АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ ЗА ПОСЕРЕДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ГАЛУЗІ МИТНОЇ СПРАВИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. “Посередницька діяльність у галузі митної справи як об’єкт контролю”, що складається з трьох підрозділів, присвячено дослідженню посередницької діяльності в галузі митної справи, характеристиці цієї діяльності та суб’єктів її здійснення, ролі митних посередників у процесі проходження митних формальностей та правовій регламентації діяльності митних посередників.

У підрозділі 1.1.“Поняття та суб’єкти посередницької діяльності в галузі митної справи”, аналізуючи розмаїття посередників і правових форм посередництва в Україні, дисертант визначає посередництво в галузі митної справи як окрему сферу посередництва, що є різновидом підприємницької діяльності. Розглядаючи основні риси посередницької діяльності в галузі митної справи, автор визначає, що ця діяльність є підприємницькою за своєю природою; посередник фактично і юридично сприяє іншим особам у набутті та реалізації (зміні та припиненні) прав та обов’язків у сфері митних відносин; посередник у галузі митної справи може виступати в обороті від власного імені або від імені клієнта, але завжди за рахунок клієнта і в його інтересах; діяльність посередника полягає в наданні послуг клієнтам, він може сприяти як одній із сторін майбутнього організовуваного відношення, так і обом сторонам; можливість діяти як посередник і виконувати посередницькі функції визначається його правоздатністю і повноваженнями, наданими клієнтом; посередницька діяльність здійснюється на підставі договору.

Автор визначає діяльність митного брокера, митного перевізника, митного ліцензійного складу, складу тимчасово зберігання, вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу як види посередницької діяльності в галузі митної справи.

У дисертації досліджено правовий статус суб’єктів посередницької діяльності в галузі митної справи. Визначено, що суб’єкти посередницької діяльності в галузі митної справи стають учасниками митних відносин лише після отримання спеціальної митної правосуб’єктності шляхом проходження процедури легалізації своєї діяльності в Держмитслужбі України.

Здійснене дослідження надає підстави для формулювання визначення поняття суб’єкта посередницької діяльності в галузі митної справи. Це фізична або юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, зареєстрована у встановленому законом порядку як суб’єкт підприємницької діяльності, котра здійснює підприємницьку діяльність, що полягає в наданні посередником (комерційним агентом, представником) послуг суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта у сфері митних відносин.

Дисертант класифікує суб’єктів посередницької діяльності в галузі митної справи за такими підставами: отримання дозвільних документів Держмитслужби України, напряму здійснюваної діяльності.

У підрозділі 1.2. “Роль митних посередницьких структур у процесі переміщення товарів, предметів, транспортних засобів” автор з’ясовує роль суб’єктів посередницької діяльності в галузі митної справи та звертає увагу на те, що кожний митний посередник виконує власну функцію, притаманну тільки йому, в процесі проходження митних формальностей.

Визначаючи функціональну складову діяльності кожного суб’єкта посередницької діяльності в галузі митної справи, дисертант визначає, що основною функцією митного брокера є декларування; митного перевізника – перевезення вантажів під митним контролем між митними органами; складів тимчасового зберігання та митних ліцензійних складів – зберігання товарів під митним контролем; вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу – надання комплексу послуг, необхідних для переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України.

Автор звертає увагу на те, що недооцінка з боку Держмитслужби України значення та ролі посередників у галузі митної справи, а також відсутність прозорого правового регулювання та організації їх діяльності для процесу проходження митних формальностей призводить до правової невизначеності на ринку митних послуг та зловживань з боку працівників митних органів щодо суб’єктів посередницької діяльності в галузі митної справи.

Підрозділ 1.3. “Правове регулювання контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи” дисертант присвячує стану правового регулювання контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи та робить висновок, що правова база контролю за митними посередниками з боку Держмитслужби України має несистемний та фрагментарний характер. Ступінь правового регулювання контролю за діяльністю суб’єктів, що здійснюють посередницьку діяльність в галузі митної справи можна визначити як низький, адже правове регулювання здійснюється переважно на рівні листів Держмитслужби України. Це, у свою чергу, знижує ефективність як правового регулювання посередницької діяльності в галузі митної справи, так і контролю за нею.

Необхідно також відзначити, що контроль за діяльністю митних посередників набуває своєї актуальності в тому контексті, що на сучасному етапі становлення митної служби України важливим є спрощення митних процедур, запровадження електронного декларування, наближення до міжнародних стандартів правового регулювання митних відносин. Тому створення прозорого правового поля регулювання посередницьких відносин в галузі митної справи та контролю за митними посередниками є важливим для виконання вищезазначених завдань.

У роботі акцентовано увагу на тому, що заслуговує на належну увагу питання подальшого вдосконалення нормативно-правових актів, які регулюють як посередницьку діяльність у галузі митної справи, так і контрольну діяльність митних органів за митними посередниками з метою подальшого забезпечення ефективного контролю за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи, вжиття дієвих заходів підвищення відповідальності підприємств-посередників за дотримання вимог нормативно-правових актів України.

Розділ 2. “Контроль за митними посередниками як засіб забезпечення законності у сфері митних відносин”, який складається з п’яти підрозділів, присвячено дослідженню адміністративно-правового механізму контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи.

У підрозділі 2.1. “Завдання та функції контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи” дисертант визначає, що відомчий контроль митної служби України є різновидом державного контролю. У свою чергу контроль за посередницькою діяльністю в галузі митної справи є різновидом зовнішнього контролю митних органів.

Досліджено ґенезу розвитку та становлення контрольної функції митної служби України як одного з найважливіших засобів забезпечення законності у сфері митних відносин.

Контроль митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи характеризується наявністю, поряд із загальними рисами, притаманними державному контролю та всім його різновидам, й цілим спектром специфічних властивостей. Визначення таких ознак дозволяє виокремлювати його як самостійний різновид зовнішнього контролю митної служби України.

Встановлено, що стратегічною метою контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи є захист економічних інтересів держави та забезпечення прав, свобод і законних інтересів у галузі митної справи, забезпечення законності та дисципліни у сфері митних відносин. Завдання контролю митної служби України за посередницькою діяльністю в галузі митної справи – це основні напрями діяльності, які в конкретних умовах є етапами досягнення поставленої мети зазначеного контролю: забезпечення дотримання суб’єктами посередницької діяльності в галузі митної справи митного законодавства та законодавства з питань зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення дотримання встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності та законодавства у сфері господарської діяльності; забезпечення контролю за дотриманням встановлених організаційних, технічних, технологічних, професійних вимог до здійснення посередницької діяльності в галузі митної справи; здійснення суб’єктом посередницької діяльності в галузі митної справи сплати податків, зборів, обов’язкових платежів; забезпечення виявлення, запобігання та усунення причин правопорушень у зазначених сферах відносин; притягнення винних до відповідальності за вчинені правопорушення та злочини.

Визначено функції контролю за діяльністю митних посередників та з’ясовано зміст контрольної діяльності, що полягає у проведенні певних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання норм митного законодавства учасниками митних правовідносин.

У підрозділі 2.2. “Адміністративно-правовий механізм контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи” досліджено механізм контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи та його елементи.

Здійснене дисертантом дослідження особливостей адміністративно-правового механізму контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи дозволило визначити та проаналізувати сучасний стан окремих його елементів, зокрема такі категорії, як об’єкт, завдання, функції, принципи, види, методи здійснення, аналіз яких дозволяє виявити як загальні властивості, що притаманні державній контрольній діяльності в цілому, так і специфічні риси, що відображають особливість здійснення контрольної діяльності митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи. Здійснення контролю за митними посередниками є важливою умовою виконання завдань і функцій митних органів.

У контексті аналізу елементів механізму контрольної діяльності автор визначає та класифікує різновиди такої діяльності. Звернено увагу, що правильне обрання виду (або видів) контролю, застосування їх послідовності як контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи суттєво впливає на результати контролю. Види контролю та їх застосування у контрольній діяльності митних органів за митними посередниками мають важливе значення для досягнення мети контролю та його ефективності.

У підрозділі 2.3. “Суб’єкти контролю за діяльністю підприємств, що надають митні послуги, та їх компетенція” дисертант окреслює та досліджує компетенцію суб’єктів контролю за митними посередниками.

Визначено повноваження Держмитслужби України як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, його підрозділів: Департаменту організації митного контролю та роботи митних посередників, Департаменту аналізу ризиків та аудиту, відділів організації митного контролю та роботи митних посередників митниці, регіональної митниці, а також Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України щодо спільних заходів контролю за митними посередниками. Суб’єктами контролю за митними посередниками є також посадові особи відповідних підрозділів та органів контролю. Автор обстоює позицію щодо обов’язковості нормативного закріплення повноважень суб’єктів контрольної діяльності за митними посередниками у нормативних актах, що визначають їх правовий статус.

У підрозділі 2.4. “Форми та методи контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи” дисертант відзначає, що вдосконалення механізму контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи пов’язано насамперед з ефективним застосуванням форм та методів контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи.

На підставі аналізу наукової літератури робиться висновок, що форма – це способи організації, здійснення, зовнішній вираз змісту контрольної діяльності. У свою чергу методи визначено як способи, прийоми та засоби цілеспрямованого впливу на керовані об’єкти, що використовуються митним органами при здійсненні контрольної діяльності за митними посередниками.

У роботі встановлено, що форма зовнішнього контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи є елементом функціональної частини механізму контролю митних органів за митними посередниками, а основною її формою є перевірки, які можна класифікувати залежно від суб’єктів проведення, повноти, глибини та напряму дослідження, а також від підстав та цілей контролю.

Аналізуючи методи контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи, автор здійснює класифікацію методів. Звертається увага на те, що правове закріплення як методу контролю за митними посередниками отримали лише перевірка, огляд та інвентаризація, але на часі запровадження, застосування та правова регламентація таких методів контролю, як перевірка виконання, обстеження, спостереження, моніторинг.

Дисертант акцентує увагу на необхідності деталізації правової регламентації процедури контрольної діяльності, яка являє собою послідовність вчинення тих чи інших дій посадовими особами митних органів щодо контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи.

У підрозділі 2.5. “Адміністративний примус як засіб впливу на митних посередників” аргументується теза, що важливим є визначення меж адміністративного впливу на митних посередників як учасників митних правовідносин, а також діючої системи примусових заходів, що застосовуються до митних посередників. Сформульовано пропозиції щодо нормативного закріплення заходів адміністративного примусу, що, з одного боку, сприятиме виконанню завдань, поставлених перед митними органами, а, з іншого, забезпечуватиме права та інтереси митних посередників та учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Дисертант пропонує надати в Митному кодексі України вичерпний перелік заходів впливу на митних посередників.

Розділ 3. “Основні напрями вдосконалення контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи” присвячено аналізу проблем правового регулювання та організації контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи та пропозиції для вдосконалення цієї сфери відносин.

У підрозділі 3.1. “Шляхи вдосконалення організації контролю митних органів за посередницькою діяльністю в галузі митної справи” наголошується на тому, що досягнення результатів у будь-якій діяльності неможливо без забезпечення її організації.

Автор вважає, що сучасний стан контрольної діяльності митних органів за митними посередниками можна визначити як незадовільний. Фрагментарність правової регламентації контрольної діяльності на законодавчому та підзаконному рівні обумовлює низьку ефективність контролю за митними посередниками. Неналежна організація та методика проведення контрольної діяльності не сприяють виконанню функцій та завдань контролю митної служби України за митними посередниками. Переважно каральний характер контрольної діяльності, обмеженість можливостей застосування попереджувальних та виховних заходів у межах механізму контролю митних органів за суб’єктами посередницької діяльності в галузі митної справи створюють умови для бюрократизму, корупції, непрозорого процесу контрольної діяльності за митними посередниками, а також проходження митних формальностей.

Дослідивши організаційні складові контрольної діяльності митної служби України, що мають важливе значення для ефективності контролю, автор визначає етапи, що потребують свого більш детального унормування: розробка плану контролю; визначення цілей та завдань контролю; доведення змісту плану контролю до учасників контролю (посадових осіб митної служби); підготовка контрольних заходів, інструктаж посадових осіб митної служби щодо проведення контролю; визначення термінів здійснення контрольних заходів і звітування про його результати; реалізація результатів контролю та інші необхідні організаційні моменти. Вважається за доцільне регламентувати ці етапи в процедурі здійснення митних органів за митними посередниками. З огляду на це автором формулюються конкретні пропозиції щодо визначення питань організації контролю за митними посередниками у “Порядку контролю за митними посередниками, якій необхідно затвердити наказом Держмитслужби України”.

У результаті аналізу зроблено висновок, що організація зовнішньої контрольної діяльності митної служби за митними посередниками – це здійснення комплексу специфічних методів, що являють собою сукупність дій уповноважених посадових осіб митної служби, які спрямовані на досягнення визначених цілей зовнішнього контролю за митними посередниками.

У підрозділі 3.2. “Перспективи вдосконалення правового регулювання контролю митної служби України за посередницькою діяльністю в галузі митної справи ” автор аналізує причини та наслідки неналежного регулювання контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи та вносить пропозиції до чинного та перспективного законодавства.

Доведено, що запровадження єдиних процедур регулювання діяльності митних посередників у рамках ліцензійно-дозвільної системи встановить чіткі й прозорі умови для суб’єктів підприємництва, сприятиме підвищенню ефективності та дієвості контрольної діяльності за посередницькою діяльністю в галузі митної справи.

Автором аналізується чинний “Порядок контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера” та пропонується доповнити його нормами, що сприятимуть удосконаленню контрольної діяльності за митним брокером.

Важливим для підвищення ефективності контролю за митними посередниками є унормування на рівні Митного кодексу України основних засад контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи. У цьому контексті доцільним є прийняття “Порядку контролю за діяльністю митних посередників”, який необхідно затвердити наказом Держмитслужби України. В цьому підзаконному нормативному акті необхідно визначити: правовий статус суб’єктів здійснення контрольної діяльності; коло суб’єктів, щодо яких здійснюється контроль (митних посередників); методи проведення контролю за митними посередниками; випадки проведення позапланових контрольних заходів; порядок проведення контрольних заходів за митними посередниками; документи, що складаються в процесі перевірки, та рішення,о щ зазначаються в документах, які складаються в процесі проведення контрольних заходів; права та обов’язки суб’єктів контролю та митних посередників. Потребує також покращення нормативна регламентація процедури контролю митних органів за посередницькою діяльності в галузі митної справи, здійснення якої сприятиме захисту прав, свобод та законних інтересів усіх учасників митних відносин.