УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МІГРАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ Автореферат

Актуальність теми. Еволюція соціально-економічних відносин наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. зумовлює суттєву активізацію міграційних процесів в усьому світі. За різними оцінками, у 2005–2009 рр. понад 3% населення земної кулі проживає за межами країни свого походження, включаючи близько 12 млн біженців та офіційно визнаних шукачів притулку.

Участь України в світових міграційних процесах є надзвичайно активною. Загальновідомо, що вона є одним з найбільших донорів трудової міграції в сучасному світі та країною транзиту, через яку проходять більше 10 маршрутів міграції. Світова практика свідчить про посилення ролі державного управління міграційними процесами в сучасних розвинених країнах, що обумовлено необхідністю якнайшвидшого вирішення глобальних проблем, пов’язаних з некерованістю міграційних процесів. У першу чергу, до таких проблем належить функціонування транскордонних злочинних угруповань, що отримують надприбутки завдяки торгівлі людьми і залучаючи нелегальних мігрантів до примусової праці.

Більше того, актуальність вибору даної теми дослідження, зумовлена високим рівнем інтегрованості України у світові міграційні процеси. До того ж міграційні процеси є потужною детермінантою розвитку соціально-трудового потенціалу країни, отже нагальною є потреба державного управління цими процесами, які реалізуються через відповідні механізми. Однак, на сьогодні ці механізми є недосконалими, що і обумовило вибір теми дослідження.

Недосконале організаційно-правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення функціонування механізмів державного управління міграційними процесами в Україні призводить до використання переважно нелегальних способів перетину українського кордону як самими українцями, так і громадянами інших країн – тобто до переважання некерованих державою (і навіть нелегальних) міграційних процесів. Останні дослідження підтверджують: Україна сприймається як джерело постачання «живого товару» для міжнародної работоргівлі, «буферна зона утримування нелегалів» з Південно-Східної Азії, що формує її відповідний імідж на міжнародній арені.

На цьому тлі особливе занепокоєння викликає той факт, що досвід розвинених держав у формуванні механізмів державного управління міграційними процесами є переважно досвідом акцепторів міграційних потоків і не може повноцінно використовуватися Україною. Тож неможливість швидкої й ефективної розбудови таких механізмів державного управління міграційними процесами за аналогією з іншими державами виступає наступним вагомим чинником, що зумовлює актуальність даного дослідження.

Нарешті, теоретико-методологічне підґрунтя даної проблематики потребує постійного наукового опрацювання і переосмислення з огляду на інтенсивні й глобальні зміни світового економічного устрою і перерозподілу руху робочої сили у світі.

Пошуку ефективних способів державного управління складними соціально-економічними процесами присвячені наукові праці багатьох видатних вітчизняних учених, зокрема Л. Антоненко, В. Бабича, В. Буреги, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Геєця, Г. Губерної, С. Дорогунцова, В. Дорофієнка, М. Долішнього, С. Злупка, Б. Кваснюка, О. Лапко, Е. Лібанової, І. Лукінова, Ю. Павлова, В. Паламарчука, В. Пили, С. Поважного В. Поповкіна, Д. Стеченка, М. Чумаченка, А. Федорищева та ін.

Розробці методології державного управління як системного явища з визначенням основних понять та виділенням аспектів формування державної політики присвячені дослідження В. Бакуменка, В. Малиновського, Н. Нижник, О. Оболенського та інших науковців.

Специфіка державного управління міграційними процесами висвітлена у дослідженнях М. Денисенко, Ж. Зайончковської, В. Іноземцева, Л. Костіної, В. Курінного, О. Малиновської, О. Мельниченка, І. Прибиткової, С. Фролова, О. Хомри, В. Чумака, О. Шумило, Н. Шаповалової, К. Циммер, К. Коданьйоне, Дж. Фрімана, Д. Холіфілда та інших фахівців.

Більшість з названих дослідників розглядали окремі аспекти управління міграцією, вивчали соціально-демографічний, економічний, політичний виміри даного питання. Ряд дослідників, зокрема І. Березовський, В. Коваленко, В. Кривенко, Т. Кирьян, М. Н. Дж. Ван дер Лінден розробляли проблеми експлуатації трудових мігрантів.

Разом з тим, мало розробленими залишилися питання удосконалення методичного інструментарію державного управління міграційними процесами, за допомогою якого є можливим аналіз результативності впровадження стратегії державного управління міграційними процесами.

Незавершеність наукових розробок у сфері державного управління міграційними процесами та практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують об'єктивний характер та актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в межах теми «Соціально-гуманітарні аспекти державного управління» (номер державної реєстрації 0106U005128), 2006 – 2010 рр. У цьому дослідженні автором розроблено теоретичні та методичні основи державного управління міграційними процесами в Україні, обґрунтовано його стратегічні аспекти та умови впровадження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування науково-методичних засад удосконалення механізмів державного управління міграційними процесами та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення результативності державного управління міграцією.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні передбачено такий спектр завдань:

провести теоретичний аналіз феномену міграції як проблеми державного управління – її соціальної сутності, розвитку, особливостей функціонування міграційних процесів на даному історичному етапі;

визначити можливості управління міграційними процесами з боку держави – економічні, соціально-демографічні та організаційно-правові аспекти державного управління міграцією;

сформулювати основні параметри та складові стратегії державного управління міграційними процесами;

узагальнити досвід розвинених країн щодо формування сучасних систем державного управління міграцією та визначити перспективи їх подальшого розвитку;

проаналізувати стан та динаміку основних міграційних процесів в Україні у 2003–2009 рр.;

визначити основні проблеми, переваги та перспективи розвитку сучасної системи державного управління міграційними процесами;

обґрунтувати основні напрямки удосконалення механізмів державного управління міграційними процесами в Україні;

розробити дескриптивну модель удосконалення механізмів державного управління міграційними процесами;

сформувати практичні рекомендації з удосконалення чинних механізмів державного управління в Україні (за допомогою запропонованої моделі) для певного міграційного процесу – управління трудовою еміграцією;

Об'єктом дослідження є міграційні процеси в Україні.

Предмет дослідження – теоретичні та методичні засади удосконалення механізмів державного управління міграційними процесами.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичні методи наукового пізнання, системний підхід до аналізу системи державного управління міграційними процесами, концепція соціально-адекватного управління.

Визначення структури й змісту діяльності органів державної влади з управління міграційними процесами в Україні та країнах ЄС відбувалося з використанням системного підходу, а для вивчення й оцінки основного змісту та потенціалу джерельної бази, яка регламентує процеси розробки й реалізації державної політики в сфері міграції, застосовувалися елементи контент-аналізу. З метою формування уявлень про зміст і структуру дескриптивної моделі розробки та реалізації міграційної стратегії держави використано методи синтезу, а для оцінювання результативності процесу державного управління і з метою вирішення основних проблем, що виникають у сфері управління трудовою міграцією – методи аналізу та моделювання.

Інформаційною базою дослідження є зарубіжні та вітчизняні публікації з викладенням результатів теоретичних і методичних розробок міграційної проблематики; законодавчо-нормативна база, на засадах якої в Україні регулюється розробка та реалізація державної міграційної політики; матеріали узагальнення європейського досвіду з регулювання міграційних процесів, що використовуються в практиці міжнародних програм, запроваджених ЄС.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у розробці дескриптивної моделі процесу формування державної міграційної стратегії, що становить основу удосконалення механізмів державного управління міграційними процесами.

Цей результат розкривається в нижченаведених положеннях

уперше:

запропоновано дескриптивну модель процесу формування, розробки та контролю за реалізацією державної міграційної стратегії, яка заснована на адаптації сучасного методичного інструментарію стратегічного менеджменту (методології SWOT-аналізу та моделі BSС) до специфіки державного управління міграційними процесами;

визначено поняття «стратегія державного управління міграційними процесами» як головний, довгостроковий, якісно визначений напрямок дій державної влади щодо засобів та форм її впливу на міграційні процеси;

удосконалено:

підходи до аналізу міграційних потоків як об’єкта державного управління і запропоновано методичні положення експрес-аналізу міграційних потоків;

методичні підходи до визначення функцій та організаційної структури органів державного управління міграційними процесами – через виокремлення ключових завдань державного управління міграцією на поточному етапі розвитку держави;

змістову характеристику поняття «керована міграція» як переміщення людей (громадян даної країни, інших країн чи осіб без громадянства) територією країни, що відповідає реалізації цілей та інтересів державної політики цієї країни у межах та формах, які регулюються її законами;

методичні підходи до аналітичного обґрунтування державної міграційної стратегії – шляхом адаптації окремих інструментів стратегічного менеджменту (моделі «п’яти сил конкуренції» М. Портера, принципів PEST-аналізу, технології проведення SWOT-аналізу) до специфіки державного управління міграційними процесами;

набули подальшого розвитку:

шляхи удосконалення організаційно-правової бази управління міграційними процесами з урахуванням актуальних завдань державного управління в цій сфері на поточному етапі розвитку України (концентрація на проблемах боротьби з організованими злочинними угрупованнями і нелегальною трудовою еміграцією);

концептуальні засади управління процесами трудової еміграції українських громадян, які можуть використовуватися при формуванні національних та регіональних програм управління міграцією.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки дослідження розширюють наукові уявлення про механізми державного управління міграційними процесами. Результати дисертації можуть використовуватися у подальших наукових розробках зазначеної проблеми, а також при уточненні цілей державної міграційної політики та під час її практичної реалізації.

Авторські розробки використано Радою з вивчення продуктивних сил Національної академії наук України (довідка № 01/11–597 від 07.10.2009 р.), Комітетом з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України (довідка № 04–34/13–565 від 02.10.2009 р.), Головним управлінням взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 70–13/2 від 13.03.2010 р.)

Теоретичні розробки автора і загальна концепція дослідження використані при розробці робочих програм з дисциплін «Основи демографії», «Соціологія управління» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та «Актуальні проблеми соціогуманітарних наук» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» спеціальності «Соціологія», і впроваджені у навчальний процес у Донецькому державному університеті управління (довідка № 01-12/315 від 24.03.2010 р.)

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, є результатом самостійно проведеного автором дослідження механізмів державного управління міграційними процесами. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані саме ті положення, які є особистим внеском здобувача та знайшли своє відображення у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на конференціях: Третій всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Соціум. Наука. Культура» (м. Київ, 2008 р.), Першій міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2008 р.), Шостій регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» ДРІДУ НАДУ при Президентові України (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), Другій міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2009 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.)

Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження викладено в 10 публікаціях (4 – у наукових фахових виданнях), з них: 5 – у збірниках наукових праць, 5 – у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій – 2,4 д.а., з яких автору належить 2,3 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 239 сторінок. Робота містить 10 рисунків (10 сторінок), 11 таблиць (14 сторінок), 5 додатків (5 сторінок). Список використаних джерел з 237 найменувань (26 сторінок).