ПРИНЦИПИ І СПОСОБИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕДЕННЯ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки, розширення сфери колективно-договірного регулювання праці, проголошення принципу свободи праці зумовили цілий ряд змін, у тому числі тих, що стосуються правової регламентації трудових правовідносин. Одним із пріоритетних напрямів розвитку трудового потенціалу є раціональне використання робочої сили та здійснення заходів щодо зайнятості населення. Ефективним засобом розв’язання цих проблем є впровадження ефективного механізму переведень і переміщень працівників як найбільш дієвої форми управління трудовими ресурсами в ринкових умовах.

Однак на сьогодні ряд положень чинного законодавства про працю щодо переведень і переміщень працівників, що як спадок перейшли до України від колишнього СРСР без ґрунтовних змін, втратили свою актуальність і потре­бують вдосконалення. Зокрема, відсутні загальне поняття дефініції «переве­дення працівників», чітке уявлення про принципи й способи механізму правової регламентації трудового договору, чіткий поділ на види переведень і переміщень працівників, розмежування термінів «переведення» й «перемі­щення працівників» та інші проблемні питання, що до цього часу залишаються невирішеними.

Особливої актуальності питання переведень і переміщень набувають в умовах ринкової економіки та економічної кризи, які спричинили зменшення обсягів надання послуг чи вироблення продукції, перепрофілювання підпри­ємств, установ або організацій у зв’язку зі скороченням попиту на деякі види продукції та послуг, відмови від виробництва певних видів товарів та надан­ня деяких послуг. Це обумовлено тим, що з приводу перерозподілу робочої сили питання переведень та переміщень працівників надає можливість ефективно використовувати робочу силу, що є в інтересах як роботодавця, так і праців­ника. Тому на сьогодні актуальним і необхідним завданням є вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо подальшого вдосконалення зако­нодавства України про працю в аспекті новації трудового договору.

Окремим питанням правового регулювання переведення й переміщення працівників в умовах ринкової економіки приділяли і продовжують приділяти увагу такі відомі дослідники, як М. Г. Александров, Є. І. Астрахан, М. Й. Бару, Н. Б. Болотіна, Л. Ю. Бугров, В. С. Венедіктов, Г. С. Гончарова, Ю. П. Дмит­ренко, В. В. Жернаков, П. І. Жигалкін, Д. О. Карпенко, Р. І. Кондратьєв, Л. І. Лазор, А. Р. Мацюк, П. Д. Пилипенко, В. І. Прокопенко, С. М. Прилипко, В. М. Скобєлкін, О. С. Хохрякова, О. І. Процевський, Г. І. Чанишева, В. І. Щербина, Н. М. Хуторян, О. М. Ярошенко та ін. Наукові праці названих учених не втратили своєї цінності й сьогодні, водночас цілий ряд питань у вказаній сфері потребує вдосконалення й додаткового вирішення. Актуаль­ними для вітчизняної науки трудового права стають розробка й упровадження ефективного механізму правового регулювання переведення й переміщення працівників.

Діяльність щодо цього є досить складною за своєю суттю й потребує застосування науково виважених і серйозно аргументованих підходів, що й зумовило вибір теми наукового дослідження.