У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об’єкт, предмет, і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведені дані про апробацію, а також щодо публікацій, структури та обсягу роботи.
Розділ 1. “Державні цінні папери як основне джерело фінансування бюджетного дефіциту: теоретико-правовий аналіз” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування” визначається сутність бюджетного дефіциту, досліджуються основні джерела, за рахунок яких здійснюється його покриття.
Установлено, що бюджетний дефіцит як показник перевищення видаткової частини бюджету над доходною не є проявом незбалансованості, остання виникає лише тоді, коли в бюджет включаєтсья певна сума видатків, які не мають відповідного забезпечення. Залежно від причин виникнення бюджетний дефіцит може свідчити про закономірні процеси, які відбуваються в національній економіці, зокрема про орієнтацію державної фінансової політики на прискорення економічного зростання за рахунок мобілізованих з відповідних джерел додаткових фінансових ресурсів.
На основі аналізу бюджетного законодавства виокремлено та охарактеризовано конкретні джерела фінансування дефіциту бюджету, а саме: 1) державні внутрішні та зовнішні запозичення; 2) приватизація державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації); 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів; 4) вільний залишок бюджетних коштів.
У результаті дослідження такого джерела фінансування бюджетного дефіциту як державні запозичення автор зауважує, що в чинному законодавстві не визначено їх види. Тому запропоновано виокремити такі види державних запозичень: 1) отримання кредитів вітчизняних та іноземних банків, іноземних держав та міжнародних фінансових організацій; 2) емісія державних боргових цінних паперів. Наголошено також на необхідності внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.
У підрозділі 1.2. “Поняття та ознаки державних цінних паперів” розглянуто сутність державних цінних паперів як одного із різновидів цінних паперів.
На основі положень діючого законодавства автором виокремлено загальні ознаки державних цінних паперів, що притаманні їм як виду цінних паперів: 1) являють собою документи; 2) мають встановлену форму з відповідними реквізитами; 3) посвідчують грошові або інші майнові права; 4) визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника; 5) передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами розміщення; 6) передбачають можливість передачі посвідчених ними майнових прав іншим особам.
Під час дослідження ознак державних цінних паперів, які випливають із законодавчої дефініції цінних паперів, автором висловлено ряд зауважень. Зокрема, доведено необґрунтованість аксіоматичної на сьогоднішній день тези про те, що цінні папери є документами, оскільки відсутність відповідних реквізитів у цінних паперів бездокументарної форми існування не дозволяє відносити їх навіть до категорії електронних документів. Розглядаючи таку ознаку як наявність встановленої форми з відповідними реквізитами дисертант дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено реквізити лише цінних паперів документарної форми існування, а тому дану ознаку не можна поширювати на бездокументарні цінні папери. У такому випадку посвідчення прав на цінні папери відбувається вже не за допомогою їх сертифікатів, а за допомогою облікових записів у системі депозитарного обліку власників цінних паперів.
Запропоновано такі специфічні ознаки державних цінних паперів: 1) їх емісія є частиною бюджетного процесу; 2) вона спрямована на покриття бюджетного дефіциту та в деяких випадках на рефінансування державного боргу; 3) розкриття інформації про державні цінні папери відбувається шляхом опублікування нормативно-правового акту у встановленому порядку; 4) їх розміщення відбувається в порядку та на умовах, визначених державою в односторонньому порядку; 5) кошти на погашення зобов’язань за державними цінними паперами передбачаються законом про державний бюджет на відповідний рік.
На основі аналізу загальних та специфічних ознак, дисертантом сформульовано дефініцію державних цінних паперів, під якими пропонується розуміти документи встановленої форми з відповідними реквізитами чи облікові записи на рахунках у цінних паперах, емісія яких є основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту, які посвідчують грошові права, визначають взаємовідносини держави-емітента, і управоможених за ними осіб, передбачають виконання зобов’язань у порядку та на умовах, визначених державою в односторонньому порядку, а також можливість передачі прав, що випливають з них, іншим особам.
У підрозділі 1.3. “Класифікація державних цінних паперів” дисертантом надано класифікацію державних цінних паперів за видами й типами, що дозволяє сформувати чіткі уявлення стосовно специфіки їхнього правового режиму.
Указано, що до видів державних цінних паперів необхідно відносити державні облігації, казначейські зобов’язання та приватизаційні папери. На основі аналізу поглядів на класифікацію цінних паперів, пропонується розгалужена класифікація державних цінних паперів за типами залежно від: 1) порядку розміщення (видачі); 2) форми існування; 3) форми випуску; 3) групової приналежності; 4) строку існування; 5) специфіки участі у цивільному обороті; 6) дохідності; 7) методу формування доходу; 8) форми погашення; 9) характеру розміщення; 10) цілей емісії.
Автором розглянуті особливості уживання деяких термінологічних зворотів для визначення окремих видів державних цінних паперів.
Розділ 2 “Організаційно-правовий механізм емісії та обігу державних цінних паперів” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Правова природа відносин емісії та обігу державних цінних паперів. Їх місце в системі фінансових правовідносин” спираючись на загальні ознаки фінансових правовідносин автором обґрунтовано фінансово-правову природу відносин, пов’язаних з емісією та обігом державних цінних паперів.
Дисертант зазначає, що дані відносини характеризуються такими ознаками: по-перше, вони виникають тільки у сфері фінансової діяльності держави і пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер; по-друге, одним учасником у них завжди виступає держава в особі органів законодавчої або виконавчої влади, або муніципальних органів, фінансово-кредитних органів, які наділяються владними повноваженнями по відношенню до іншого учасника відносин; по-третє, їх виникнення, зміна й припинення не відбуваються за волевиявленням сторін, а пов’язані з фінансово-правовим актом.
Як фінансово-правові відносини емісії та обігу державних цінних паперів структурно входять до відносин у сфері державного боргу. Зокрема, відносини емісії пропонується відносити до правовідносин формування державного боргу, але в деяких випадках їх виникнення пов’язано з необхідністю погашення раніше випущених боргових зобов’язань. Відносини обігу державних цінних паперів повністю входять до відносин управління та обслуговування державного боргу.
“Поняття та порядок емісії державних цінних паперів” присвячений дослідженню проблем правового регулювання емісії державних цінних паперів, пов’язаних з визначенням даного поняття та виокремленням його етапів.
Для виявлення специфіки емісії державних цінних паперів автор здійснює її порівняння з існуючою процедурою випуску інших емісійних цінних паперів. Шляхом опрацювання наукових джерел та законодавчої бази дисертант виокремлює такі етапи емісії державних цінних паперів: 1) прийняття рішення про розміщення; 2) розкриття інформації про державні цінні папери; 3) розміщення державних цінних паперів; 4) оголошення результатів розміщення (для державних облігацій).
Ураховуючи зазначену специфіку, автор пропонує під емісією державних цінних паперів розуміти встановлену законодавством процедуру введення емісійних державних цінних паперів в обіг з метою фінансування дефіциту державного бюджету, що пов’язана з прийняттям від імені держави уповноваженим державним органом рішення про розміщення певного виду державних цінних паперів та безпосереднім їх відчуженням у порядку та на умовах, визначених ним в односторонньому порядку.
У відносинах емісії державних цінних паперів від імені держави учасниками правовідносин є Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Національний банк України. Дисертант наголошує, що повноваження саме зазначених органів забезпечують реалізацію права держави як публічного органу на балансування бюджету та здійснення державних запозичень. До учасників відносин емісії державних цінних паперів, окрім уповноважених державних органів, належать також інвестори та професійні учасники фондового ринку.
У підрозділі 2.3 “Правове регулювання обігу державних цінних паперів” дисертантом проводиться дослідження особливостей правового регулювання відносин обігу державних цінних паперів.
Проаналізовано законодавство, що встановлює правові засади обігу цінних паперів. Зокрема, розглянуто особливості електронного обігу та депозитарного обліку державних цінних паперів, визначено повноваження державних органів у цій сфері.
Досліджено правовий статус учасників відносин обігу державних цінних паперів. Зазначено, що публічно-правова компонента у даних правовідносинах не є визначальною, так як перехід права власності на державні цінні папери в процесі їх обігу регулюється нормами приватного права, але її наявність має досить вагоме значення. Дисертант звертає увагу на те, що застосування приватно-правових методів у процесі реалізації фінансової діяльності держави зумовлено особливістю правового статусу держави: як публічної влади та юридичної особи.
Автором виявлено специфіку державних цінних паперів, яка полягає у тому, що вони одночасно є об’єктом цивільних правовідносин, що виникають у процесі переходу прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, та предметом фінансових правовідносин з приводу управління державним боргом. У зв’язку з цим, запропоновано розглядати обіг державних цінних паперів залежно від того, виступають державні цінні папери об’єктом цивільних чи предметом фінансових правовідносин.
Таким чином, під обігом державних цінних паперів, що опосередковує фінансову діяльність держави, потрібно розуміти сукупність операцій уповноваженого державного органу з активного управління державним боргом, спрямованих на зменшення ризиків збільшення сум його погашення і обслуговування та отримання економії бюджетних коштів.
Установлено, що участь держави в особі Міністерства фінансів у відносинах обігу державних цінних паперів опосередковує використання централізованих грошових фондів, оскільки держава в даних відносинах виступає вже не позичальником, а власником залучених коштів. Дисертантом наголошено на тому, що кошти, які наявні на єдиному казначейському рахунку, використовуються Міністерством фінансів для вчинення операцій з метою задоволення публічного інтересу, а саме з метою економії бюджетних коштів, тобто задля скорочення фактичних або запобігання можливому збільшенню майбутніх витрат з обслуговування та погашення державного боргу в порівнянні з витратами, що передбачаються згідно з існуючими угодами в законах про державний бюджет на відповідний рік.
| 
