ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЗАОХОЧЕНЬ Автореферат

Актуальність теми. На початку ХХI ст. осмислення шляхів подальшого розвитку людства та пошук кожною країною власної стратегії розвитку набуває особливої актуальності. Повною мірою це стосується й України, що перебуває на стадії трансформації як громадянського суспільства, так й економічної системи, що будується на ринкових засадах. Розвиток демократичної держави потребує запровадження європейських стандартів, у яких головною функцією держави стає забезпечення публічно-правових інтересів, змінюються форми реалізації владних повноважень публічної адміністрації. Переважною основою діяльності зазначених органів стає саме державне регулюванням як одна з форм публічного адміністрування. Водночас низка повноважень публічної адміністрації (стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів), застосування заходів адміністративного примусу) хоча й сприяє реалізації управлінського впливу, однак не містить ознак прямого публічного адміністрування. Тобто в характері сучасних адміністративно-правових відносин виокремлюються не управлінські ознаки, а ознаки, так званої, «сервісної» діяльності публічної адміністрації, заснованої на засадах верховенства права, визнання безперечного пріоритету загальнолюдських цінностей над державними. Визначальною складовою цієї системи стає людина, яка становить для держави найвищу соціальну цінність, і саме на неї спрямовано існуючі правові засоби, що допомагають задовольнити її публічні інтереси та суспільства загалом.

Використання державою соціальних засобів дає можливість цілеспрямовано розвивати й удосконалювати галузеву та функціональну сфери, а також той чи інший напрям діяльності публічної адміністрації, що спрямований на реалізацію публічно-правових цінностей. Водночас існують засоби, що призначені та використовуються для покращення виконання адміністративно-правових та громадських обов’язків.

Одним з таких адміністративно-правових засобів є заохочення, яке дає поштовх на творчу соціально корисну поведінку. В основу цього процесу покладено заздалегідь обіцяні привабливі перспективи та заманливі наслідки. Так, під час проведення інтерв’ювання 87,0 % респондентів зазначили, що наявність різних видів стимулюючих засобів спонукає до перевиконання поставлених завдань, і лише 4,8 % ставиться байдуже до будь-яких мотиваційних засобів.

Адміністративно-правове заохочення як якісний спосіб впливу на суспільні відносини є відображенням соціально-економічних, політичних, духовних й інших потреб суспільства. Еволюція форм заохочення, їх трансформація і порядок застосування завжди похідні від стану базисних та соціально-культурних відносин і відображають цілі та завдання держави й суспільства на визначеному ступені їх розвитку.

Сьогодні цілком обґрунтованим є твердження про те, що заохочення має самостійну цінність як ефективний юридичний засіб, тому його активне впровадження та розвиток дасть можливість підвищити рівень соціально-економічної активності суспільства, виробництва.

Протягом останнього двадцятиріччя теоретичні проблеми адміністративно-правового заохочення досліджували С.В. Венедіктов, З.С. Гладун, Н.О. Гущина, М.О. Дей, О.М. Караваєва, І.М. Луценко, С.В. Мірошник, О.Г. Стрельченко та ін.

При підготовці дисертаційного дослідження також було використано праці видатних учених у галузі права, зокрема: В.Б. Авер’янова, В.М. Баранова, Д.М. Бахраха, І.П. Голосніченка, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, С.А. Комарова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, О.В. Малька, М.Я. Масленнікова, Н.Р. Нижник, І.В. Панової, П.П. Сергуна, Ю.М. Старілова, С.Г. Стеценка, Ю.О. Тихомирова та ін.

Проте проблеми призначення та застосування адміністративно-правових заохочень спеціально не вивчалися, в існуючих наукових працях ці питання було досліджено фрагментарно або у вузькогалузевих межах, без відповідного комплексного підходу. У науці адміністративного права комплексний аналіз питань публічного адміністрування заохочення залишився поза належної уваги. Комплексного дослідження питань щодо публічного адміністрування заохочень не проводилося, а окремі статті, розділи навчальних посібників мають загальний описовий характер.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблеми, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження питань публічного адміністрування заохочення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників дає змогу зорієнтуватись з окреслених питань.

У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються публічного адміністрування заохочень, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема, в аспекті його застосування.

Результати юридичного аналізу заохочень, розробки основних понять і термінів, що визначають зміст адміністративно-правових заохочень, можуть бути використані при розробленні проекту Державної концепції Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні й інших нормативно-правових актів, що сприятиме підвищенню ефективності застосування адміністративно-правових заохочень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Програми відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги на 2011–2013 роки; Програми стимулювання експорту продукції (розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 498-р); розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування податкової системи» від 19 лютого 2007 р. № 56-р; Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» від
9 лютого 1999 р. № 145; Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347); плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 р.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні сутності, змісту й особливостей публічного адміністрування заохочення і на цій основі виробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання заохочення і підвищення ефективності його практичної реалізації.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

– дослідити зміст та особливості адміністративно-правових заохочень;

– розглянути заслугу як головну підставу адміністративно-правового заохочення;

– визначити мету та функції адміністративно-правових заохочень;

– виокремити види адміністративно-правових заохочень;

– з’ясувати зміст поняття публічного адміністрування заохочень та його особливості;

– здійснити аналіз правового адміністрування заохочень;

– проаналізувати особливості суб’єктів публічного адміністрування заохочень;

– провести аналіз заохочувального провадження;

– виокремити та дослідити стадії заохочувального провадження;

– виробити рекомендації щодо удосконалення публічного адміністрування заохочень та конкретні пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у результаті застосування заохочень.

Предмет дослідження – публічне адміністрування заохочення.

Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано різні наукові методи, зокрема: логіко-семантичний використано для розкриття понятійного апарату щодо публічного адміністрування заохочення (запропоновано дефініції «публічне адміністрування заохочення», «функції публічного адміністрування», «нагорода як складова частина заохочення», «видатні заслуги», «адміністративно-процедурний вид адміністративного процесу» «правове адміністрування заохочення») (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1); історико-правовий використано для дослідження процесів становлення нагороджуваного права (підрозділ 1.1); класифікація та групування використано для класифікації адміністративно-правових заохочень та стадій заохочувальних проваджень (підрозділ 1.4, 3.2); системно-структурний, структурно-функціональний – застосовано для дослідження особливостей нормативно-правового регулювання публічного адміністрування заохочення (підрозділ 2.1); порівняльно-правовий – використано для виокремлення детермінантних характеристик державної політики щодо публічного адміністрування заохочення (підрозділ 1.2, 1.3); структурно-логічний – використано для дослідження основоположних ідей, що покладено в основу призначення та застосування адміністративно-правового заохочення, видів форм та методів діяльності публічної адміністрації (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3); моделювання – при вироблені конкретних змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів при з’ясуванні факторів, що впливають на ефективність публічного адміністрування заохочення (підрозділи 2.2, 2.3); компаративний – використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється публічне адміністрування заохочення (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); соціологічний – при анкетуванні посадових осіб, які здійснюють публічне адміністрування заохочення, а також пересічних громадян щодо застосування заохочень (984 осіб), а також при аналізі його результатів (підрозділ 2.3); статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження (розділ 3).

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані практичної діяльності Міністерства внутрішніх справ та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за 2010–2011 рр.; б) статистичні дані Міністерства соціальної політики та Державної інспекції України з питань праці у період 2008–2010 рр.; в) результати анкетування 984 осіб, у тому числі посадових осіб, які здійснюють публічне адміністрування заохочень, державних службовців, працівників приватного сектора та безробітних, а також 150 військовослужбовців військових частин №№ 3027 та 3030; г) узагальнення практичного застосування адміністративно-правового заохочення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні монографічних праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питань про публічне адміністрування заохочення. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку положень про публічне адміністрування заохочення полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:

вперше:

– запропоновано дефініції «публічне адміністрування заохочення», «функції публічного адміністрування», «нагорода як складова частина заохочення», «видатні заслуги», «адміністративно-процедурний вид адміністративного процесу», «правове адміністрування заохочення»;

– здійснено класифікацію адміністративно-правових заохочень: залежно від кола осіб; залежно від статусу суб’єктів публічної влади, які здійснюють заохочувальну діяльність; залежно від субординації; залежно від структури адміністративно-правової заохочувальної норми; залежно від грошового вираження; залежно від галузі права, у якій застосовують адміністративно-правове заохочення; залежно від сфери застосування заохочення; залежно від видів державних нагород;

– виокремлено види функцій публічного адміністрування: контролюючу, мотиваційну, комунікативну, гарантуючу, розподільну, виховну, оцінювальну, стимулюючу, правозабезпечувальну та функцію узгодження інтересів;

– визначено особливості адміністративно-правового заохочення;

– виділено особливості правового адміністрування заохочення, доведено доцільність його розгляду за галузевим принципом;

– визначено видові групи адміністративного процесу: адміністративно-процедурний; адміністративно-деліктний; адміністративно-судовий; доведено, що заохочувальне провадження належить до адміністративно-процедурної групи;

– сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, законів України «Про розвиток автомобільної промисловості України», «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні», «Про державну підтримку сільського господарства України»;

– запропоновано проект Державної концепція Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні;

удосконалено:

– дефініції «адміністративно-правове заохочення», «нагорода», «заслуга», «мета адміністративно-правового заохочення», «публічне адміністрування», «правове адміністрування», «методи публічного адміністрування», «державне регулювання», «заохочувальне провадження», «предмет адміністративного процесу»;

– визначено стадії, етапи та дії (залежно від виду заохочення) заохочувального провадження;

дістали подальший розвиток:

– система суб’єктів публічного адміністрування;

– ознаки адміністративно-правового заохочення;

– порядок (правила) адміністративно-правового заохочення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й рекомендації використовуються у:

правозастосовній діяльності – сформульовано низку пропозицій пов’язаних із публічним адмініструванням заохочення (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Міністерства праці та соціальної політики України від 19 листопада 2010 р. № 12694/0/14);

навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, методичних рекомендацій під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» та «Адміністративний процес» (акт впровадження КНУВС від 24 травня 2009 р.);

правоохоронній діяльності (акт впровадження Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України від 10 червня 2009 р. № 87).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення питань загалом, окремі їх аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом у формі доповідей на: міжвузівських науково-практичних конференціях «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (Сімферополь, 11–12 грудня 2008 р.) і «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (у рамках загальноукраїнського тижня права в Україні) (Київ, 4 грудня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У науковій статті «Історичний розвиток адміністративно-правового заохочення», підготовленій у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту.

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, відображено в шести наукових працях, чотири з яких надруковано у наукових фахових виданнях України, а дві – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (318 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 188 сторінок.