ПРАВОВА ОХОРОНА КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХХІ століття – це століття, в якому розвиток суспільства ґрунтується на знаннях та результатах творчої діяльності людини в культурній, технічній, економічній сферах. Тому сьогодні інтелектуальна власність відіграє значно більшу роль в життєдіяльності людини, ніж за всю попередню історію людства.

Стрімке зростання вартості об’єктів права інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин перетворює здобутки інтелектуальної діяльності суспільства в його значний капітал. Процес створення і використання цього капіталу потребує подальшого розвитку та підвищення ефективності національної системи охорони інтелектуальної власності. Саме тому на національному та міжнародному рівнях відбувається процес розвитку права інтелектуальної власності як у структурному, так і змістовному аспектах.

Особливе місце серед об’єктів інтелектуальної власності посідає комп’ютерна програма (комп’ютерне програмне забезпечення), яка в епоху інформаційних технологій є одним з головних стратегічних ресурсів як держави в цілому, так і окремих її складових.

Дуалістична правова природа комп’ютерної програми, обумовлена неможливістю її практичного використанням за призначенням позатехнічних рішень та подібністю її створення  до традиційних об’єктів авторського права, а також її складністю та багатогранністю, стала підставою для виникнення в юридичній науці різних підходів до визначення правової моделі охорони зазначеного об’єкта права інтелектуальної власності.

Питання правової охорони комп’ютерної програми були об’єктом дослідження на різних етапах її розвитку, особливо у 80 – 90-ті роки ХХ століття, що пов’язано з інтенсивним розвитком самого об’єкта охорони.

Водночас стрімке поширення комп’ютерної програми та швидкі темпи оновлення технологій її створення цього об’єкта права інтелектуальної власності, а й надали їй нових характерних ознак. Зазначене є однією з передумов для перегляду закладених у минулому столітті принципів, підходів та точок зору щодо правової охорони комп’ютерної програми з урахуванням їх характерних особливостей, які на сьогодні не знайшли свого відображення у законодавстві України про інтелектуальну власність.

Прийняття Цивільного кодексу України, що містить Книгу 4, внесення змін та доповнень до спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності сприяло удосконаленню правової охорони комп’ютерної програми, але не вирішило проблем, обумовлених сучасним розвитком інформаційних технологій, що суттєво впливає на ефективність механізму реалізації та охорони прав на неї у цифровому середовищі інформаційного суспільства.

Формування нових принципів та підходів щодо правової охорони комп’ютерної програми має не лише правове, а й економічне та науково-технічне значення. Необхідність вирішення цього питання є також одним із чинників на шляху інтеграції України до Європейського Союзу.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці відомих цивілістів дореволюційного та радянського періодів, у тому числі фахівців з права інтелектуальної власності: Е. П. Гаврилова, М. В. Гордона, В. Я. Іонаса, О. С. Іоффе, О. А. Підопригори, В. І. Серебровського, Г. Ф. Шершеневича та інших; сучасних вітчизняних вчених-юристів: С. Ю. Бурлакова, І. І. Дахна, І. М. Кучеренко, Н. М. Мироненко, Б. Г. Прахова, О. О. Штефан та інших; російських дослідників: В. А. Дозорцева, О. А. Городова, С. П. Гришаєва, О. П. Сергєєва та інших. В дисертації досліджуються праці іноземних вчених – фахівців з питань інтелектуальної власності, зокрема: Х. Брет, А. Дітц, Д. Ліпцик, М. Х. Лутці, П. Б. Меггс, Л. Перра, К. Шранк.

Теоретичні положення щодо правової охорони комп’ютерної програми останніми роками досліджувалися під різними кутами зору у дисертаційних дослідженнях російських науковців: Є. І. Лебедєвої, А. П. Безсонової, В. І. Черячукіна, Р. Й. Ситдикової, О. А. Кузьміна, М. В. Котельникова, а також вітчизняних дослідників: І. І. Ващинця, С. А. Дзіса, В. С. Дмитришина та інших. Питання правової природи комп’ютерної програми були предметом наукових публікацій Ю. М. Батуріна, Г. В. Віталієва, А. Б. Гельба, В. І. Жукова, М. П. Козадьорова, Л. Лінніка, І. Е. Маміофа, І. А. Носової, Л. І. Подшибіхіна, О. В. Ревинського, Л. С. Сімкіна, М. В. Селіванова, Р. Хаметова та інших.

Проте більшість сучасних авторів у своїх роботах фрагментарно досліджували загальні проблеми охорони прав на комп’ютерну програму. Відсутність комплексного, системного дослідження проблем правової охорони комп’ютерної програми обумовлює наявність питань, які вимагають нагального вирішення. Так, невизначеними та нерозкритими залишаються істотні ознаки комп’ютерної програми; співвідношення критеріїв охороноздатності комп’ютерної програми та її окремих елементів з критеріями охороноздатності інших об’єктів права інтелектуальної власності. Потребує свого перегляду та удосконалення понятійний апарат у сфері правової охорони комп’ютерної програми як об’єкта права інтелектуальної власності.

Наведене вище свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та обумовлює необхідність комплексного вивчення питань правової охорони комп’ютерної програми за сучасного стану технологій її створення та використання.