МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИВАТНОГО СЕКТОРА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ”Я УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Охорона здоров’я є однією з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства. Основою розвитку системи охорони здоров’я України є загальноприйняті стратегічні пріоритети з баченням кінцевих результатів, а саме: опанування ринкових відносин у галузі та трансформація потенціалу охорони здоров’я, що відповідатиме вимогам ринкового суспільства; профілактика як найефективніший шлях вирішення проблем здоров’я нації; удосконалення механізмів державного управління потенціалом галузі та кадровими ресурсами, реалізація інноваційної політики. Саме тому, на сучасному етапі розвитку України надзвичайної актуальності набуває проблема державного регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров’я. Істотною причиною цього, з одного боку, є наявність недосконалих механізмів державного управління даною сферою, а, з другого, - вказане явище обумовлюється недостатністю ґрунтовних наукових досліджень, які б охоплювали весь спектр державного регулювання медичних правовідносин у різних сферах діяльності медичної галузі.

На початку 90-х років у великих містах України з”явилися перші приватні клініки, які пропонували населенню платні медичні послуги. В цих умовах питання державного регулювання приватної медичної діяльності набули особливої актуальності, яка зберігається до сьогодні, незважаючи на низку опублікованих праць, що присвячені даній проблемі.

Актуальність дослідження посилюється нагальною необхідністю удосконалення національного законодавства щодо державного регулювання діяльності приватного сектора в галузі охорони здоров”я України в контексті її реформування.

На важливості наукового пошуку щодо різних складових державного регулювання сфери охорони здоров’я України наголошують дослідники цієї проблеми: М.Білинська, С. Бугайцов, Ю. Вороненко, Р. Камалов, Д.Карамишев, Н. Кризина, В.Лобас, В.Москаленко, З. Надюк, Я.Радиш, І. Рожкова, І.Солоненко, С. Стеценко, І. Хожило, О.Черниш, О.Шаптала, Н.Ярош та ін.

Окремі аспекти проблеми управління приватним сектором системи охорони здоров”я України перебували у полі зору таких вітчизняних дослідників як В. Анашкін, В. Бойко, В. Бугро, О. Волкова, Г. Камчатний, В. Кравченко, О. Скрипник, Г. Урсол, Н. Федак, В. Чопчик та ін.

Однак, незважаючи на певні розробки українських дослідників, слід визнати, що досі залишаються невирішеними чимало питань, пов’язаних з опрацюванням та впровадженням у практичну діяльність ефективних механізмів державного регулювання приватної медичної діяльності в Україні. Відтак, необхідність теоретичного обґрунтування нової парадигми системи державного регулювання відносин, які існують між пацієнтом і лікарем, в умовах розширення недержавного сектора охорони здоров’я, багатоканального фінансування, включення у процеси реформування галузі інститутів громадянського суспільства і зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Вказане вище стало основою для вибору теми дисертаційного дослідження і визначило її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових розробок щодо створення та впровадження ефективних механізмів державного управління в діяльність соціально-економічних систем і висвітлює результати наукових досліджень автора, що отримані в процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування”. Проблематика дисертації відповідає темам, що досліджуються кафедрою управління охороною суспільного здоров’я: 1) у період з 02.01.08 по 31.12.08 у НДР “Удосконалення організаційно-правових засад збереження і розвитку трудового потенціалу України” (державний реєстраційний номер 0108U002030), в якій автором обґрунтовані напрями удосконалення механізмів державного регулювання приватного сектора системи охорони здоров’я України за рахунок ухвалення спеціального Закону України “Про приватну медичну діяльність” та внесення змін і доповнень до Законів України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, “Про оподаткування громадян” та “Про оподаткування підприємств”; 2) в період з 02.02.09 р. по 31.12.09 р. в НДР “Дослідження концептуальних основ запровадження спеціальності 8.150105 “Державне управління у сфері охорони здоров’я для професійної діяльності у сфері публічного управління” (державний реєстраційний номер 0109U003016), в якій автор сформулював сутність понять “державне регулювання приватного сектора системи охорони здоров’я” та розмежував сутність понять “професійний лікарський ризик” і “обґрунтований професійний лікарський ризик”.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні організаційних і правових аспектів державного регулювання приватного сектора в галузі охорони здоров’я України та вироблення на цій основі стратегії вдосконалення механізмів державного регулювання приватного сектора як важливої складової медичної галузі України в умовах її реформування.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- проаналізувати сучасний стан дослідження проблеми державного регулювання приватного сектора охорони здоров”я в Україні та визначити його програмно-цільову структуру;

- розширити та уточнити категорійно-понятійний апарат державного управління у сфері охорони здоров”я, зокрема щодо сутності механізмів державного регулювання приватного сектора медичної галузі;

- дослідити механізми державного регулювання якості надання медичної допомоги в недержавному секторі охорони здоров’я і виявити основні важелі забезпечення прав пацієнтів;

- визначити стратегію і тактику ціноутворення на медичні послуги в діяльності приватних лікувально-профілактичних закладів;

- обґрунтувати шляхи удосконалення нормативно-правової бази щодо механізмів державного регулювання приватного сектора охорони здоров”я в Україні;

- узагальнити результати дослідження та виявити напрями подальших пошуків у поглибленій розробці теми.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини у приватному секторі системи охорони здоров”я України.

Предмет дослідження – організаційні та правові механізми розвитку системи державного регулювання приватного сектора в галузі охорони здоров”я України в умовах ринкових відносин.

Методи дослідження. Дослідження теоретичних і методичних положень дисертаційної роботи ґрунтується на загальнонаукових принципах проведення комплексних досліджень, роботах провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державного управління галуззю охорони здоров’я. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження широко використовувався комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних і достовірних результатів.

У роботі, зокрема, застосовувалися такі емпіричні та теоретичні методи наукового дослідження: історичного, функціонально-структурного та порівняльного аналізу – в процесі структуризації складових системи охорони здоров”я України, дослідженні становлення та розвитку її приватного сектора, визначенні переваг та недоліків різних способів встановлення цін на медичні послуги; системний і комплексний підходи – для розширення та уточнення категорійно-понятійного апарату державного управління у сфері охорони здоров”я, а саме щодо сутності механізмів державного регулювання приватного сектора медичної галузі, під час дослідження механізмів державного регулювання якості надання медичної допомоги в недержавному секторі охорони здоров’я та визначенні основних важелів забезпечення при цьому захисту прав пацієнтів; статистичні методи - при обґрунтуванні стратегії створення у споживачів медичних послуг ціннісного сприйняття послуги через реалізацію маркетингових принципів управління приватними лікувально-профілактичними закладами; метод узагальнення та логічний метод – під час розробки моделі організації потоків споживачів послуг у приватних лікувально-профілактичних закладах; прогностичний метод та метод обробки даних – при обґрунтуванні перспектив формування нормативно-правової бази щодо механізмів державного регулювання приватного сектора охорони здоров”я в Україні, узагальненні результатів дослідження та виявленні перспективних напрямів подальших пошуків у поглибленій розробці теми.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні публікації, законодавчі і нормативні акти з питань державного управління, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, статистичні матеріали Міністерства охорони здоров’я, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглиблені існуючих та обґрунтуванні нових положень і концептуальних підходів, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання щодо удосконалення організаційно-правових механізмів державного регулювання приватного сектора системи охорони здоров’я України.

Найважливішими науковими результатами, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, є такі:

уперше:

- виділено організаційні та правові механізми державного регулювання медичної діяльності у приватному секторі охорони здоров’я України як предмет наукового дослідження, що дозволило сформулювати вимоги до підвищення ефективності медичних правовідносин у недержавній формі медичного обслуговування;

- обґрунтовано доцільність посилення державного контролю за діяльністю приватного сектора системи охорони здоров’я України через прийняття Верховною Радою України закону України “Про приватну медичну діяльність”, внесення змін і доповнень до Законів України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, “Про оподаткування громадян”, “Про оподаткування підприємств”, шляхом реформування процесів ліцензування, акредитації, атестації й поточного контролю суб’єктів підприємницької діяльності та через створення регіональних рад з питань приватної медичної діяльності;

удосконалено:

- категорійно-понятійний апарат державного регулювання приватного сектора галузі охорони здоров’я шляхом обґрунтування сутності словосполучення “державне регулювання приватного сектора охорони здоров’я” – як сукупності заходів і механізмів прямого та непрямого впливу держави на лікувально-профілактичні заклади приватної форми власності та медичну діяльність в них з метою сприяння реалізації державної політики України в галузі охорони здоров’я та розмежування понять “професійний лікарський ризик” (це джерело підвищеної небезпеки щодо спричинення шкоди здоров’ю та життю пацієнтів, яке визначається ступенем небезпеки самого захворювання, умовами, при яких надається спеціалізована медична допомога та рівнем кваліфікації приватно практикуючих лікарів) і “обґрунтований професійний лікарський ризик” (це ступінь передбачуваної небезпеки для хворого, якій він піддається під час лікування (операція, наркоз, ранній післяопераційний період тощо);

- підхід до формування цін на медичні послуги шляхом створення у пацієнта ціннісного сприйняття послуги через реалізацію маркетингових принципів управління приватними лікувально-профілактичними закладами;

набули подальшого розвитку:

- адаптація та використання в Україні досвіду зарубіжних країн з питань державного регулювання приватного сектора системи охорони здоров’я, що підтверджує необхідність удосконалення чинної в державі нормативно-правової бази в частині управління недержавним сектором в єдиному медичному просторі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони становлять теоретичну і методологічну основу для практичного вдосконалення системи державного регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров’я України.

Запропоновані підходи щодо оптимізації механізмів державного регулювання приватного сектора системи охорони здоров’я України використано Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я під час парламентських слухань “Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні” 20 травня 2009 р. (довідка від 1 вересня 2009 р. № 04-24/9-425), медичним управлінням Державного управління справами при розробці рекомендацій до Закону України “Про приватну медичну діяльність” (довідка від 21 вересня 2009 р. № 02/1041), Українською військово-медичною академією у навчальному процесі зі слухачами Академії та студентами Національного медичного університету ім.. О.О.Богомольця (акт про впровадження від 10 лютого 2010 р.), Управлінням охорони здоров’я Адміністрації Державної прикордонної служби України (довідка від 10 вересня 2009 р. № 16/3 - 458).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора і в ній не використовувалися ідеї та розробки, що належать І.О. Бедрик, Н.Б. Мєзєнцевій, І.М. Паращичу та Я.Ф. Радишу, разом з якими було підготовлено 8 наукових публікацій. У працях у співавторстві авторським є: 1) у статті “Державне регулювання медичної діяльності в Україні: генезис і тенденції розвитку” – виявлення суперечностей, які визначають наявність загальної проблеми правового регулювання медичної діяльності в Україні; 2) у статті “Державне регулювання приватної медичної діяльності: організаційно-правові засади” – дослідження питань щодо професійного лікарського ризику та обґрунтованого лікарського ризику, обґрунтування та розмежування їх сутності; 3) у статті “Державне регулювання медичної діяльності в Україні (організаційно-правові засади)” – виділення організаційних та правових механізмів державного регулювання медичної діяльності у приватному секторі охорони здоров’я України в якості предмета наукового дослідження; 4) у статті “Теоретичні проблеми державного управління системою охорони здоров’я в дисертаційних дослідженнях українських науковців (1998 – 2008 рр.): повідомлення третє” – виявлення чинників, які можуть позитивно вплинути на процес реформування системи державного управління охороною здоров’я України; 5) у статті “Державне регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров’я України: історичні та правові аспекти” – виокремлення четвертого періоду (1991 - дотепер) процесу становлення та розвитку правового регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров’я та дослідження його окремих етапів; 6) у виступі на міжнародному симпозіумі обґрунтовано актуальність дослідження організаційного та правового механізмів державного регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров’я; 7) у виступі на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з медичного права обґрунтована доцільність удосконалення нормативно-правової бази з регулювання приватного сектора галузі охорони здоров’я України; 8) у виступі на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з медичного права актуалізована доцільність визначення критеріїв юридичної оцінки правильності наданої медичної послуги.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження доповідалися та отримали позитивну оцінку на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: науково-практична конференція за міжнародною участю “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (м. Київ, 30 травня 2008 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)” (м. Львів, 17-18 квітня 2008 р.); ІIІ Всеукраїнська науково-практична конференція з медичного права (ІІ Міжнародна науково-практична конференція з медичного права): “Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я” (м. Львів, 23-24 квітня 2009 р.). На засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України (протокол від 15 травня 2009 р. № 23) та на розширеному засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров’я (протокол від 16 вересня 2009 р. № 5).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 12 наукових працях (з них у фахових виданнях - 4).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 175 сторінках друкованого тексту. Список використаних джерел із 239 найменувань, наведений на 26 сторінках