МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОМИСЛОВИХ КЛАСТЕРІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, з’ясовано зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та оприлюднення.

У першому розділі – “Наукові засади формування механізмів державного управління промисловістю” – досліджуються концептуальні основи формування механізмів державного управління процесами інноваційного розвитку промислової галузі, обґрунтовуються напрями промислово-інновваційної політики та необхідність запровадження інноваційних форм регіонального промислового розвитку – кластерів.

Неспроможність ринкового механізму, який не в змозі повною мірою забезпечити необхідні пропорції відтворювальних процесів у суспільному виробництві, зумовлює доцільність запровадження сучасних підходів до державного управління промисловості.

Сучасна парадигма державного управління промисловою галуззю доводить необхідність інноваційного підходу до розвитку промисловості.

Процес упровадження інновацій в промисловій галузі регулюється державою за допомогою промислово-інноваційної політики, що розглядається як комплекс організаційних та правових заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції, удосконалення державного управління процесами впровадження інноваційних технологій в промислове виробництво, задоволення потреб сучасних споживачів при мінімальних витратах.

У ході дослідження обґрунтовано принципи, методи та інструменти здійснення промислово-інноваційної політики, а також критерії її розробки та впровадження.

Зазначене дозволило обґрунтувати механізм державного управління інноваційним розвитком промислової галузі як сукупність форм, методів і інструментів впливу органів влади на процес керування промисловою галуззю, що спрямований на розробку і впровадження інноваційних підходів до розвитку її підприємств, уствнов та організацій. З’ясовано, що ці механізми доцільно класифікувати на: організаційні, правові, економічні, мотиваційні.

Характерною ознакою сучасної інноваційної економіки є кластерний розвиток як фактор збільшення національної і регіональної конкурентоспроможності.

Кластер визначено галузевим, територіальним та добровільним об’єднанням підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону та взаємодоповнюють і підсилюють конкурентні переваги один одного через ефект синергії.

Поглиблено сутнісні ознаки поняття “регіональний промисловий кластер” як територіального об’єднання виробників промислової продукції, наукових установ, інституцій ринкової інфраструктури та органів влади у частині використання їх взаємодії для розвитку місцевих конкурентних переваг, підвищення конкурентоспроможності продукції зокрема та регіону в цілому.

З’ясовано, що кластерний підхід суттєво змінює зміст регіональної промислової політики: зусилля органів влади спрямовуються не на підтримку окремих підприємств та галузей, а на розвиток системи взаємовідносин між суб’єктами економіки та державними інститутами. Кластери виступають формою співпраці регіональних та місцевих органів влади, підприємств та організацій, ділових кіл регіону.

Зазначається, що формування та розвиток регіональних промислових кластерів передбачає створення дієвого організаційного та правового механізмів державного управління, здатного забезпечити взаємозв’язок державних, регіональних інтересів та інтересів окремих суб’єктів господарювання.

У другому розділі – “Сучасний стан запровадження кластерного підходу у державній промисловій політиці в Україні” – проаналізовано організаційне та правове забезпечення реалізації державної промислової політики, узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід запровадження кластерного підходу до державного управління промисловістю, з’ясовано проблеми і протиріччя функціонування промислових кластерів на рівні регіону.

Встановлено, що процес державного управління промисловою галуззю забезпечується багаторівневістю та розгалуженістю системи регіональних органів влади. З’ясовано, що інструменти впливу місцевих органів влади на розвиток промисловості в Україні залежать від виду інституції та її місця в ієрархічній структурі вищезазначених органів влади.

Питання державної промислово-інноваційної політики знайшли своє відображення у законах України “Про затвердження Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року”, “Про стимулювання розвитку регіонів”, “Про інноваційну діяльність”, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”, Указі Президента України “Про Концепцію державної промислової політики”, Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006 – 2011 роки”.

Аналіз чинної нормативно-правової бази у зазначеній сфері засвідчує невизначеність у вітчизняному праві поняття “кластер”, принципів його побудови та механізмів державного управління промисловістю на основі кластерного підходу.

Сучасний стан запровадження кластерного підходу у державній промисловій політиці в Україні характеризується відсутністю достатнього досвіду функціонування кластерів в країні та низькою інвестиційною привабливістю регіонів. Практика перших спроб та зусиль, спрямованих на кластеризацію галузі, підтверджує доцільність та актуальність кластерів, які функціонують на основі співпраці влади, бізнесу та громадських організацій, але вони вимагають всебічної державної підтримки.

З’ясовано, що основними проблемами реалізації державної промислової політики на засадах кластеризації галузі є неспроможність органів влади ефективно реалізовувати промислово-інноваційну політику із застосуванням кластерних технологій, невизначеність механізмів державного управління у побудові і розвитку кластерів.

Аналіз та узагальнення підходів до здійснення промислової політики в розвинених країнах світу, зокрема Італії, США, Німеччині, Франції, Китаю, Японії, дозволив з’ясувати, що державне управління інноваційним розвитком галузі відбувається за рахунок поширення кластерного розвитку промисловості, який базується на перетворенні тих промислових комплексів, що вже сформувалися в сучасні утворення з високим рівнем розвитку інноваційної інфраструктури, високотехнологічного виробництва та конкурентоспроможності.

Результати опитування керівників і спеціалістів промислових підприємств та галузевих наукових установ Харківщини дозволили визначити основні проблеми у здійсненні державної промислової політики, недостатній рівень координації діяльності центральних та регіональних органів влади і промислових підприємств та галузевих наукових установ у процесі створення регіональних промислових кластерів, необхідність удосконалення законодавчої бази щодо інноваційного розвитку галузі.

Доведено, що участь регіональних органів влади в процесі становлення кластерів повинна бути більш активною, тому що перехід до кластерної моделі розвитку промисловості вважається найбільш ефективним з точки зору залучення та використання наявних на відповідній території ресурсів для поліпшення діяльності підприємств галузі та підвищення конкурентоспроможності регіону.

Аналіз організаційного та правового забезпечення кластеризації промислової галузі свідчить про наявні протиріччя у запровадженні кластерного підходу до реалізації державної промислової політики.

У третьому розділі – “Удосконалення механізмів державного управління розвитком регіональних промислових кластерів ” – обґрунтовано та визначено напрямки реформування організаційного та вдосконалення правового механізмів державного управління розвитком промислових кластерів.

Запропоновано регіональну структуру управління розвитком промислових кластерів, що складається із місцевих органів влади, регіонального центру інноваційного розвитку та агенції регіонального розвитку, визначено функції кожної з них. Обласна державна адміністрація розробляє та реалізує програми галузевого розвитку, здійснює аудит промислового комплексу регіону та виявляє потенційні промислові кластери. Органи місцевого самоврядування розробляють пріоритетні напрямки діяльності промислової галузі в межах своїх повноважень. Регіональний центр інноваційного розвитку координує створення та розвиток регіональних промислових кластерів. Агенція регіонального розвитку сприяє переговорному процесу між учасниками кластера, співпрацює з органами влади, забезпечує посередництво при підписанні угод про співробітництво.

Проведений аналіз зумовлює необхідність розробки доповнень до таких законів України: “Про інноваційну діяльність”, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” у частині визначення основних понять кластерного підходу до державного управління промисловою галуззю, положення про регіональний центр інноваційного розвитку щодо його повноважень у процесі створення та розвитку регіональних промислових кластерів, приєднання України до загальноєвропейської стратегії кластеризації промисловості, програми EUREKA та ратифікація “Маніфесту кластеризації ЄС”, Меморандуму про кластери.

Аналіз взаємовідносин між учасниками кластера та органами державної влади щодо формування стратегії розвитку регіонального промислового кластера доводить необхідність запровадження нормативного акта локального характеру, а саме Угоди про співробітництво між ними.

Розроблена технологія державного управління розвитком регіональних промислових кластерів передбачає реалізацію конкретних стадій управлінського процесу, координацію зусиль регіональних та місцевих органів влади, регіонального центру інноваційного розвитку та агенцій регіонального розвитку, визначення функцій та повноважень усіх учасників (рисунок).

Здійснені у ході дослідження SWOT- та PEST-аналізи довели доцільність формування регіонального промислового кластера на базі підприємств енергомашинобудування Харківської області, визначити його організаційне ядро.

Результати дисертаційного дослідження доводять, що системна взаємодія регіональних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, регіональних центрів інноваційного розвитку, агенцій регіонального розвитку з підприємствами-учасниками кластерів на основі запровадження кластерного підходу до формування та реалізації механізмів державного управління розвитком регіональних промислових кластерів дозволяють підвищити конкурентоспроможність його учасників та регіону в цілому.