МІЖНАРОДНИЙ ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЖІНОК Автореферат

Актуальність теми. Однією із сфер суспільного життя, де особливо відчутна різниця у статусі жінок і чоловіків, є економіка. Так, жінки порівняно з чоловіками мають обмежений доступ до економічних ресурсів. У більшості регіонів світу жінки практично не беруть участі у процесі прийняття економічних рішень, зокрема в розробці фінансової, бюджетної, комерційної й інших видів економічної політики, а також системи оподатковування і норм, що регулюють заробітну плату. Розподіл оплачуваної та неоплачуваної праці, економічних ресурсів здійснюється переважно чоловіками з урахуванням, насамперед, їх інтересів, що приводить до різних економічних можливостей жінок і чоловіків, до нерівномірного розподілу власності і впливає, відповідно, на ступінь особистої, сімейної й суспільної рівності між ними.

Протягом останніх десятиліть у багатьох країнах значно збільшилася кількість жінок, які займаються оплачуваною працею та які зайняті у малому та середньому бізнесі. У деяких регіонах жінки домінують у неорганізованому секторі; вони все частіше починають працювати за власним бажанням, більш чітко усвідомлюючи свої права й вимагаючи їхнього дотримання. Деяким із них вдається одержати роботу і просунутися службовими сходами, а також домогтися підвищення заробітної плати й поліпшення умов праці. Цьому великою мірою сприяє зміна правового статусу жінок на міжнародному рівні. Як зазначає Р. Дебнатх, з утворенням Організації Об’єднаних Націй і прийняттям її Статуту захист прав жінок став одним із першочергових завдань світової спільноти. У статтях 1, 8, 13, 55 та 75 Статуту ООН стверджується найвища цінність прав людини, без будь-якої відмінності та дискримінації за ознакою статі, тобто рівність і повна рівноправність чоловіків та жінок. Загальна декларація прав людини, 60-річчя прийняття якої відзначалося у 2008 р., також чітко і ясно проголосила рівні та невідчужувані права всіх чоловіків і жінок.

На міжнародному рівні найважливіші економічні права закріплені в Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 р., у Протоколі №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 р., в Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 3 травня 1996 р. та низці інших документів. У кожному з них закріплюється принцип недискримінації за ознакою статі. На сучасному етапі розвитку суспільства склалася така практика, що відповідні положення міжнародних актів про захист економічних прав жінок інкорпоруються в конституції країн в якості основних принципів. Це свідчить про універсальність, неподільність та взаємозалежність прав жінок.

Однак, незважаючи на досягнутий прогрес у питаннях поліпшення становища жінок у суспільстві, залишається проблема відповідності формального закріплення економічних прав та їх фактичного дотримання, оскільки сьогодні жінки найменш захищені саме в економічній сфері. Через складне економічне становище багато жінок змушені погоджуватися на низькооплачувану роботу й погані умови праці; більшість із них зайняті в неформальному секторі через відсутність інших можливостей. Участь жінок в економічних відносинах стримується правовими перепонами, існуючими стереотипами, що ґрунтуються на традиційних уявленнях стосовно доступу до землі й володіння землею, природними ресурсами, капіталом, кредитами, технологіями й іншими засобами виробництва, а також різницею в заробітній платі. Слід підкреслити, що жінки здійснюють значний внесок у економічний розвиток суспільства не тільки за рахунок оплачуваної роботи, але й завдяки виконанню великого обсягу неоплачуваної, кількісно не оціненої і належним чином не врахованої роботи. Отже, внесок жінок у економічний розвиток серйозно недооцінюється, а його суспільне визнання обмежене, за що відповідальність повинні нести, передусім, держави.

Актуальність даного дослідження обумовлюється усвідомленням того факту, що економічні права жінок є складовою і невід’ємною частиною прав людини, що має сприяти формуванню нового розуміння змісту економічних прав жінок, визнанню необхідності їхнього забезпечення всіма державами для побудови демократичного суспільства, а також потреби розроблення механізмів захисту економічних прав жінок. Тому сьогодні слід перейти від формального закріплення рівних можливостей чоловіків і жінок до реального їх втілення в життя та прискорення викорінення ще існуючих проявів дискримінації щодо жінок в економічній сфері. З огляду на це вважаємо за доцільне звернення до теоретичних і практичних аспектів міжнародного захисту економічних прав жінок.

Теоретичну основу даного дослідження становлять праці вітчизняних учених, які досліджували теоретичні проблеми міжнародного універсального та регіонального захисту прав людини, серед яких можна назвати В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, Л.Г. Заблоцьку, С.В. Ісаковича, А.С. Мацка, В.В. Мицика, П.М. Рабіновича, Л.Д. Тимченка, А.Л. Федорову та інші. Різні аспекти проблеми міжнародно-правового захисту прав людини висвітлювали зарубіжні дослідники: В.В. Гаврилов, Л.І. Глухарьова, П. Джонс, В.А. Карташкін, Л.М. Ентін, П. Ласло, К. Лозіньскі, Е.А. Лукашева та інші.

Проблемою захисту прав жінок у тих або інших аспектах займалися такі українські дослідники, як Н.В. Аніщук, Н.Б. Болотіна, М.В. Буроменський, О.І. Вінгловська, Т. Гурська, К.Б. Левченко, Ю.В. Лисюк, Т.М. Мельник, К.І. Чижмарь, В.Х. Ярмакі та ін. За кордоном цієї проблеми торкалися С. Айвазова, С. Айзекс, А. Бернс, Е. Бредлі, Д. Гом’єн, Т. Мерон, А. Молкомме, Аль-Нсур Мухаммед, С.В. Полєніна, Рекха Р. Дебнатх, М. Родрігес, А.С. Чеботарьова та інші. Їхні праці стосувалися різнопланових напрямів і не розглядали проблему міжнародного захисту економічних прав жінок як самостійний предмет комплексного юридичного дослідження.