ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Захист населення, територій, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій – це одна з основних функцій держави, від ефективності здійснення якої безпосередньо залежить національна безпека і загалом існування держави як такої.

У провідних зарубіжних країнах, зокрема державах-членах Євросоюзу та НАТО, вже давно усвідомили важливість вирішення відповідного завдання, задля чого в більшості з них створені спеціальні організаційно-управлінські системи запобігання надзвичайним ситуаціям, здатні забезпечити ефективний цивільний захист.

В Україні ж цілісна система захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій дотепер ще не створена, а колишня система цивільної оборони (далі – ЦО) вже майже зруйнована, що становить загрозу національній безпеці, а отже і українській державності в цілому. Такий стан зумовлюється недоліками у правовому регулюванні публічних відносин, недосконалістю організаційних засад державного управління, передусім, на регіональному рівні. На цивільний захист негативно впливають суперечливість вітчизняного законодавства, недосконалість механізмів державного управління, громіздкість територіальних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, дублювання функцій і повноважень територіальними органами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС) та відповідними структурними ланками облдержадміністрацій, що й обумовлює актуальність теми дослідження, доцільність і значущість науково-практичного обґрунтування шляхів удосконалення організаційно-правового механізму державного управління цивільним захистом на регіональному рівні. Потребують практичного втілення положення ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя, здоров’я і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Між тим, питання нормативно-правового забезпечення державного управління щодо протидії надзвичайним ситуаціям, а також організаційні засади запровадження заходів цивільного захисту на регіональному рівні у науковій літературі досліджені недостатньо. Слід віддати належне науковцям С.М. Волошину, М.Л. Долгому, Л.А. Жуковій, С.О. Кузніченко, В.В. Могильниченку, С.І. Осипенку, Г.В. Реві, О.О. Трушу, І.М. Шпильовому та ін., в роботах яких розглядаються важливі теоретичні питання державного управління у сфері цивільного захисту, зокрема проблеми його структурно-функціонального забезпечення, вдосконалення чинного законодавства.

У контексті розбудови системи національної безпеки проблем удосконалення державного управління розвитком системи цивільного захисту торкались у своїх роботах В.А. Акімов, О.С. Бодрук, Н.Н. Брушлинский, А.В. Возженіков, В.П. Горбулін, Б.М. Данилишин, А.Б. Качинський, Дж. Ксавьєр, П. Лагадес, Н.Р. Нижник, В.М. Олуйко, Г.В. Рева, Г.П. Ситник, Ю.Г. Шпаковський та ін.

Докладно аналізують питання організаційно-правового забезпечення запровадження заходів з удосконалення цивільного захисту російські фахівці Н.А. Архипова, Ю.Л. Воробйов, Н.Г. Жаворонкова, В.В. Кульба, Б.М. Порфир’єв, М.І. Фалєєв, В.Н. Федоренко, Г.В. Федулов, Р.Х. Цаліков, С.К. Шойгу та ін.

Плідні ідеї щодо осмислення теоретико-методологічних аспектів державного управління містяться в роботах В.Б. Аверьянова, І. Ансоффа, М. Альберта, Г.В. Атаманчука, В.Д. Бакуменка, Д.М. Гвишіані, Н.І. Глазунової, Б. Гурне, А.О. Дєгтяра, В.Б. Дзюндзюка, В.М. Князєва, В.Я. Малиновського, А.Ф. Мельник, Н.М. Мельтюхової, М.Х. Мескона, П.І. Надолішнього, Г. Райта, О. Федорчака, Ф. Хедоурі, В.В. Цвєткова та ін.

Вивчення спеціальної літератури з проблем державного управління у сфері цивільного захисту свідчить про брак комплексних досліджень дії організаційно-правового механізму, зокрема щодо наукового обґрунтування напрямків його удосконалення, що й зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і пов’язана з науково-дослідною роботою ,,Політика територіальних органів влади в умовах трансформації українського суспільства” (державний реєстраційний номер 0106U012322). Внесок здобувача полягає в розробці організаційно-правового механізму державного управління цивільним захистом на регіональному рівні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-практичне обґрунтування шляхів удосконалення організаційно-правового механізму державного управління цивільним захистом на регіональному рівні.

Для досягнення зазначеної мети поставлені такі завдання:

– проаналізувати понятійний апарат державного управління, насамперед, зміст термінів ,,цивільна оборона”, ,,захист населення і територій від надзвичайних ситуацій”, ,,цивільний захист” ,,надзвичайна ситуація”, ,,державне управління цивільним захистом”, ,,організаційно-правовий механізм державного управління цивільним захистом” і сформулювати пропозиції щодо його впорядкування;

– розглянути структуру організаційно-правового механізму державного управління цивільним захистом з метою визначення шляхів його подальшого удосконалення, запровадження на регіональному рівні ефективних заходів цивільного захисту;

– охарактеризувати завдання та функції держави у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, виявити сучасні тенденції державного управління у цій сфері;

– узагальнити концептуальні підходи до розбудови державних організаційно-управлінських систем цивільного захисту у розвинених країнах світу та виокремити перспективні для України їх моделі;

– з’ясувати особливості розвитку вітчизняної нормативно-правової бази державного управління сферою цивільного захисту, визначити її недоліки та шляхи їх усунення;

– запропонувати ефективні з практичної точки зору способи удосконалення правового регулювання державно-владних відносин у сфері цивільного захисту на регіональному рівні, зокрема шляхом подолання конкретних правових колізій і прогалин, виправлення нормотворчих помилок тощо;

– обґрунтувати необхідність структурно-функціональних змін кожного з постійних та координаційних органів управління з питань цивільного захисту та їх повноважень на регіональному рівні;

– сформулювати рекомендації стосовно удосконалення організаційно-правових засад діяльності органів управління територіальними підсистемами Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій – структурних підрозділів облдержадміністрацій з питань надзвичайних ситуацій.

Об'єкт дослідження – державне управління розвитком системи цивільного захисту.

Предмет дослідження – організаційно-правовий механізм державного управління системою цивільного захисту на регіональному рівні.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні того, що низький рівень організації цивільного захисту в Україні пов’язаний з недосконалістю організаційно-правового механізму державного управління.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань у дисертації використано різні методи дослідження: діалектичний – при розгляді ролі і завдань держави щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на сучасному етапі розвитку суспільства; системного аналізу – для дослідження особливостей організаційно-правового механізму державного управління у сфері цивільного захисту на регіональному рівні, що дозволив класифікувати його як певну систему взаємопов’язаних елементів, а також при дослідженні нормативно-правової бази з питань цивільного захисту, структурно-функціонального забезпечення управління, визначенні статусу структурних підрозділів облдержадміністрацій з питань надзвичайних ситуацій; соціологічний – для аналізу регулювання суспільних відносин, а також обґрунтування рекомендацій прикладного характеру стосовно вдосконалення організаційно-правового механізму державного управління у сфері цивільного захисту на регіональному рівні; порівняльно-правовий та історико-правовий – при характеристиці концептуальних підходів до розбудови систем цивільного захисту у розвинених країнах світу; абстрагування, аналізу і синтезу, моделювання і прогнозування – під час опрацювання аналітичних та проектних частин дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає, насамперед, у комплексному розв`язанні важливого наукового і прикладного завдання щодо обґрунтування напрямків удосконалення організаційно-правового механізму державного управління розвитком системи цивільного захисту на регіональному рівні. У дисертації

вперше:

– обґрунтовано доцільність введення до наукового обігу терміну "цивільна безпека" замість термінів "цивільна оборона", "захист населення і територій від надзвичайних ситуацій" і "цивільний захист", що трактується як оптимальний рівень захищеності населення, територій, матеріальних і культурних цінностей від загроз, пов`язаних із виникненням надзвичайних ситуацій, що забезпечується запровадженням комплексу державноуправлінських, правових, організаційних, інженерно-технічних, фінансово-економічних заходів.

– визначено підходи до удосконалення організаційно-правового механізму реалізації державноуправлінських функцій уповноваженими органами цивільного захисту на регіональному рівні;

удосконалено:

– організаційно-правові засади діяльності структурних підрозділів облдержадміністрацій з питань надзвичайних ситуацій, визначення їх завдань, функцій, повноважень, організаційно-штатної структури, управлінських зв`язків тощо;

– реалізацію функцій: оповіщення та інформування населення про надзвичайні ситуації, радіаційний та хімічний захист, укриття в захисних спорудах цивільного захисту, використання матеріальних і фінансових резервів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків;

– обґрунтування необхідності розмежування повноважень з питань цивільного захисту між територіальними органами МНС та підрозділами облдержадміністрацій;

– нормативно-правову базу державного управління у сфері цивільного захисту шляхом виявлення типових правотворчих неточностей, юридичних колізій і прогалин в чинному законодавстві, а також подання науково обґрунтованих пропозицій щодо усунення відповідних недоліків;

дістали подальший розвиток:

– уточнення завдань і функцій держави щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;

– узагальнення досвіду розвинених країн світу щодо розбудови державних систем цивільного захисту та запровадження їх універсальної, оборонної та перехідної моделей.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів підвищення ефективності державного управління розвитком системи цивільного захисту на регіональному рівні. Основні положення, висновки та рекомендації роботи можуть бути корисними при реформуванні системи цивільного захисту з урахуванням кращого світового досвіду, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів для вищих навчальних закладів освіти III – IV рівнів акредитації.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в діяльності Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської облдержадміністрації (довідка про впровадження від 21 травня 2009 р. № 03/1547), Головного управління МНС України в Луганській області (довідка про впровадження від 17 вересня 2009 р. № 39), Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Луганської області (довідка про впровадження від 9 липня 2009 р. № 349/11).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, положення, пропозиції та рекомендації ґрунтуються на особистих дослідженнях. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать М.В. Болотських, у співавторстві з яким підготовлена одна з опублікованих статей.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної праці оприлюднені на 8 науково-комунікативних заходах різного рівня, а саме: науково-практичних конференціях "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (м. Львів, 2007 р.), "Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), "Пріоритети економічного та соціального розвитку регіонів України" (м. Одеса, 2008 р.), "Проблеми прогнозування та попередження надзвичайних ситуацій природного, природно-техногенного та техногенного походження" (м. Одеса, 2008 р.), "Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці" (м. Харків, 2008 р.), "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (м. Одеса, 2008 р.), VII та ІХ міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2007 р.; м. Харків, 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи та її основні ідеї викладено в 13 наукових працях, шість з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління, а також у семи публікаціях за підсумками науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (на 18 стор.), списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 201 стор., у тому числі рисунків – 2 (на 2 стор.), таблиць – 2 (на 3 стор.). Список використаних джерел складається із 218 назв (на 25 стор.), з них 22 назви – іноземною мовою.