ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ПРАВООХОРОННІЙ СФЕРІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з основних функцій України як держави є її прагнення приєднатися до європейського співтовариства, що відображається у внутрішній та зовнішній політиці держави. Європейський вибір України зумовлений усвідомленням необхідності поступової європейської інтеграції задля політичної стабільності, ефективного забезпечення національних інтересів та національної безпеки в цілому. Україна прагне реалізувати курс на європейську інтеграцію та налагодити дієве співробітництво у пріоритетних сферах, що згодом має призвести до набуття статусу повноправного члена Європейського Союзу (далі – ЄС). Враховуючи відповідну підтримку з боку керівних інституцій ЄС і держав-членів ЄС європейського вибору України, особливої актуальності та важливості набувають завдання щодо якісної та вчасної реалізації основних положень спільних нормативно-правових документів, документів ЄС стосовно України та національного законодавства України щодо налагодження співробітництва з ЄС у правоохоронній сфері.

Євроінтеграція зумовлює необхідність внутрішніх змін, які продовжують відбуватися в законодавстві Україні, тому наукового аналізу потребує подальше співробітництво України у сфері правоохоронної діяльності не лише шляхом ратифікації окремих актів, але й безпосереднього чи перспективного співробітництва України з окремими структурами ЄС. Останнім часом було ратифіковано низку відповідних угод, при цьому переговори щодо укладення нової посиленої угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що було розпочато 5 березня 2007 року, свідчать про перспективи розвитку укладення таких угод і в майбутньому. Вказані тенденції знайшли своє закріплення й у Державній цільовій програмі формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 р, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 554. Вказане обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.

На сучасному етапі інтеграція України у європейський правовий простір супроводжується широкомасштабним реформуванням правової системи України. У спеціальній юридичній літературі обґрунтовується необхідність адаптації (гармонізації) національного права до права ЄС. На її доцільності наголошували: В. Н. Денисов, Г.-Г. Гернфельд, Г.-Д. Кушель, Р. Лукас, П. Моргос, Ю. Капіца, В. І. Муравйов, Г. Друзенко та інші. Така потреба є закономірною, оскільки без зближення національного права з європейським, видається неможливим і сам процес співробітництва є ЄС.

Теоретичну основу дослідження становлять праці відомих вчених у галузі адміністративного права та державотворення, організації взаємодії у сфері охорони правопорядку, таких як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.В. Бєлєвцева, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, І.Л. Бородін, А.С. Васильєв, Ю.А. Ведерников, Д. Вітфілд, О.В. Водяніков, І.П. Голосніченко, Й.І. Горінецький, В.С. Гуславський, ЄВ. Додін, Г.В. Друзенко, В.К. Забігало, В.О. Заросило, Р.А. Калюжний, Ю.М. Капіца, С.В. Ківалов,  В.В. Коваленко, Ю.М. Козлов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Копійка, О.П.Коренєв, А.М. Кучук, В.І. Курило, Є.В. Курінний, О.І. Леженіна, В.А. Ліпкан, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, Д.М. Овсянко,  В.І. Олефір, І.Л. Олійник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, М.І. Пашковський, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.В. Половников, Д.В. Приймаченко, Т.О. Проценко, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, О.Д. Тихомиров, М.М. Тищенко, О.В. Тюріна, В.Г. Фатхутдінов, Т.О. Цимбалістий В.В. Цвєтков, В.П. Чабан, Д.В. Ягунов, М.К. Якимчук та ін.

Протягом останніх років захищено ряд дисертаційних досліджень, які мають зв’язок із темою даного дослідження, зокрема: Білозерська Т. О. «Адміністративно-правові засади співробітництва України та європейського союзу в сучасних умовах» (2009); Гнатовський М. М. «Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору» (2002); Капля О. М. «Органи внутрішніх справ України в умовах її інтеграції в Європейський Союз» (2007); Рудой К. М. «Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу» (2004); Сірант М. М. «Статус біженців в Європейському Союзі» (2008); Сюр Н. В. «Правова інтеграція України до Європейського Союзу» (2006); Фалалаєва Л. Г. «Правові аспекти виконавчих органів Європейського Союзу» (2003).

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України.  Емпіричною базою дослідження є сукупність чинних нормативно-правових актів, які визначають організаційно-правові засади співробітництва України та ЄС у правоохоронній сфері, інформація про діяльність Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Державної прикордонної служби України, Міністерства юстиції України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших органів державної влади. Дисертант звертався також до законодавства зарубіжних країн, досвід яких доцільно використати для правового регулювання окремих напрямків співробітництва України та ЄС.

При достатній кількості науково-практичних напрацювань у питанні євроінтеграції сьогодні все ще відсутні дослідження адміністративно-правових засад інтеграції України до ЄС саме у правоохоронній сфері, чим обумовлюється необхідність комплексного наукового дослідження вказаної проблематики.