У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і задачі, викладено методологію і методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів дослідження і положень, що виносяться на захист.
У першому розділі – «Теоретичні основи державного регулювання формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції» – розглянуто теоретичний базис формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції; визначено необхідність і можливість участі державних структур у становленні й розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції; досліджено концептуальні основи державного регулювання розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції в умовах глобалізації економіки.
Сьогодні проблемам розвитку державного регулювання міжрегіональної агропромислової інтеграції присвячено багато робіт вітчизняних вчених, зокрема І.В. Алексєєва, І.К. Бистрякова, О.А. Бугуцького, В.Ф. Ващука, О.І. Дація, Я.А. Жаліла, В.В. Зайченко, О.М. Іваницької, І.Г. Кириленка, М.Х. Корецького, М.А. Латиніна, А.С. Лисецького, Л.Ю. Мельника, М.А. Хвесика, В.В. Юрчишина та інших. Проаналізувавши стан досліджень теоретичних положень поняття агропромислової інтеграції, було визначено, що для розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції в Україні необхідне втручання та регулювання з боку держави, тому необхідним є визначення поняття «державне регулювання міжрегіональної агропромислової інтеграції», яке необхідно враховувати в науці “Державне управління”, виходячи з історичних змін її форм, змісту, місця і ролі.
Під міжмакрорегіональною агропромисловою інтеграцією пропонується розуміти об’єктивний процес взаємодії між спеціалізованими галузями і видами аграрного і промислового виробництва, що виходить за адміністративно-територіальні рамки держав. Під міжмікрорегіональною агропромисловою інтеграцією ми пропонуємо розуміти об’єктивний процес взаємодії між спеціалізованими галузями і видами аграрного і промислового виробництва, що виходить за адміністративно-територіальні рамки районів. Визначено, що міжрегіональні продовольчі зв’язки відображають сучасний рівень і визначають перспективний розподіл праці в АПК, взаємозалежність регіональних продовольчих комплексів, вони є економічними зв’язками з виробництва, реалізації і обміну однорідних видів продовольства між їх виробниками і споживачами. Ці зв’язки виявляються в потоках продовольства і сільськогосподарської сировини з одних регіонів у інші; у ефективності розміщення і ступені спеціалізації виробництва продукції АПК. У ході дослідження було визначено, що для розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції в Україні необхідне втручання та регулювання з боку держави. Тому автором пропонується розуміти поняття «державне регулювання міжрегіональної агропромислової інтеграції» як об’єктивний процес взаємодії держави, спеціалізованих галузей аграрного і промислового виробництва з метою підвищення їх ефективності та забезпечення продукцією продовольства всіх верств населення, забезпечення продовольчої безпеки держави, що виходить за межі адміністративно-територіальних утворень.
Функції органів державного регулювання формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції ми пропонуємо звести до таких основних напрямів: прийняття відповідних законів, прийняття державних програм розвитку АПК та розробка прогнозів його розвитку, щоденне регулювання функціонування АПК. Необхідність і можливість участі державних структур у той або інший спосіб в інтеграційному процесі (прямим, непрямим, шляхом участі в інтегрованих агропромислових формуваннях і так далі) в АПК обґрунтована в роботах багатьох вчених.Але відносно міжрегіональної агропромислової інтеграції статус і форми участі державних структур у даний час в Україні, на нашу думку, недостатньо визначені.Тому ми визначили необхідність участі державних структур у вирішенні питань формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції, яка пов’язана з: забезпеченням продовольчої безпеки на всіх рівнях; раціональним розміщенням продуктивних сил на території регіонів; мінімізацією виробничих витрат і обігових витрат; вирішенням питань оподаткування, його міжрегіональної уніфікації; підтримкою і стимулюванням розвитку міжрегіональних агропромислових об’єднань; участю державних структур у міжрегіональних агропромислових об’єднаннях; посиленням керованості в АПК і впливу на нього державних і муніципальних органів влади; розділенням функцій державного і господарського управління.Участь державних структур в інтеграційному процесі може бути прямою, умовно-прямою і непрямою. Ті або інші варіанти участі можуть застосовуватися залежно від правового статусу державного органу або організації.Виходячи з проведених наукових досліджень, ми встановили, що державні структури можуть і повинні відповідно рівню своєї компетенції в тій або іншій формі брати участь у розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції.
Визначено, що в сфері державного регулювання формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції доцільно опрацювати наступні напрями: визначити джерела, канали і механізм залучення фінансових ресурсів в інтегроване формування; розробити систему стимулів для залучення фінансів; створити власні банківсько-розрахункові структури, які забезпечують фінансування інтегрованого формування, організацію інвестиційного капіталу.
Виходячи з проведеного дослідження, було запропоновано виділити наступні основні структурні елементи державного регулювання формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції: визначення основних цілей і завдань інтеграції в конкретних економічних умовах; оцінка різних форм інтеграції і вибір найбільш адекватної системи інтеграційних зв’язків, що відповідає формі, виду власності й способу господарювання міжрегіональної структури і її учасників; визначення специфіки економічних відносин за вибраної форми інтеграції; обґрунтування основних напрямів розвитку інтегрованої структури; визначення джерел розвитку інтегрованих структур і їх учасників за напрямами діяльності; розробка системи заходів, які підвищують ефективність інтегрованого формування. Концептуальні основи державного регулювання формування і розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції визначають лише загальні основні напрями розвитку міжрегіональної інтеграції в умовах глобалізації економіки. Вони повинні бути деталізовані стосовно конкретних форм інтеграції і можуть бути узяті за основу при розробці програми створення і розвитку окремого міжрегіонального інтегрованого формування.
У другому розділі – «Аналіз державного регулювання розвитку міжрегіональної агропромислової інтеграції»– проаналізовано використання іноземного досвіду для розвитку державного регулювання міжрегіональної агропромислової інтеграції в Україні, розглянуто досвід становлення та сучасний стан державного регулювання розвитку агропромислової інтеграції, здійснено аналіз державного регулювання розвитку міжрегіональних інтегрованих формувань в Україні.
Міжрегіональна агропромислова інтеграція в багатьох розвинених країнах розвивається здебільшого в такому напрямі: об’єктом інтеграції стає сільське господарство, а основною координуючою і регулюючою силою несільськогосподарські фірми.Розглянувши основні напрями державного регулювання і підтримки розвитку АПК, форми міжрегіональних інтеграційних зв'язків у країнах з розвиненою ринковою економікою, ми зробили наступні висновки: 1. При всіх відмінностях в умовах виробництва немає жодної країни з розвиненим ринковим господарством, де б повністю панували вільні ринкові сили. Будь-який серйозний аналіз реального стану справ показує, що нинішня економіка – це економіка регульованого і соціально орієнтованого господарства. 2. Внаслідок властивої сільському господарству специфіки потрібне проведення специфічної аграрної політики, де державне регулювання грає важливішу роль, ніж в інших галузях економіки. 3. Можливість функціонування сучасного сільського господарства і в розвинених країнах вирішальною мірою визначається умовами державного фінансування (цінового і бюджетного) цієї галузі. 4. Всі державні заходи щодо підтримки сільського господарства сприяють розвитку інтеграційних процесів у АПК, включаючи створення міжрегіональних агропромислових структур на різних рівнях.
На етапах розвитку капіталістичних країн з ринковою економікою залежно від рівня їх розвитку та стану економіки застосувались різні теорії та методологічні підходи до вирішення питань державного регулювання ринкових механізмів. Для розгляду сучасного стану державного регулювання формування і розвитку агропромислової інтеграції в Україні було запропоновано розглядати організаційний механізм управління АПК з боку місцевої державної адміністрації. Головні управління сільського господарства і продовольства обласних управлінь сільського господарства є підзвітними та підконтрольними головам відповідної держадміністрації і Міністерству аграрної політики України. Основними завданнями управлінь, на нашу думку, є: участь у формуванні та реалізації державної аграрної політики; організація розроблення і здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави; сприяння демонополізації виробництва і розвитку конкуренції в агропромисловому комплексі; забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарювання в галузях агропромислового виробництва. Починаючи з 2000 р., державне регулювання розвитку формування і міжрегіональної агропромислової інтеграції залежало, на нашу думку, від державної підтримки сільського господарства. Нами була розглянута динаміка рівнів державної підтримки сільського господарства за період 2000–2009 рр. у табл. 1.
