ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ Автореферат

Актуальність теми. Одними з пріоритетних завдань розвитку громадянського суспільства в Україні є встановлення ефективного позасудового забезпечення охорони й захисту прав і інтересів громадян, установ, підприємств, організацій, територіальних громад та держави, заснованого на єдиних принципах, формах і методах організації та здійснення нотаріальної діяльності, а також розвиток міжнародних відносин та співпраці України з іншими державами у цій сфері. Сьогодні в Україні функціонують 816 державних нотаріальних контор та 27 державних нотаріальних архівів, у яких працюють 1462 державні нотаріуси, 642 нотаріальних округи з 5202 приватними нотаріусами. За статистикою, середнє навантаження на одного нотаріуса складає майже 2500 дій у рік.

Тому нагальною проблемою є завершення процесу реформування нотаріату в Україні і запровадження єдиного нотаріату відповідно до нових правових, економічних, соціальних і політичних умов суспільства. Практика застосування чинної редакції Закону України «Про нотаріат» довела штучність поділу нотаріату на державний та приватний, виявила соціальні і економічні непорозуміння у державному регулюванні діяльності приватних нотаріусів, визначенні їх статусу, недостатній рівень законодавчого врегулювання організації та діяльності органів професійного самоврядування нотаріусів тощо.

Вказане актуалізує необхідність проведення наукового пошуку у напрямку формування шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері нотаріальної діяльності та необхідності запровадження дієвого та ефективного інституту, що забезпечує охорону та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави.

Дотепер питання адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні предметом цілеспрямованого наукового аналізу не були, а окремі дослідження носили фрагментарний характер. До того ж слід додати, що проблеми нотаріальної діяльності у вітчизняній юридичній літературі розглядалися переважно в межах цивільно-правової науки. Тому багато питань щодо адміністративно-правового регулювання цієї діяльності залишаються не з’ясованими й досі.

Науково-теоретичним підґрунтям роботи стали праці вчених, які вивчали проблеми функціонування та організації нотаріату (Г. Ю. Гулевська, Н. В. Карнарук, Г. Б. Романовський, О. В. Романовська, В. В. Комаров, Л. С. Сміян, Ю. В. Нікітін, К. І. Федорова); зазначену діяльність у рамках цивільно-правових відносин (О. О. Гріненко, С. Я. Фурса, В. М. Черниш, В. В. Баранкова, В. В. Комаров та ін.).

Праці зазначених вчених покладені в основу формування підходу щодо визначення адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні.

Таким чином, недостатня розробленість теми на теоретичному рівні, наявність практичних правових проблем визначили необхідність проведення комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні й обумовили вибір теми дисертації.