ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА: ПРАВОВІ АСПЕКТИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Забезпечення стабільності господарських відносин у сучасних економічних реаліях потребує правових інститутів, що з одного боку забезпечують захист інтересів кредиторів у випадку фінансової неспроможності боржника, а з іншого — створюють умови для відновлення його господарської діяльності та збереження виробничого потенціалу.

Втім, статистика розгляду господарськими судами справ про банкрутство свідчить, що цей правовий інститут за вісім років дії першої редакції Закону України «Про банкрутство» й десяти років чинності його другої редакції «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), зміг бути не повною мірою реалізувати очікування суспільства на побудову ефективного та сталого функціонування відносин власності при банкрутстві суб’єктів господарювання.

Йдеться не лише про невелику кількість випадків припинення провадження затвердженням умов санації  та мирових угод, алей про поширеність у процесі банкрутства фактів руйнації виробничих потужностей підприємств, несплати заробітної плати працівникам, «дрібного» розпродажу майнових комплексів місто утворюючих та особливо небезпечних підприємств. Повне домінування інтересів фінансового сектору перед потребами реального сектору економіки у період фінансово-економічної кризи утворює загрозу нового переділу власності, що може мати не менш негативні результати для суспільства, ніж перша хвиля трансформації відносин власності в період масової приватизації державного майна на початку 90-х рр. ХХ ст.

Питанням банкрутства сьогодні присвячено достатньо багато робіт, серед яких виділяються роботи юристів-господарників, таких як Н.В. Асєєва, Р.Г. Афанасьєв, О.М. Бірюков, В.В. Джунь, В.А. Малига, Б.М. Поляков, В.В. Радзивілюк, О.О. Степанов, М.І. Тітов, та інші. Натомість ці дослідження не мають адресного характеру на захист суспільних інтересів у процесі змін у відносинах власності.

Залишаються невирішеними питання про те, наскільки повно та системно здійснено захист пріоритетних галузей економіки при такій трансформації. Нагальним також є пошук нормативної моделі запобігання банкрутствам, які здатні порушити права інвесторів і власників, зруйнувати основи функціонування виробничо-господарських комплексів та вплинути на національну економічну безпеку і дестабілізувати фінансову базу функціонування держави.

Крім того, практично не дослідженим залишився взаємозв'язок питань трансформації власності через процедуру банкрутства з проблемами соціального і економічного розвитку регіонів. В цьому випадку особливого значення набувають проблеми банкрутства містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств.

Викладене свідчить про те, що дослідження правових проблем трансформації відносин власності в процедурі банкрутства є актуальним і практично необхідним.