АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ МІЛІЦІЄЮ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформовано методологічні принципи дослідження, його об’єкт та предмет, визначено мету і завдання, наукову новизну, практичне значення дисертаційної роботи.

Розділ 1 «Адміністративно-правові засади запобігання та протидії корупції міліцією України» складається з трьох підрозділів, у яких розкрито правові основи запобігання та протидії корупції.

У підрозділі 1.1 «Корупція, її запобігання та протидія як об’єкт адміністративно-правового регулювання» дисертант прийшов до висновку, що є всі юридичні, соціальні, економічні, міжнародні та історичні підстави говорити про необхідність врегулювання суспільних відносин у сфері протидії та запобігання корупції засобами адміністративного права.

Визначено, що запобігання корупції – це недопущення, завчасне відвернення корупційних діянь; протидія корупції – це скеровування діяльності спеціально визначених суб’єктів публічної адміністрації проти будь-яких розпочатих корупційних проявів. Категорія запобігання корупції є більш широким поняттям, ніж “протидія”, відповідно компетенцією щодо запобігання корупційних діянь наділено широке коло державних та недержавних організацій, їх посадових осіб та громадян, при цьому посадові особи і підрозділи міліції по боротьбі з організованою злочинністю та податкова міліція зобов’язані займатись як запобіганням, так і протидією корупції.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правовий статус міліції як суб’єкта запобігання та протидії корупції» виявлено, що суб’єктами адміністративно-правового запобігання та протидії корупції є міліціонери та підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України і податкової міліції ДПА України.

Адміністративно-правовий статус працівника міліції як суб’єкта, який здійснює запобігання і протидію корупції, характеризується такими рисами: є єдиним, адже базується на Законі України “Про міліцію”; має визначену правосуб’єктність, що складається з трьох взаємопов’язаних чинників: 1) полягає в здійсненні таких дій, як прийняття на службу в органи внутрішніх справ, проходження першопочаткової підготовки, прийняття присяги, допуску до самостійної роботи; 2) у можливості виконувати обов’язки; та 3) в наявності прав у цій сфері.

Адміністративно-правовий статус спеціальних підрозділів внутрішньої безпеки характеризується наступними ознаками: займають провідне місце щодо запобігання та протидії корупції серед працівників міліції; наявністю завдання та функції в сфері запобігання і протидії корупції основними з яких є: збір, накопичення, систематизація та оброблення інформації щодо негативних явищ і тенденцій, направлених на дестабілізацію системи, в т.ч. корупційних проявів; попередження та виявлення серед працівників структурних підрозділів ОВС зловживань службовим становищем, корупційних діянь, інших правопорушень; присутністю прав в сфері запобігання і протидії корупції основними з яких, є: перевірка дотримання законності та недопущення корупційних діянь у структурі органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, підприємствах та установах; завдяки наявності завдань, функцій, прав в сфері запобігання і протидії корупції їх діяльність носить досить позитивний характер в зазначеній вище сфері.

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правовий статус суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення» розкрито адміністративно-правовий статус посадових осіб публічної адміністрації як суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Він полягає в наявності відповідних рис: має регламентовані законодавством України коло обов’язків та прав; покладені на них вагомих адміністративних, фінансових, етичних та ін. обмежень, які розповсюджуються як на службову діяльність, так і на особисте життя; зберігання таких обмежень протягом певного терміну після звільнення їх із посад або припинення ними в установленому порядку діяльності, пов’язаної з виконанням публічних функцій.

Суб’єктами відповідальності за скоєння корупційних діянь є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням, так би мовити, двох площин обов’язків: перша (організаційно-розпорядчі обов’язки), друга (адміністративно-господарські обов’язки), або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах, а також фізичні особи – підприємці.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового запобігання та протидії корупції міліцією України» містить чотири підрозділи в яких розкрито правовий механізм забезпечення запобігання і протидії корупції.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура механізму адміністративно-правового запобігання та протидії корупції міліцією України» розкрито поняття, структуру та зміст деяких елементів механізму адміністративно-правового запобігання і протидії корупції. Зокрема визначено, що: адміністративно-правова норма – це формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлюється та охороняється державою в процесі запобігання і протидії корупції, що надає учасникам адміністративно-правових суспільних відносин юридичних прав і покладає на них юридичні обов’язки; індивідуальні акти публічної адміністрації – це адміністративні приписи персоніфікованого характеру, які прийняті у процесі владної діяльності публічної адміністрації та втілюють мету забезпечення завдань публічного управління, тобто є зовнішнім виразом діяльності відповідних державних органів щодо запобігання та протидії корупції; адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини, які виникають в сфері реалізації публічної виконавчої влади та зосереджують усі основні напрямки дії органів державної виконавчої влади, включаючи реалізацію їх управлінських, правоохоронних і правозабезпечувальних функцій та становлять собою форму соціальної взаємодії суб’єктів права у сфері запобігання та протидії корупції на підставі норм адміністративного права.

У підрозділі 2.2 «Принципи адміністративного права у сфері запобігання та протидії корупції» висвітлені загальні та спеціальні принципи адміністративного права у зазначеній сфері.

До загальних принципів адміністративного права, які використовуються з метою запобігання та протидії корупції віднесено: принцип верховенства права та законності, принцип зв’язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суду, принципи: гласності, відповідальності, самостійності. Дисертант підкреслює, що відповідно до принципу законності міліція України при здійсненні заходів щодо запобігання та протидії корупції зобов’язана здійснювати свої повноваження виключно у встановлених Конституцією та законами України межах. При цьому її дії можуть бути оскаржені в декількох незалежних інстанціях (Президентові України, вищестоящому керівництву, органам прокуратури, до адміністративного суду).

У підрозділі 2.3 «Заходи запобігання та протидії корупції, які використовуються міліцією України», підкреслено, що вагомим засобом попередження правопорушень є метод переконання. Найбільш поширеними його різновидами у сфері протидії та запобігання корупції є: здійснення систематичної роз’яснювальної роботи; інформування населення про стан протидії з корупцією, що здійснюється в процесі індивідуальної та колективної роз’яснювальної роботи через ЗМІ, зокрема телебачення, радіо, Інтернет, періодичні видання; заохочення громадян, які активно беруть участь у запобіганні корупції.

Обґрунтовано висновок, що важливим засобом подальшого запобігання корупції є визначення процедури оприлюднення відомостей про майно, витрати та інші зобов’язання фінансового характеру суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Зазначене має бути врегульоване в проекті закону «Про запобігання та протидію відмивання доходів отриманих злочинним шляхом» ключем до вирішення останньої проблеми є впровадження електронної публічної звітності.

У підрозділі 2.4. «Адміністративна відповідальність як засіб адміністративної діяльності міліції України щодо запобігання та протидії корупції», вказано, що провідним засобом адміністративної діяльності міліції щодо запобігання та протидії корупції є складання на осіб, які визначені у ст. 2 Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції”, протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 212-21–212-33 КУпАП.

На думку дисертанта, об’єктом правопорушень, передбачених розділом 15-Б “Корупційні адміністративні правопорушення” КУпАП, є суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації публічних відносин уповноваженими на те особами, які протиправно використовують надану їм владу для задоволення особистих чи інтересів третіх осіб, а також приховування цих дій та сприяння їм; об’єктивна сторона як зовнішній прояв внутрішньої сторони посягання на об’єкт проявляються у діях, а в деяких випадках – і як бездіяльність зазначених у диспозиції норм (ст. 212-21-212-33 КУпАП); суб’єктивна сторона більшості правопорушень розділу 15-Б КУпАП характеризується наявністю умисної вини, поряд із цим правопорушення, передбачені ст. 212-29 та ст. 212-26 КУпАП, в аспекті надання несвоєчасної або неповної інформації, що можуть проявитись і у формі необережності.

Розділ 3. «Удосконалення законодавства та адміністративної діяльності міліції України» щодо запобігання та протидії корупції складається із двох підрозділів, у яких розкрито міжнародний досвід та визначено основні напрямки удосконалення запобігання та протидії корупції.

У підрозділі 3.1 «Міжнародний досвід запобігання та протидії корупції як чинник удосконалення вітчизняного законодавства та адміністративної діяльності міліції України» виявлено, що робота поліції щодо запобігання та протидії корупції повинна відповідати євразійським стандартам у контексті загальнодержавного реформування правоохоронних органів із творчим урахуванням досвіду зарубіжних країн, зокрема спиратись на “Європейський кодекс поліцейської етики”, відповідно до якого працівники поліції повинні боротися з будь-якими проявами корупції, зобов’язані інформувати вищестоящих начальників та інші компетентні органи про будь-які випадки корупції в поліції, на всіх рівнях роботи поліції повинні діяти ефективні заходи для запобігання поліцейської корупції й боротьбі з нею.

Дисертант наголошує, що діяльність поліції у сфері протидії та запобігання корупції стане набагато ефективнішою, якщо вона користується підтримкою громадськості і тісно співробітничає з нею, а для громадськості вкрай важливо, щоб поліція відповідально підходила до здійснення тих задач, для виконання яких вона наділена значною владою і правом ініціативи, що фактично дає їй монополію на законне здійснення примусу.

У підрозділі 3.2 «Напрямки удосконалення вітчизняного законодавства та адміністративної діяльності міліції України у сфері запобігання та протидії корупції» наводяться шляхи розв’язання викликів у контексті впровадження Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції”, доробки та прийняття: проектів законів України “Про декларування доходів та видатків особами уповноваженими на виконання функцій держави”, «Про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань врегулювання конфлікту інтересів та запобігання корупції»; затвердження Кабінетом Міністрів України Проекту методики заповнення декларацій про доходи та видатки осіб – суб’єктів корупційних діянь»; внесення доповнень до Закон України від 11 червня 2009 р. № 1506-VI шляхом уведення у нього ст. 1-1 “Принципи запобігання та протидії корупції”.

Дисертант наголошує, що напрямками удосконалення адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії корупції є: створення єдиного реєстру осіб, які притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення, формування переліку посад з високим ризиком прояву корупції, розроблення для осіб, які займають ці посади, процедурних заходів (алгоритми дій у випадку ризику корупційних ситуацій); запровадження єдиної системи навчання на постійній основі для працівників міліції спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції; розробка навчальної програми з підвищення кваліфікації в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах МВС; внесення змін і доповнень у положення підрозділів міліції – суб’єктів протидії корупції щодо створення між ними конкуренції при здійсненні заходів щодо протидії корупції [Додаток Б].