ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ ТА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ\'ЯЗКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ ЗАЛІЗНИЦЕЮ Автореферат

Актуальність теми. Розвиток української держави в умовах глобальної економічної кризи сьогодні залежить від розв’язання багатьох правових проблем, у тому числі у сфері транспортних послуг. Перевезення вантажів залізничним транспортом є одним з найбільш поширених у всьому світі, в тому числі й в Україні, видом вантажних перевезень. Незважаючи на те, що ці перевезення забезпечують, перш за все, правовідносини, які мають приватноправовий характер, перебування залізничного транспорту у державній власності обумовлює особливості їх правового регулювання. Специфіка перевезень залізничним транспортом в Україні полягає в тому, що Укрзалізниця є монополістом в цій сфері, а також одночасно здійснює як функції контролю й управління, так і функції суб’єкта господарювання, виступаючи однією зі сторін договірних відносин.

Актуальність теми дослідження обумовлена також недосконалістю правового регулювання відносин, пов’язаних із відповідальністю за невиконання та неналежне виконання перевезень вантажів залізничним транспортом та відсутністю комплексних наукових досліджень цієї проблематики. Сьогодення зумовлює необхідність визначення та однозначного розуміння базових засад відповідальності за договором залізничного перевезення вантажу, заповнення прогалин у науковому дослідженні цього договору, визначення співвідношення норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також Статуту залізниць України та інших підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють відповідальність за вищевказаним договором.

Крім того, важливим критерієм визначення ефективності правового регулювання відносин у сфері залізничних перевезень виступає судова практика, аналіз якої є необхідним чинником для з’ясування існуючих проблем та перевірки правильності зроблених теоретичних висновків щодо їх вирішення.

На сьогодні в Україні бракує монографічних досліджень відповідальності за договором перевезення вантажу залізничним транспортом. Аналіз зарубіжних наукових джерел свідчить про те, що за кордоном досліджувались різні аспекти відповідальності за договорами залізничних перевезень. У зв’язку з цим, існує можливість і потреба співвіднести цей досвід з українськими реаліями та існуючими вітчизняними дослідженнями.

Наведене не лише обумовлює вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як в теоретичному плані, так і з позицій договірної та судової практики у сфері залізничних перевезень.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень відомих вітчизняних та зарубіжних цивілістів, а також фахівців інших галузей правової науки. Теоретичну основу дисертації складають наукові дослідження М. М. Агаркова, Б. С. Антимонова, К. П. Аннекова, О. А. Беляневич, С. М. Бервено, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, І. В. Булгакової, Я. Р. Вебера, А. А. Верховця, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, Д. М. Генкіна, А. С. Довгерта, О. В. Дзери, О. С. Іоффе, Л. М. Казанцева, І. С. Канзафарової, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Л. А. Лунца, А. В. Луць, В. В. Луця, М. С. Малеїна, Р. А. Майданика, Г. К Матвєєва, Д. І. Мейера, І. Б. Новицького, Н. О. Нерсесова, О. А. Підопригори, Й. О. Покровського, О. О. Отраднової, Н. О. Саніахметової, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, Є. О. Суханова, В. О. Тархова, Ю. К. Толстого, С. Я. Фурси, Б. Л. Хаскельберга, Г. Ф. Шершенєвича, Я. М. Шевченко, В. С. Щербини та інших правознавців.