МЕНТАЛІТЕТ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. У критичні періоди суспільних перетворень завжди постає питання про пошук прийнятних взірців життєвлаштування (минулих або сучасних, реальних або ідеальних) для запозичення чи наслідування. За перебудови свого життя за чужими взірцями неминуче виникає проблема сприйняття нового та його сумісності з відповідною ціннісною шкалою. Виходячи з цього, значної актуальності набувають дослідження менталітету як складного соціального явища, оскільки без урахування ментальних особливостей неможливо побудувати демократичну та розвинуту державу, забезпечити ефективну взаємодію влади з громадянами, що відповідала б їхнім інтересам, потребам та запитам.

Існуюча в Україні система державного управління не відповідає основним принципам європейського адміністративного простору. За часи незалежності не вдалось сформувати нову модель державноуправлінських відносин, і однією з причин цього, напевно, є неврахування ментальних особливостей, оскільки державне управління будь-якої країни має відповідати культурі і традиціям народу. Отже, не можна вирішувати проблеми державотворення поза соціокультурними чинниками.

Питання, що пов’язані з архетипами національної культури у цілому та менталітетом зокрема, досліджуються вже досить давно. У межах національної і етнічної психології аналізуються специфічні особливості національного характеру і менталітету (В. Вундт, Г. Гегель, К. Гельвецій, І. Кант, М. Лацарус, І. Фіхте, Х. Штейнталь, Д. Юм та ін.). Проблеми національної свідомості та національної самосвідомості намагаються вирішити у своїх працях О. Борон’єва, Ю. Бромлей, Н. Джандільдін, Л. Дробіжєва, А. Дамдавіров, І. Вирост.

Політичний менталітет розглядається в працях таких дослідників, як А. Авілова, М. Андріанов, А. Андрєєв, К. Гаджиєв, І. Дубов, О. Мітіна, М.Назаров, В. Петренко, О. Шестопал та ін.

Значний внесок у дослідження українського менталітету зробили Б. Андрушків, Т. Вівгарин, П. Ігнатенко, М. Картавий, Н. Корабльова, І. Кресіна, О. Кульчицький, І. Лисяк-Рудницький, Л. Мяснікова, А. Нехашкін, С. Пролєєв, Б. Цибалістий, Д. Чижевський, В. Шамрай, А. Шевцова, М. Шлемкевич, О. Фісун, О. Чаплигін, М. Юрій та ін.

Питання впливу національного характеру на процеси державного будівництва, виборчий процес та впровадження адміністративної реформи в Україні з урахуванням ментальних особливостей розглядаються у працях В. Євтуха, В. Дзюндзюка, В. Корженка, Б. Кравченка, О. Крутій, О. Крюкова, Ю. Куца, В. Лісничого, О. Майбороди, П. Надолішнього, М. Обушного, Ю. Падафет, М. Пірен, О. Радченка, В. Ребкала, В. Трощинського та ін.

Проте, змістовні межі поняття «менталітет», його державноуправлінські смисли достатньою мірою ще не визначені. Зазначене вище й обумовлює актуальність теми дослідження, його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із НДР «Оцінювання та аналіз політики регіональних органів влади» (державний реєстраційний номер 0104U000090), що виконувалась кафедрою політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування». Особистий внесок дисертанта полягає у розробці пропозицій щодо створення сприятливих умов для становлення громадянського суспільства в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад та опрацювання окремих положень щодо визначення особливостей національного менталітету в процесі становлення та розвитку Української держави.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- розкрити сутність, зміст та структуру поняття «національний менталітет»;

- з’ясувати вплив архетипів національного свідомого та підсвідомого на державно-управлінські процеси;

- визначити принципи державного управління, які враховують особливості національного менталітету;

- узагальнити історичні аспекти становлення та розвитку національного менталітету в Україні;

- розробити теоретичні підходи щодо скорочення ментально-ціннісних розбіжностей в українському суспільстві;

- теоретично обґрунтувати перспективні напрями вдосконалення діяльності органів державної влади з урахуванням особливостей національного менталітету.

Об’єкт дослідження – державотворчі процеси в Україні.

Предмет дослідження – теоретичні засади та історичні особливості формування та розвитку національного менталітету в контексті становлення Української держави.

Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний і комплексний підходи. Для теоретичного осмислення різних аспектів проблеми застосовувались методи аналізу і синтезу (розгляд поняття «менталітет», з’ясування впливу національного менталітету на процеси державотворення), моделювання (перехід до нової моделі державного управління), абстрагування та узагальнення (визначення змісту та структури поняття «менталітет»), історичного аналізу (виявлення історичних особливостей розвитку національного менталітету в Україні) та ін.

Інформаційну базу дослідження складають Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, наукова література та періодичні видання за темою дослідження, результати соціологічних досліджень та експертних опитувань, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, а також результати власних напрацювань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці підходів до врахування та використання особливостей українського менталітету в процесах державотворення. Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:

уперше:

– теоретично обґрунтовано підхід щодо скорочення ментально-ціннісних розбіжностей у населення різних регіонів України, що дозволяє здійснити поступовий перехід від ментального протистояння до національної єдності шляхом розвитку конкуренції (ґрунтується на егоцентризмі), позитивного сприйняття іншого (ґрунтується на кордоцентричності та інтровертності), взаємодопомоги (ґрунтується на егоцентризмі та традиціоналізмі), взаємоповаги (ґрунтується на прагненні до особистої свободи);

удосконалено:

– принципи державного управління в Україні, які враховують особливості національного менталітету, а саме: розширення можливостей щодо участі громадян в державному управлінні на місцевому рівні; концентрації повноважень держави лише у вирішенні стратегічних і загальнодержавних питань та здійсненні контрольних функцій; надання свободи дій керівникам регіональних органів влади щодо прийняття управлінських рішень, розпорядження фінансами, розробки та реалізації соціальних програм; орієнтація працівників на досягнення конкретних результатів з відповідною оцінкою їх діяльності;

– теоретичні положення щодо запровадження нових підходів в діяльності органів державної влади, зокрема це стосується формування високої організаційної культури управління, завдяки гармонійному поєднанню двох складових: формування ментальної і ціннісної цілісності та прагнення високого рівня суб'єктивної організаційної культури;

дістало подальший розвиток:

– зміст поняття «менталітет» з точки зору науки державного управління, що розглядається як інтегральна характеристика національних архетипів, що формуються в окремому соціокультурному середовищі і дозволяють описати своєрідність бачення навколишнього світу та безпосередньо впливають на процеси становлення і розвитку державних інституцій;

– історичні аспекти формування та розвитку українського менталітету, зокрема, впливу різних культур на національну свідомість;

– теоретичне обґрунтування основних рис українського менталітету: індивідуалізму, примату особистої свободи, переваги особистості над общинністю, толерантності, працелюбства, духовності, емоційності, чутливості, ліризму, фаталізму, критичного ставлення до влади та ін.;

– визначення впливу менталітету на процеси державотворення, а саме виокремлення культурно-психологічного та політичного аспектів цього впливу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів удосконалення процесів державотворення в Україні з урахуванням особливостей національного менталітету та конкретних заходів з зменшення ментально-ціннісних розбіжностей населення регіонів України. Основні положення та висновки можуть бути використаними при реформуванні органів державної влади в Україні, підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, читанні лекцій та проведенні практичних занять з теорії та історії державного управління.

Результати дисертаційного дослідження щодо розв’язання проблеми регіоналізації з урахуванням особливостей національного менталітету, змін в організаційній культурі на рівні місцевих органів влади впроваджено Луганською обласною радою (довідка про впровадження № 1/13-269 від 11.02.2010 р.) та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (довідка про впровадження № 074737 від 11.02.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на ІV-VІІ міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2004 р.; м. Харків 2005 р.; м. Харків 2006 р.; м. Харків 2007 р.); науково-практичній конференції «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації (м. Одеса, 2004 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у 7 наукових працях, у тому числі у 5 статтях, опублікованих у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки «Державне управління». Загальний обсяг публікацій становить 3,5 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 212 сторінок, у тому числі рисунків – 2 (на 2 сторінках), таблиць – 3 (на 3 сторінках). Список використаних джерел налічує 346 найменувань, у т. ч. 33 – іноземною мовою (на 29 сторінках).