Цивільно-правова відповідальність за збиток та шкоду, що завдані працівникам правоохоронних органів

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена потребою переведення в практичну площину абстрактної задекларованої законодавством турботи про життя, здоров’я та охорону прав та інтересів людини. Зокрема, йдеться про захист прав працівників правоохоронних органів (міліції, Військової служби правопорядку в Збройних силах України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної податкової служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Рибоохорони, Державної лісової служби, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших органів, що здійснюють правоохоронні функції), яких в Україні сумарно налічується більше 500 тис. Їх професійна діяльність щодня пов’язана із підвищеним ризиком порушення їх майнових та особистих немайнових прав і заподіяння їм шкоди. Так, за даними МВС України, лише за роки незалежності України загинуло більше 1000 та завдано шкоди здоров’ю більше 7000 працівників міліції.

На працівників правоохоронних органів так само, як і на кожну людину в України поширюється конституційна норма (ст. 3 Конституції України) про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Проте чинне законодавство України недостатньо забезпечує охорону прав і свобод працівників правоохоронних органів. І хоча в цьому аспекті на перший план виходить їх неналежне соціальне забезпечення внаслідок організаційних недоліків системи правоохоронних органів, роботи в умовах постійних небезпек та ризиків, мізерного грошового забезпечення і недостатньої матеріально-технічної бази, необхідно звернути увагу й на те, що цивільне законодавство не містить будь-яких особливостей відновлення прав і інтересів осіб, які діють у ситуаціях підвищеного ризику для їх життя, здоров’я та майна і зазнають унаслідок цього шкоди. Це вимагає приділення уваги в рамках цивілістики проблемі відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів.

З цього приводу варто відзначити, що попри загальний високий рівень розвитку теорії деліктних зобов’язань в Україні проблеми відшкодування шкоди працівникам правоохоронних органів практично не розроблялися. У цивілістичній літературі відсутні вузько інституційні дослідження специфіки відповідальності за збиток та шкоду, що завдані  працівникам правоохоронних органів. Деякі проблеми такої відповідальності порушувалися на сторінках відомчих видань правоохоронних органів, але нічого, крім загальних підходів у рамках генерального делікту, вони не містили.

Останніми роками в Україні виконано ґрунтовні наукові дослідження загальних положень цивільно-правової відповідальності (Н. М. Оніщенко, І. С. Канзафарова, Т. В. Ківалова та інші). Окремі аспекти проблеми відшкодування шкоди, що завдана працівникам міліції, розглядалися в кандидатських дисертаціях М. М. Фроловим (2006 р.) і О. В. Церковною (2008 р.). Разом з тим проблема відшкодування шкоди, що завдана працівникам правоохоронних органів, в Україні потребує спеціального дослідження з урахуванням положень ст. 3 Конституції України, норм ЦК України, Законів України «Про державну службу», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інших спеціальних законів.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали праці відомих теоретиків права (С. С. Алєксєєв, В. М. Горшеньов, О. В. Котюк, О. В. Петришин, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун тощо) і цивілістів, які спеціалізувалися на дослідженні деліктних зобов’язань і зробили вагомий внесок у формування їх вчення (А. Л. Анісімов, А. М.Бєлякова, Д. В Боброва, Т. В. Боднар, С. М. Братусь, В. Варкалло, Д. М. Генкін, В. П. Грибанов, О. В. Дзера, О. С. Іоффе, І. С. Канзафарова, Т. С. Ківалова, А. С. Комаров, В. І. Кофман, Л. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць, М. С. Малеін, Г. К. Матвєєв, В. П. Маслов, В. Т. Нор, В. А. Ойгензіхт, О. О. Отраднова, В. П. Паліюк, В. Д. Приймак, В. К. Райхер, А. М. Савицька, М. С Самощенко, А. О. Собчак, В. О. Тархов, Є. О. Харитонов, Б. Б. Черепахін, М.Д.Шаргородський, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневич, С. І. Шимон, Р. Б. Шишка та інші).