МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Глобальна фінансова криза останніх років стала індикатором якості системи державного управління в країнах та управлінських структурах, взагалі, з точки зору як стійкості до зовнішніх чинників, так і гнучкості та здатності швидко пристосовуватися до нових умов. Відтак, перед органами державного управління постає нелегке завдання: підвищити стійкість банківської системи без посилення втручання у її діяльність.

Фундаментальні зміни, що відбулися за останні роки в структурі та обсягах капіталу, поряд з глобалізацією фінансових ринків, зумовили необхідність розробки міжнародних загальноприйнятних стандартів, які допомогли б визначити інвестиційну привабливість підприємств і побудувати систему їх ефективного управління та контролю. Все це сприяло розвитку та становленню корпоративного управління як, з одного боку, самостійного економіко-правового інституту в сфері державного регулювання економіки, через який спрямовуються та контролюються акціонерні товариства, а з іншого – як організаційно-правової форми функціонування банків України.

Недослідженість та невивченість особливостей державного регулювання корпоративного управління у фінансовому секторі, в якому домінують комерційні банки, призводить до їх неефективного управління та відсутності привабливості для потенційних інвесторів, унаслідок чого страждає, перш за все, економіка України. У зв’язку з цим, наукові дослідження, присвячені вирішенню цього аспекту корпоративного управління мають високу і сталу актуальність.

Актуальність обумовлена, насамперед, тим, що саме банківська система активно кредитує реальний сектор економіки і якщо в ньому бракує ефективного корпоративного управління, то зростають ризики банків і, відповідно, збільшуються процентні ставки, скорочується поле можливої співпраці. Крім того, слід врахувати й те, що розвиток фінансового сектору залишається тим основним компонентом, якого не вистачає для прискорення економічного зростання в Україні та інтеграції до світової економіки. Відтак, наявність у банках сильного корпоративного управління є надзвичайно важливим, оскільки полягає не тільки у забезпеченні ефективної роботи та зміцненні конкурентних позицій ринку, але й у підтримці суспільної довіри до них як до особових ринкових підприємств, що працюють зі значними обсягами вільних грошових капіталів та забезпечують функціонування платіжних систем.

Питання розвитку фінансового ринку та його інфраструктури є предметом досліджень багатьох науковців, зокрема українських учених О.І. Барановського, Н.Н. Внукової, П.І. Гайдуцького, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.О. Задоя, К.Ф. Ковальчука, В.П. Кудряшова, В.Д. Лагутіна, Т.І. Лепейко, З.О. Луцишин, І.О. Лютого, С.В. Осадчук, І.І. Пузанова, А.П Рум’янцева, В.О. Соболєва, А.А. Ткача, Ю.М. Уманцева, А.С. Філіпенка, А.А. Чухна, В.В. Юрчишина та ін.

Суттєвий внесок у дослідження механізмів державного управління в різних сферах економіки і, зокрема, фінансовій, зробили такі вітчизняні вчені, як А.Г. Ахламов, В.Д. Бакуменко, І.К. Бистряков, О.Ю. Бобровська, В. Г. Бодров, В.Є. Воротін, М.В. Гаман, С.Д. Дзюбик, В.М. Князєв, М. Х. Корецький, П.М. Макаренко, В.П. Марущак, А.В. Мерзляк, М. М. Миколайчук, О.Г. Мордвінов, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенський, В. М. Рижих, І.В. Розпутенко, В.В. Цвєтков. Серед зарубіжних науковців слід виділити таких, як Л.Дж. Гітман, С. Вебер, Н. Камерон, Т. Каргілл, М. Кон, Р. Левін, У. Нісканен, Е. Познер, П. Роуз, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, В. Шарп, Г. Шатт та ін.

Сучасний стан вітчизняного корпоративного управління та важливість його вдосконалення для розвитку економіки України, як складової механізму державного регулювання банківської системи, недостатній рівень розробки актуальних проблем корпоративного управління у регулюванні банківської системи, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання та структуру дослідження.

Аналіз зазначеної проблеми свідчить не лише про її актуальність та гостроту, але й про багатогранність в умовах динамічних ринкових перетворень, що відбуваються в Україні. Виходячи з таких міркувань, наукове завдання дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад корпоративного управління як складової механізму державного регулювання банківської системи України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами.

Дисертаційне дослідження виконувалось в межах комплексної науково-дослідної роботи Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України протягом 2007-2008 років за темою: “Організаційно-правовий механізм управління розвитком регіону” (ДР № 0107U004694). Автор безпосередньо брав участь у науково-дослідній роботі за наступними напрямками: розробка підходів щодо впровадження критеріїв корпоративного управління в механізм державного регулювання в банківській діяльності.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні організаційно-правових засад розвитку механізму державного регулювання корпоративного управління в банківській системі України.

Для досягнення поставленої мети у роботі послідовно вирішувались наступні завдання:

- дослідити сучасні засади механізму державного регулювання банківської системи в Україні;

- виявити проблеми щодо застосування корпоративного управління у банківській системі України;

- визначити структурні ознаки побудови системи державного регулювання та організаційного регламентування корпоративного управління у банківській системі України;

- проаналізувати вплив Базельського комітету з банківського нагляду на розвиток корпоративного управління у банках України;

- розробити методичні засади підвищення ефективності організаційно-правового регламентування корпоративного управління у банківській системі;

- визначити шляхи вдосконалення механізму державного регулювання корпоративного управління у банках України на засадах кращої світової практики.

Об’єктом дослідження є корпоративне управління в банківській системі України.

Предметом дисертаційного дослідження є механізм державного регулювання корпоративного управління в банківській системі України та організаційно-правові засади його розвитку.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що обов’язкове впровадження корпоративного управління в банківській системі України як однієї з вимог щодо наявності ліцензії та моніторинг його дієвості дозволить удосконалити механізм державного регулювання банківської системи відповідно до стандартів Європейського союзу.

Методи дослідження. Складність досліджуваної теми зумовила комплексне застосування методів дослідження, кожний з яких дозволяє дослідити доцільність та послідовність заходів щодо впровадження принципів корпоративного управління в банках у певному ракурсі:

- діалектичний метод – для усвідомлення взаємозв’язку між змістом корпоративного управління та структурними компонентами її реалізації у процесі здійснення банками свої діяльності, а також дав змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки, процеси інтеграції забезпечення економічної доцільності, інвестиційної привабливості та збільшення прибутковості банку;

- системний метод – для всебічної характеристики корпоративного управління, що дозволило розглядати даний процес як цілісний комплекс взаємопов’язаних, об’єднаних спільною метою елементів, з’ясувати внутрішні і зовнішні зв’язки системи, вивчити стан її організації та управління, простежити причинно-наслідкову зумовленість виникнення проблем та провести моделювання діяльності й механізмів управління досліджуваної теми на перспективу. А також з допомогою використання даного методу розроблено Стратегію корпоративного управління банку;

- метод історичного аналізу – для усвідомлення минулого досвіду корпоративного управління, що дало змогу з’ясувати його вплив на діяльність банків на різних історичних етапах;

- метод нормативно-логічного аналізу – для визначення нормативно-правових засад корпоративного управління, що дозволило вдосконалити пропозиції до ряду нормативних актів, спрямованих на розвиток корпоративного управління у банківських установах;

- метод порівняльного аналізу – для дослідження вітчизняних та зарубіжних нормативно-правових актів, новітніх досягнень вітчизняної та зарубіжної правової науки, міжнародних нормативних та інших документів, що дало змогу з’ясувати особливості корпоративного управління у різних державах, на цій основі виробити пропозиції щодо вдосконалення вітчизняної практики корпоративного управління;

- статистичний метод – для обґрунтування наукових висновків необхідними цифровими та інформаційними характеристиками щодо корпоративного управління у банках.

Наукове і теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі корпоративного управління та права. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на положеннях Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові засади корпоративного управління у банківських установах.

Емпіричною та інформаційною базою роботи стали законодавчі і нормативні акти України, документальна інформація державних органів статистики.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні організаційно-правових засад розвитку механізму державного регулювання корпоративного управління та розробці шляхів його практичного запровадження в банківській системі України, зокрема:

уперше:

- на основі аналізу емпіричних і правових показників вітчизняного досвіду державного регулювання банківської системи виявлено суперечність моделі корпоративного управління в банківській сфері (відсутність ефективних структур управління і моніторингу з одночасно високою ліквідністю ринків капіталів), що дозволило визначити та науково обґрунтувати заходи з впровадження принципів ефективного корпоративного управління для банківських установ України з урахуванням особливостей глобалізації фінансових ринків;

- на основі дослідження специфіки механізму державного регулювання фінансової сфери обґрунтовано структурно-функціональний підхід до формування комплексного механізму забезпечення стабільності банківської системи на засадах корпоративного управління, підґрунтям якого є встановлення чіткого зв'язку між високим рівнем корпоративного управління у банках та інвестиційними ризиками наявними в банківській системі України;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні підходи щодо вдосконалення організаційно-правових засад державного регулювання корпоративного управління в банківських установах, зокрема діяльності органів державної влади щодо забезпечення стабільності банківської системи та врахування інтересів усіх учасників фінансово-кредитних операцій на кожному з етапів життєвого циклу банку;

- обґрунтування необхідності імплементації міжнародних засад і тенденцій розвитку корпоративного управління з врахуванням національних інтересів та специфіки корпоративних структур;

удосконалено:

- методичні підходи до розрахунку рейтингів якості корпоративного управління на методологічній базі, сумісній з міжнародною практикою;

- понятійний апарат теорії державного управління, зокрема уточнено сутність категорій “корпоративне управління”, “якість корпоративного управління”, “корпорація” і представлено авторське визначення поняття “механізм державного регулювання банківської системи” з урахуванням принципів корпоративного управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації науково-методичні положення і рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання банківської системи в Україні шляхом впровадження найкращих стандартів корпоративного управління, реалізовані та використовуються:

- Одеським територіальним управлінням ДКЦПФР під час впровадження критеріїв оцінювання корпоративного управління в акціонерних товариствах (Акт впровадження від 06.02.2010 р. № 203-67-К);

- у ході роботи регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області при аналізі персонального складу наглядових рад акціонерних товариств із державною часткою з метою залучення осіб виключно з числа фахівців, які пройшли навчання, отримали сертифікати на право здійснення функцій з управління корпоративними правами та мають досвід у цій сфері діяльності, що дає змогу підвищити захист корпоративних прав держави (довідка від 19.02.2010 р. № 18-14-00730);

- у ході роботи представництва Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, який визначив впровадження принципів корпоративного управління як пріоритетний шлях розвитку підприємництва в Одеському регіоні (довідка від 18.02.2010 р. № 01-08/154);

- у ході роботи Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України під час здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції в процесі обігу цінних паперів, контролю за концентрацією суб’єктів господарювання (довідка від 19.02.2010 р. № 308-10/2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Усі викладені у дисертації наукові результати отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації апробовані в навчальному процесі, неодноразово обговорювались і доповідались на: II-й Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні наукові дослідження” (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 р.); круглому столі “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (м. Одеса, 28 квітня 2006 р.); підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 31 жовтня 2007 р.); підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 31 жовтня 2008 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 29 травня 2009 р.); підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 30 жовтня 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 4,6 др.арк., з яких 5 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінок, з них основного тексту – 178 сторінок. Дисертаційний матеріал містить 14 додатків обсягом 27 сторінок, 10 рисунків, 3 таблиці, з них 1 – повних сторінок. Список використаних джерел складає 255 найменувань.