У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, а також наведено дані про їхню апробацію.
Розділ 1 “Загальна характеристика кадрового забезпечення управління в органах внутрішніх справ України” складається з двох підрозділів і присвячений аналізу підходів до вивчення кадрового забезпечення процесу управління в ОВС на різних етапах історичного розвитку.
У підрозділі 1.1. “Історично-правові засади формування та розвитку функції кадрового забезпечення управління в органах внутрішніх справ” розглянуто особливості створення та еволюціяї функції кадрового забезпечення керівного складу ОВС.
Доведено, що з IV тис. до н.е. до поч. ХХІ ст. підходи щодо розуміння функції кадрового забезпечення управління в органах влади пройшли шлях від мозаїчного викладу управлінських ідей у вигляді так званих “одновимірних вчень” стосовно окремих елементів управління (цілей, функцій, методів тощо) до “синтетичних вчень” або цілісної системи поглядів на управління організацією або окремими соціальними групами.
У цій системі важливе місце відводиться людині, яка керує процесом управління та забезпечує його як кадровими, так і матеріально-технічними ресурсами. Відповідні засади відобразилися в діяльності правоохоронних органів, але домінуюче місце поліції в контролі над суспільством поступово зменшувалося відповідно до зростання пріоритету прав і свобод людини. На ефективність сучасної системи кадрового забезпечення управління в ОВС здебільшого впливають якісні характеристики управлінського персоналу.
У підрозділі 1.1. обґрунтовано, що сучасна кадрова політика в правоохоронних органах поступово позбавляється історичної спадщини тоталітарних режимів влади, притаманних царській, а пізніше – радянській політичній системі, що визначає наявність застарілих методів і засобів її здійснення. Прогресивні зміни кадрової парадигми щодо системи управління в ОВС, яка склалася протягом останнього десятиліття, пов’язані з розширенням суспільно-корисної діяльності всіх правоохоронних інститутів суспільства, подальшою гуманізацією цієї діяльності з одночасним підвищенням відповідальності керівного складу. Громадянське суспільство все більше усвідомлює, що ці органи повинні бути відкритими, соціально доступними у захисті прав і свобод громадян. Це помітний прорив ументальності людей, які поколіннями вважали міліцію лише карально-репресивним апаратом.
У підрозділі 1.2. “Поняття та зміст функції кадрового забезпечення управління та її нормативна регламентація в системі органів внутрішніх справ” вивчається специфіка функцій кадрового забезпечення управління в сучасній Україні.
Незважаючи на відсутність чітких критеріїв і постійну зміну показників, якість кадрового забезпечення є комплексним поняттям, що відображає відданість управлінського персоналу принципам законності, поваги до прав і свобод людини та громадянина.
Водночас, кадровій політиці в ОВС усе ще бракує наукового обґрунтування критеріїв добору, підготовки та розстановки управлінських кадрів, розроблення й реалізації стратегії й тактики цього напряму діяльності. Сьогодні потрібно переглянути основні та спеціальні функції, організаційну побудову, форми, стилі та методи керівництва, розробити та закріпити в нормативно-правових актах наукові підходи до модернізації системи кадрового забезпечення управлінської діяльності міліції.
Кадрове забезпечення керівного складу міліції (поліції) визнано однією з найважливіших функцій правоохоронних систем у всьому світі. Воно спрямоване на забезпечення високої якості роботи поліцейських організацій для досягнення найбільшого задоволення потреб як зовнішніх, так і внутрішніх споживачів, які відіграють ключову роль в оцінці якості управління та вдосконаленні вимог до процесу кадрового забезпечення. Врахування стратегічного розвитку системи ОВС України робить кадрову політику активною. Сьогодні відбувається переорієнтація усієї системи управління персоналом на індивідуальну роботу.
Розділ 2 “Правове регулювання кадрового забезпечення управління в органах внутрішніх справ України” складається з двох підрозділів, у яких висвітлено правові засади кадрового забезпечення управління в Україні.
У підрозділі 2.1. “Принципи здійснення кадрового забезпечення управління в органах внутрішніх справ України” окреслено головні принципи кадрового забезпечення управління в ОВС України.
Встановлено, що розв’язання проблем кадрового забезпечення управління в ОВС передбачає реалізацію системних організаційних і правових заходів на основі використання вітчизняного досвіду та адаптації визнаних світовою громадськістю стандартів управління у сфері правоохоронної діяльності. Підготовка керівного управлінського складу ОВС потребує запровадження чітких механізмів конкурсного відбору найбільш підготовлених працівників, які виявили здатність як на етапі здобуття професійної освіти, так і під час виконання службових завдань. Крім традиційних методів оцінки кандидатів на службу потребують запровадження нові методи, пов’язані з аналізом думки безпосередніх керівників і колег по роботі, використанням спеціальних психологічних знань, допомогою професійних консультантів, періодичним опитуванням громадськості тощо.
Підтверджено, що кадрове забезпечення як складова управлінської діяльності в ОВС дає відчутний ефект в разі наявності таких умов:
-
- система адаптації працівників до організації праці повинна ґрунтуватися на принципах індивідуального планування кар’єри, підготовки та перепідготовки особового складу, вдосконалення організаційних заходів щодо стимулювання професійного зростання та ротації керівного складу;
- гнучка система організації діяльності підрозділів на основі вивчення та запровадження в практичну діяльність основ наукової організації праці, створення тимчасових творчих груп з науковців і практиків щодо вдосконалення методів і способів оперативно-службової діяльності;
- підтримання високої зацікавленості керівного складу ОВС, а також окремих працівників у розробці та прийнятті управлінських рішень;
- добре організована система комунікації, що забезпечує дво- та багатосторонні вертикальні, горизонтальні та діагональні зв’язки.
У підрозділі 2.2.“Організаційні засади формування резерву кадрів для висунення працівників на керівні посади в органах внутрішніх справ” розглядаються особливості організації створення резерву кадрів.
Кадровий потенціал керівного складу ОВС України можна визначити як наявний кадровий управлінський ресурс, який має оптимальну структуру та компетенцію раціонального використання засобів і методів управлінської діяльності для досягнення поставленої мети. На відміну від управління персоналом, управління людськими ресурсами переорієнтовано на потреби організації в робочій силі. Тому пріоритети кадрового забезпечення визначають, передусім, результати функціонального аналізу робочих місць, а не існуючий кадровий потенціал організації.
Доведено, що система управління кадровими ресурсами керівного складу ОВС повинна функціонувати на основі програмно-цільових принципів, а управлінська діяльність повинна зосереджуватися на кінцевому результаті. Це забезпечується завдяки запровадженню інноваційних форм підготовки керівників, безперервності підвищення їхньої кваліфікації та освіти, безперервної адаптації поведінки до змін у суспільстві, формування уміння виступати перед широкою аудиторією та враховувати її особливості, здатності управляти поведінкою в екстремальних ситуаціях, підтримання належної фізичної підготовки.
Встановлено, що норми, які регулюють підбір, розстановку та навчання управлінського персоналу ОВС не завжди конкретні та узгоджені, нерідко мають характер відсилання до інших нормативно-правових актів. Здебільшого норми, що визначають правовий статус управлінського складу, аморфні чи призупинені іншими нормами. Крім того, до цього часу відсутні чіткі механізми реалізації соціально-правових гарантій працівників при виконанні ними службових обов’язків.
Розділ 3 “Порівняльно-правовий аналіз кадрового забезпечення управління в правоохоронних органах зарубіжних країн та перспективи використання їх досвіду в Україні” складається з двох підрозділів і присвячений вивченню позитивного зарубіжного досвіду кадрового забезпечення управління в ОВС.
У підрозділі 3.1. “Нормативно-правові та організаційні засади формуванняуправлінського персоналу правоохоронних органів у країнах англо-американської та європейської правових систем” увага зосередженао на аналізі передового досвіду кадрового забезпечення управління в європейських країнах.
Обґрунтовано, що підходи до правового й організаційного забезпечення управлінської діяльності у правоохоронних органах різних країн мають національні особливості. На основі порівняльного дослідження виокремлено низку схожих цілей кадрового забезпечення управлінських кадрів поліції в різних країнах, її завдань, організації, змісту, форм, методів і засобів реалізації, що визначаються також спільними завданнями щодо протидії злочинності та охорони громадського порядку.
Встановлено, що поліцейські підрозділи країн західної Європи (Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Франція) серед основних напрямів формування кадрового резерву вбачають пріоритетним пошук працівників, які мають інтерес до творчого розв’язання професійних проблем, прагнуть розширення світогляду, орієнтуються на перспективу, успіх і звершення, готові до обґрунтованого ризику і конфліктів на користь справі.
У країнах англо-американської групи (Великобританія, Канада, США, Австралія) домінує тенденція до пошуку осіб, які мають організаторські здібності, є самостійними в ухваленні рішень, сприйнятливі до інновацій, вміють вести складні переговори, аргументувати і відстоювати власну позицію.
Більшість поліцейських організацій розрізняють оперативний управлінський резерв (працівників, які готові приступити до роботи негайно або після нетривалої підготовки) та стратегічний резерв, який розраховується на 3–5 років (працівники, які мають належний професійний і лідерський потенціал, але не мають достатнього практичного або життєвого досвіду).
У підрозділі 3.2. “Напрями вдосконалення кадрового забезпечення управління в органах внутрішніх справ України на основі зарубіжного досвіду” визначено можливі варіанти використання в Україні позитивного зарубіжного досвіду кадрового забезпечення управління.
Наведено авторську позицію стосовно того, що інтенсивний процес інтеграції України в загальносвітову спільноту, якісно новий рівень вимог щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина зумовили потребу вдосконалення кадрового забезпечення керівного складу органів і підрозділів внутрішніх справ, які забезпечують та несуть персональну відповідальність за організацію ефективної охорони громадського порядку та протидії злочинності.
Згаданий напрям реалізації кадрової політики пов’язаний з необхідністю оптимізації та гармонізації засад внутрішнього організаційного управління, його уніфікацією із загальноприйнятими у міжнародній практиці стандартами, забезпеченням належного правового та соціального захисту працівників, визначення оптимальних критеріїв оцінки ефективності діяльності різних служб і підрозділів ОВС.
| 
