ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки, зростання ролі соціальної політики в розвитку суспільства вимагають подальшого уточнення напрямів та методичного обґрунтування шляхів регулювання зайнятості населення. Позитивні зрушення сучасного економічного процесу супроводжуються низкою негативних тенденцій на ринку праці, зокрема пов’язаних із структурним дисбалансом між попитом і пропозицією робочої сили, безробіттям, серед якого велика частина – приховане; низьким рівнем інноваційного розвитку. Зазначені проблеми потребують створення ефективного організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення в Україні.

Актуальність вирішення цих питань підкреслюється необхідністю формування інноваційної моделі економічного зростання як умови переходу України до економіки знань, яка характеризується широким використанням новітніх технологій, зокрема і на ринку праці. Необхідність удосконалення механізму регулювання зайнятості населення, а також проведення раціональної інноваційної політики в цій сфері зумовлює потребу в дослідженні інноваційних методів, які використовуються суб’єктами ринку праці на макро- і мікрорівнях.

В науковій літературі знаходять своє відображення проблеми регулювання ринку праці. Особливо слід відзначити роботи з теорії ринку праці Д. Гелбрейта, Р. Джакмана, Р. Еренбурга, Д. Кейнса, К. Макконнелла,
К. Маркса, А. Оукена, П. Самуельсона, а також українських вчених зі світовим ім’ям: І. Вернадського, С. Подолинського, М. Туган-Барановського. Дослідженню механізму регулювання зайнятості населення в сучасних умовах присвятили свої праці такі відомі вітчизняні вчені, як Л.І. Антошкіна,
А.Є. Ачкасов, А.В. Базилюк, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, В.С. Васильченко,
О.І. Васильєва, О.А. Грішнова, О.І. Дацій, Т.А. Заяць, С.М. Злупко,
Т.В. Іванова, А.М. Колот, Ю.М. Краснов, О.М. Кузнєцова, М.А. Латинін,
В.М. Лич, Е.М. Лібанова, О.Ф. Новикова, О.Ю. Рудченко та ін. Значний доробок у розробку теоретичних основ регулювання зайнятості внесли науковці інших країн: Б.Д. Брєєв, Н.А. Волгін, А.З. Дадашев, А.Л. Жуков, А.М. Ілішев, Р.І. Капелюшніков, Н.М. Римашевська. Окремі аспекти інноваційних чинників зайнятості розглядали у своїх наукових працях Б.О. Баласинович, Л.С. Лісогор, В.В. Онікієнко, О.А. Попова, В.І. Чижова.

Проте, недостатньо дослідженими залишаються інноваційні процеси регулювання зайнятості населення; вимагає удосконалення механізм регулювання якісних параметрів зайнятості як чинник забезпечення інноваційного розвитку країни; потребують уточнення зміст і структура організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення, а також обґрунтування пріоритетних напрямів формування політики зайнятості в Україні в процесі інноваційного розвитку. Таким чином, актуальність проблеми, необхідність її подальшої розробки визначає вибір теми наукового дослідження, його мету та перелік завдань для її досягнення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних засад державної політики зайнятості населення.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні концептуальних засад формування ефективної державної політики зайнятості населення та розробці методичних і практичних рекомендації щодо її вдосконалення в умовах переходу до інноваційного розвитку економіки України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретичні положення щодо визначення соціально-економічного змісту зайнятості населення як об’єкта державної політики;

- на основі теоретико-методичних підходів обґрунтувати механізм реалізації державної політики зайнятості населення в контексті інноваційного розвитку країни;

- проаналізувати сучасні пріоритети та інструментарій державної політики зайнятості населення в Україні;

- визначити інноваційні механізми, що використовуються в державній політиці зайнятості населення;

- провести аналіз впливу інноваційного розвитку на відтворення робочої сили та розробити пропозиції щодо підвищення її конкурентоспроможності;

- обґрунтувати пріоритетні напрями і розробити комплекс заходів щодо вдосконалення державної політики зайнятості населення з позицій вимог інноваційного розвитку економіки;

- уточнити методичні підходи щодо коригування професійно-кваліфікаційного балансу на ринку праці шляхом впровадження його систематичного моніторингу;

- розробити нові форми гнучкої зайнятості на основі новітніх технологій.

Об’єктом дослідження є сфера зайнятості економіки України.

Предметом дослідження є пріоритети та інструментарій державної політики зайнятості населення в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та специфічні методи наукового пізнання. Зокрема, методи наукової абстракції, поєднання аналізу та синтезу, системного підходу дали змогу здійснити комплексний аналіз теоретичних положень соціально-економічного змісту зайнятості, уточнити зміст і структуру організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості; методи кількісного, якісного та порівняльного аналізу, статистичні методи, графічний метод дозволили оцінити стан, проблеми державного регулювання зайнятості, здійснити наочне зображення викладених положень. Для дослідження напрямів зростання ефективності регулювання зайнятості використовувалися методи причинно-наслідкових та функціональних зв’язків, а також метод системного аналізу та синтезу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- обґрунтовано механізм реалізації державної політики зайнятості населення в контексті інноваційного розвитку країни, який розглядається з позицій органічного поєднання державної і ринкової складових шляхом комплексного застосування інструментів та заходів правового, організаційного і соціально-економічного характеру, які проводяться в цілях підвищення рівня зайнятості й високої ефективності використання робочої сили;

удосконалено:

- комплекс заходів щодо підвищення конкурентоспроможності робочої сили – найважливішого чинника сприяння інноваційному розвитку країни, що передбачає налагодження тісної співпраці роботодавців, навчальних підрозділів і служб зайнятості; створення інтегрованих міжвузівських, науково-виробничих впроваджувальних структур; підвищення якості освіти; побудову ефективної системи професійної підготовки і перепідготовки;

- підходи до коригування професійно-кваліфікаційного балансу на ринку праці шляхом впровадження систематичного моніторингу, за якого збір і обробка інформації щодо поточного стану ринку праці здійснюються на всіх структурних рівнях, включаючи зайнятих і незайнятих громадян, роботодавців, спеціалізовані державні установи;

- форми гнучкої зайнятості, які використовуються при реалізації відповідної політики держави та полягають у розвитку телезайнятості, яка передбачає виконання роботи на відстані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що підвищить продуктивність праці, ефективність виробництва та зменшить загальний рівень безробіття;

дістали подальшого розвитку:

- виділення пріоритетів державної політики зайнятості населення в Україні за умови поєднання інноваційних механізмів державного управління з ринковими регуляторами зайнятості в соціальній та виробничій сферах, зокрема: забезпечення продуктивної зайнятості; підвищення економічної активності безробітних; регулювання міграції населення; стимулювання попиту на послуги робочої сили;

- визначення соціально-економічної сутності зайнятості населення як об’єкта державної політики, яка розглядається через систему якісних і кількісних характеристик, включаючи такі її ознаки, як: продуктивність, раціональність, соціальна корисність, ефективність у контексті з іншими макроекономічними складовими економічного зростання, а також визначені функцій зайнятості населення, які на сучасному етапі розвитку економіки пов’язані, насамперед, з розширеним відтворенням робочої сили.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі сформульовані теоретичні положення та обґрунтовані практичні рекомендації, що спрямовані на розв’язання проблем зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку економіки. Найважливіші положення дослідження доведені до стадії конкретних рекомендацій і можуть бути використані при розробці інноваційної моделі розвитку економіки, програм зайнятості населення, програм економічного і соціального розвитку. Низка положень та висновків можуть застосовуватися у практичній діяльності Державної служби зайнятості та її регіональних центрів. Результати дисертаційного дослідження були використані в діяльності Київської обласної державної адміністрації при реалізації регуляторних заходів щодо створення необхідних економічних, організаційних та соціальних умов для забезпечення продуктивної зайнятості населення області, раціонального використання робочої сили (довідка № 11-05/482 від 12.01.2010 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів з державного управління та державного регулювання економіки, інституціональної економіки (довідка № 331 від 25.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному отриманні автором наукових результатів. У дисертації розкрито авторський підхід щодо висвітлення і розв’язання проблем формування механізму регулювання зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені й отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: „Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2009 р.); „Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки” (Полтава, 2009 р.); "Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2010 р.).

Публікація результатів дослідження. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 одноосібних наукових праць, з них 5 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,25 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 214 найменувань, викладена на 180 сторінках, містить 16 таблиць, 7 рисунків.