загострення численних соціальних проблем, серед яких головне місце займають пияцтво й алкоголізм. Саме в зв’язку зі збільшенням кількості конфліктних ситуацій, економічною кризою та соціально-політичними негараздами в державі алкоголізація нації набуває загрозливих масштабів, втягуючи дедалі ширші прошарки населення – чоловіків, жінок та дітей.

Із здобуттям Україною незалежності, проголошенням курсу на розбудову демократичної правової держави, проблема протидії пияцтву та алкоголізму відійшла на другий план. Були знищені всі радянські інститути, що проводили діяльність, спрямовану на протидію пияцтву й алкоголізму, однак нові «антиалкогольні» структури створено так і не було. Також було ухвалено ряд законів, якими радянські правові акти втрачали чинність, однак нові акти, як правило, заходи протидії алкоголізації населення не передбачали. Усе це зумовило штучне заниження актуальності зазначеної проблеми. Так, останні фундаментальні наукові дослідження, присвячені проблемам протидії пияцтву й алкоголізму, датуються кінцем 80-х – початком 90-х років і в своїй основі ґрунтуються на радянській ідеології. Це, наприклад, праці Х.Р. Алімова, Г.В. Антонова-Романовського, Б.С. Бейсенова, М.Г. Богатирьова, З.Н. Болотової, Б.І. Гарбуза, Н.М. Дорогих, П.С. Елізарова, Г.Г. Заіграєва, Н.Я. Копита, Г.В. Кулікова, В.Т. Маляренка, П.С. Матишевського, Г.М. Міньковського, А.А. Музики, Є.Ф. Побігайла, Л.Л. Попова, В.П. Ревіна, А.Б. Сахарова, А.Я. Свєтлова, І.А. Склярова, Ю.В. Ткачевського, Б.Т. Шумиліна та інших. У наш час окремі питання правового регулювання організації та діяльності органів влади у галузі забезпечення громадського порядку, профілактики правопорушень та роботи з окремими групами населення розглядали В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, О.К. Безсмертний, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, П.А. Воробей, І.П. Голоснiченко, С.Т. Гончарук, В.Л. Грохольський, С.М. Гусаров, О.М. Джужа, Є.В. Додiн, А.П. Закалюк, Р.А. Калюжний, А.П. Клюшниченко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, С.Ф. Константінов, О.В. Копан, В.В. Копєйчиков, О.В. Копан, М.В. Корнієнко, Є.Б. Кубко, В.І. Курило, М.І. Мельник, В.І. Олефір, В.П. Пєтков, М.П. Пихтін, Ю.І. Римаренко, А.О. Селіванов, В.Д. Сорокін, В.Д. Сущенко, Ю.О. Тихомиров, В.І. Шакун, М.Я. Швець, В.К. Шкарупа та інші автори.

Визнаючи досягнення цих вчених, відзначимо, що з моменту розробки ними основних наукових положень у сфері протидії алкоголізму пройшло, щонайменше, два десятиліття. За цей час в Україні відбулися докорінні зміни, які, окрім позитивних зрушень, зумовили загострення чисельних соціальних проблем, зокрема тих, що пов’язані з надмірним уживанням алкогольних напоїв. Зокрема, як свідчать статистичні дослідження, Україна є лідером серед ряду європейських країн за рівнем уживання алкогольних напоїв і пива й належить до числа 6 (з 50) країн Європи, в яких темпи зростання вживання алкоголю є найбільшими. Так, на сьогодні загальний показник уживання алкогольних напоїв в Україні перевищив позначку в 12 літрів на одну людину в рік, а пива – 60 літрів. Як наслідок – на обліку в медичних установах перебуває близько мільйона осіб, хворих на алкоголізм, з яких понад 120 тисяч – підлітки. При цьому лише за останні 10 років кількість людей, залежних від алкоголю, збільшилась у десять разів і щорічно збільшується ще на 50 тисяч. Різноманітними алкогольними розладами страждає близько 7 % населення України працездатного віку. І це лише офіційні дані, які не відображають і п’ятої частини реальних масштабів алкоголізації українського суспільства.

Водночас, на сьогодні більшість практичних питань, які стосуються нормативно-правового, організаційного, інформаційного, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення адміністративно-правової протидії алкоголізації українського суспільства, залишаються майже не вирішеними. Відсутність наукових розробок зазначених проблем у теорії негативно позначається на правотворчій діяльності, зумовлює прийняття невиважених, недосконалих і суперечливих правових актів. Унаслідок цього знижується ефективність антиалкогольних заходів, гальмується процес прийняття комплексних профілактичних програм і створення спеціальних антиалкогольних структур. Зокрема, переважна більшість опитаних нами громадян (78 %), працівників ОВС (68 %) та працівників закладів охорони здоров’я (66 %) наголошують на низькій ефективності й результативності існуючих заходів протидії пияцтву й алкоголізму; відповідно 37, 26 та 28 % респондентів вважають, що у державі взагалі відсутній будь-який план дій у сфері зменшення рівня алкоголізації українського суспільства; відповідно 45, 53 та 49 % основною причиною більшості кризових явищ у сучасній економіці й суспільному житті вважають високий рівень вживання алкоголю.

Викладене дає всі підстави стверджувати, що на сьогодні у сфері протидії пияцтву й алкоголізму утворився так званий «правовий і науковий вакуум», що зумовлює необхідність розробки та впровадження якісно нової державної стратегії протидії пияцтву й алкоголізму, що свідчить про актуальність обраної теми дисертації та практичну значущість отриманих результатів.