СУДОВІ АКТИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Проведення «великої» судової реформи в Україні в умовах становлення ринкових відносин вимагає суттєвого оновлення господарського процесуального законодавства шляхом прийняття нового процесуального закону, покликаного забезпечити високий рівень здійснення правосуддя господарськими судами у формі господарського судочинства і захист майнових прав та інтересів учасників господарських відносин.

Було б перебільшенням стверджувати, що на всі питання стосовно вимог, що пред’являються до судових актів у господарському процесі, вже є відповіді в господарському процесуальному чи цивільному процесуальному праві, а тому потреба в подальших дослідженнях їх правового режиму відпала. Стосовно одних і тих самих питань існують різні відповіді, що зумовлено різними концептуальними підходами і поглядами, їх дискусійним характером, відсутністю загальної концепції щодо правомірності судових актів. У процесуальному законі відсутній також чіткий перелік вимог, що пред’являються до судових актів, зокрема, щодо судового рішення, існують суперечності у визначенні поняття і змісту таких вимог, як повнота, визначеність, безумовність судового акта, а також вимоги щодо судового акта як процесуального документа стосовно його правової культури і мови викладення.

Зазначена обставина обумовлює актуальність проведення поглиблених теоретичних досліджень різних правових інститутів господарського процесуального права, серед яких помітне місце посідає інститут судових актів. За своїм предметом і поставленими завданнями дисертаційна робота спрямована на розв’язання існуючих у цій сфері проблем і є необхідною і своєчасною як для науки господарського процесуального права, так і для законодавчої та правозастосовної судової практики.

Судові акти виносяться на різних стадіях господарського процесу: вони завершують певні стадії розгляду справи, супроводжують діяльність суду щодо здійснення правосуддя в господарських відносинах, починаючи з порушення провадження у справі і завершуючи винесенням заключного судового акту. Незважаючи на певні розбіжності судові акти (рішення, ухвали, постанови) мають багато спільних рис, що зумовлює потребу у їх комплексному дослідженні.

У науці господарсько-процесуального права України відсутні комплексні наукові дослідження, що стосуються судових актів у господарському судочинстві. Винятком є дисертація Григор’євої В.В. «Правовий режим судового рішення у господарському процесі» (Донецьк, 2009 р.), проте в ній не досліджуються питання щодо поняття, видів та правової природи судових актів господарського суду, а також щодо правового режиму постанов та ухвал господарського суду.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальних досягненнях юридичної науки, в тому числі – на результатах досліджень відомих вітчизняних та зарубіжних учених-процесуалістів. Його теоретичну основу склали, зокрема, роботи Абової Т.Є., Авдюкова М.Г., Беляневича В.Е., Бобкової А.Г., Григор’євої В.В., Гурвича М.А., Демченка С.Д., Загайнової С.К., Зейдера М.Б., Каллістратової Р.Ф., Князєва О.О., Лебедя К.О., Логінова П.В., Осетинського А.Й., Притики Д.М., Рожкової М.О., Степанової Т.В., Щербини В.С., Яркова В.В. та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України (протокол №7 від 15 липня 2009 р.). Робота виконана відповідно до наукової теми «Проблеми правового забезпечення державного регулювання та управління в сфері підприємницької діяльності» (номер державної реєстрації 0108U000491), внесена до плану роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні правового режиму судових актів у господарському процесі.

Відповідно до поставленої мети основними завданнями дисертаційного дослідження є:

визначення поняття та видів судових актів в господарському процесі, а також критеріїв віднесення судових документів до судових актів;

з’ясування правової природи судових актів у господарському процесі і їх місця в системі актів державних органів;

уточнення поняття та змісту (елементів) правового режиму судових актів у господарському процесі;

з’ясування правового режиму рішення господарського суду і його відповідності вимогам законодавства;

з’ясування правового режиму постанов апеляційної та касаційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду України у господарських справах;

з’ясування правового режиму ухвал господарського суду;

уточнення переліку властивостей законної сили судових актів в господарському процесі та меж її (законної сили) дії;

розробка та наукове обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконалення господарського процесуального законодавства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при здійсненні правосуддя у формі господарського судочинства.

Предметом дослідження є правовий режим судових актів у господарському процесі України.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів юридичної науки. Діалектичний метод дозволив проаналізувати чинне господарське процесуальне законодавство і практику його застосування; системний – з’ясувати проблеми визначення правового режиму судових актів у господарському процесі; історико-правовий метод використано при дослідженні становлення і формування інституту судових актів у господарському процесі; порівняльно-правовий – при порівняльному аналізі відповідних норм господарського процесуального, цивільного процесуального та адміністративного процесуального законодавства, а також законодавства про судоустрій; формально-юридичний метод застосовано при формулюванні пропозицій щодо створення нових правових норм і вдосконалення чинних положень нормативно-правових актів. Застосування цих та інших методів дозволило здійснити комплексне дослідження правового режиму судових актів у господарському процесі, сформулювати науково-теоретичні висновки і положення та практичні рекомендації, що мають ознаки наукової новизни.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правового режиму судових актів (рішень, ухвал, постанов тощо) у господарському процесі.

Наукова новизна конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є такі:

Вперше:

сформульовано доктринальне визначення поняття судових актів у господарському процесі. Це встановлені законом документи, що виносяться господарськими судами, а також Верховним Судом України у межах їх компетенції при розгляді справ задля фіксації процедури розгляду справ (ухвали) і оформлення його правових наслідків (рішення, постанови або ухвали), а також при виконанні поза процесуальних повноважень, покладених законом на господарський суд;

обґрунтовано висновок щодо поділу судових актів господарського суду за їх правовою природою на процесуальні (акти, що виносяться господарським судом при розгляді справ задля фіксації процесуальних дій (ухвали, протоколи) і оформлення його (розгляду) правових наслідків (рішення, постанови або ухвали) і позапроцесуальні (рекомендаційні роз’яснення ВГСУ, інформаційні та оглядові листи) документи, що приймаються господарським судом у межах його компетенції;

обґрунтовано пропозицію щодо законодавчого закріплення права Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, зокрема ВГСУ, давати спільні роз’яснення щодо практики застосування законодавства;

обґрунтовано доцільність відмови від такого виду виконавчого документа, як наказ господарського суду, і, натомість, запровадження в господарській юрисдикції єдиного для інших судів загальної юрисдикції (загальних і адміністративних) виконавчого документа, яким є виконавчий лист;

визначено перелік і класифіковано вимоги, яким має відповідати рішення господарського суду, як: а) акт органу судової влади; б) акт правозастосування; в) процесуальний документ;

обґрунтовано необхідність закріплення в процесуальному законі права господарського суду у разі відсутності матеріального законодавства, що регулює спірні відносини за участю суб’єктів господарювання України, застосувати аналогію закону або аналогію права;

на підставі аналізу міжнародно-правових актів та актів національного законодавства обґрунтовано висновок про те, що мовою господарського судочинства є українська мова. Це означає, що і судовий процес, і діловодство в господарських судах (у тому числі підготовка процесуальних документів) мають здійснюватися українською мовою;

обґрунтовано, що ухвала господарського суду є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються і припиняють господарські процесуальні права та обов’язки, а у передбачених законом випадках – їх права та обов’язки матеріального характеру, і з урахуванням цього запропоновано внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 86 ГПК України;

обґрунтовано некоректність застосування при визначенні меж дії законної сили судових актів не лише у господарському процесі, але і в цивільному та адміністративному процесі, термінів «об’єктивний» і «суб’єктивний», і запропоновано вживати відповідно терміни «об’єктний» – для характеристики певних фактів і правовідносин (об’єктів) і «суб’єктний» – для окреслення кола осіб (суб’єктів), для яких судові акти є обов’язковими.

Удосконалено:

положення щодо поняття і змісту правового режиму судових актів у господарському процесі. Під правовим режимом судових актів пропонується розуміти сукупність встановлених господарським процесуальним законом ознак (елементів), що характеризують судовий акт як акт правосуддя у господарських правовідносинах. Зміст правового режиму судових актів складають такі встановлені господарським процесуальним законодавством елементи: а) поняття і види судових актів; б) форма, зміст та інші вимоги щодо певних видів судових актів; в) порядок і місце прийняття судових актів; г) порядок оголошення та момент набрання законної сили судовими актами; ґ) правові наслідки набрання законної сили судовими актами, властивості (компоненти) законної сили судових актів та об’єктні і суб’єктні межі її дії; д) порядок усунення недоліків судових актів судами, що винесли ці акти; е) підстави та порядок оскарження і подання заяв про перегляд судових актів до судів вищих інстанцій; є) межі втручання судів вищих інстанцій у зміст судових актів, що переглядаються; ж) процедура виконання судових актів органами Державної виконавчої служби.

Дістали подальшого розвитку:

класифікація судових актів у господарському процесі, згідно з якою всі судові акти залежно від виконуваних ними функцій запропоновано поділяти на: 1) акти правосуддя, до яких, на думку дисертанта, відносяться рішення і ухвали господарського суду першої інстанції, постанови і ухвали судів апеляційної і касаційної інстанцій; 2) інтерпретаційні судові акти (акти тлумачення права) – ухвали про роз’яснення рішення (ухвали), що виносяться господарським судом, а також рекомендаційні роз’яснення Вищого господарського суду та постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування судами законодавства при вирішенні справ господарської юрисдикції; 3) інформаційні судові акти – інформаційні і оглядові листи та листи Вищого господарського суду України; 4) забезпечувальні судові акти – протокол судового засідання і протокол огляду та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження;

класифікація ухвал господарського суду за такими критеріями як: суб’єкти винесення, правові наслідки винесення, можливість оскарження, спосіб оформлення, час винесення;

положення щодо визнання судових актів Верховного Суду України, прийнятих за наслідками перегляду судових рішень господарських судів, правовими регуляторами суспільних відносин у сфері господарювання, а отже і джерелами права;

положення щодо переліку властивостей законної сили судових актів і обґрунтовано, що обов’язковість знаходить свій вияв у виконуваності і преюдиційності. Відтак, властивості обов’язковості, виконуваності і преюдиційності не можуть розглядатися як однопорядкові.

За наслідками проведеного дослідження дисертантом науково обґрунтовано і сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до актів чинного законодавства (Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Господарського процесуального кодексу України, Господарського кодексу України та ін.) та до рекомендаційних роз’яснень Вищого господарського суду України, спрямованих на підвищення якості судових актів, що виносяться господарським судом.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація містить низку нових теоретичних висновків і положень, спрямованих на вдосконалення інституту судових актів у господарському процесі. Ідеї, висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: а) при подальшому дослідженні правового режиму судових актів як в господарському, так і в інших формах судочинства (адміністративному, кримінальному, цивільному); б) у правозастосовчій діяльності господарських судів; в) у нормотворчій діяльності при удосконаленні господарського процесуального законодавства (зокрема, при прийнятті нового Господарського процесуального кодексу України); г) при викладанні курсу «Господарське процесуальне право» та при підготовці навчально-методичних матеріалів з нього.

Особистий внесок здобувача. У дисертації викладено наукові результати, отримані особисто здобувачем за наслідками проведення науково-дослідних робіт. Всі сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки, пропозиції і рекомендації, обґрунтовано на основі власних досліджень та практичного досвіду здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу правових проблем підприємництва та Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва НАПрН України, а також на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період» (8-9 жовтня 2009 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 14-15 травня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 р.), науково-практичній конференції «Становлення господарської юрисдикції в Україні – 20 років досвіду. Проблеми і перспективи» (м. Одеса, 24-26 травня 2011 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статтей, 4 з яких - у наукових фахових виданнях, а також тези доповідей на 5 науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, 3 розділів, що охоплюють 10 підрозділів, та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 213 сторінок, з яких 20 сторінок займає список використаних джерел, що налічує 190 найменувань.