ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ МІЛІЦІЇ З ДЕРЖАВНОГО ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки незалежності в Україні сталися докорінні зміни у всіх сферах життя суспільства. Розпочалися розбудова правової держави та формування громадянського суспільства, реалізація курсу на інтеграцію України в європейські структури. Поряд із внутрішніми перетвореннями на ситуацію в країні істотно впливають процеси загальносвітового характеру – глобалізація, розвиток світової економіки, урбанізація, міграція значних мас населення, поширення комп’ютерних технологій, прояви міжнародного тероризму і транснаціональної злочинності тощо. Все це істотно змінило умови функціонування та зумовило нові виклики для системи органів МВС України, головною складовою якої є міліція.

Існуюча на сьогодні в Україні правоохоронна система не здатна на належному рівні відреагувати на вищезазначені виклики. У певній мірі це підтверджено і у Звіті експертів Ради Європи, де здебільшого негативно оцінено роботу органів внутрішніх справ України на основі порівняння їх діяльності з діяльністю поліції країн Франції, Бельгії та Швейцарії; зазначено про необхідність їхньої модернізації й реформування. Починаючи з середини 90-х років, в Україні було здійснено кілька спроб реформування органів внутрішніх справ. Але й дотепер у країні великою мірою збережено систему органів внутрішніх справ з надмірною централізацією, мілітаризацією, бюрократизмом, авторитарно-дисциплінарною моделлю управління.

Чинна правова основа фінансування міліції за рахунок коштів Державного бюджету України передбачена в ст. 24 Закону України Про міліцію” і ст. 87  Бюджетного кодексу України. Фактичне постійне недофінансування системи органів МВС призвели останніми роками до великої плинності персоналу, різкого зниження кількості працівників, які мають значний досвід роботи, та інших негативних наслідків.

Необхідність реформування міліції, приведення її у відповідність до суспільних потреб і можливостей держави визначалася з перших років незалежності України і досить широко декларувалася. Було розроблено кілька концепцій її реформування, які не були реалізовані у повному обсязі. У розроблених концепціях, як правило, не передбачалося механізму їх реалізації, зокрема, щодо забезпечення відповідного фінансування. Спроби імперативного прискорення перетворень у підрозділах міліції призводили до випередження загальнодержавних темпів реформування правоохоронної системи, передчасного декларування “досягнень”, а врешті-решт – до дискредитації багатьох реформістських заходів. У зв’язку з цим завдання оптимізації фінансового забезпечення міліції, розробка пропозицій щодо реформування бюджетного фінансування міліції України є одними із визначальних чинників успішності проведення всіх складових реформи.

Результати проведеного анкетування довели, що майже абсолютна більшість респондентів вважають необхідним і доцільним глибинне реформування системи фінансування міліції (97,3 %). Разом з тим, на думку опитаних працівників міліції, стан існуючого фінансування міліції оцінюється як незадовільний, на що вказують понад 94,9 % респондентів-міліціонерів.

Теоретичним підґрунтям дослідження є наукові здобутки, зокрема таких вітчизняних і зарубіжних учених-юристів, як В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, Д.А. Бекерської, Ю.П. Битяка, С.А. Буковинського, Н.А. Буличевої, О.Д. Василика, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, О.Ю. Грачової, Н.М. Дєєвої, Т.І. Єфименко, О.Б. Заверухи, С.Т. Кадькаленка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Кириленка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.В. Копана,  М.В. Корнієнка, В.І. Кравченка, О.А. Кузьменко, О.В. Кузьменко, М.П. Кучерявенка, О.А. Музики-Стефанчук, А.А. Нечай, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, С.В. Пєткова, Н.Ю.  Пришви, Л.А. Савченко, А.О. Селіванова, А.І. Сироти, В.В. Сташиса, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, Ю.М. Тихомирова, С.Д. Ципкіна, Ю.С. Шемшученка, Н.А. Ширкевича, В.К. Шкарупи, О.О. Чечуліної, А.Г. Чубенка, С.І. Юрія, Н.Я. Якимчука, О.Н. Ярмиша та інших.

Вітчизняні юристи-фінансисти розглядали правове регулювання окремих видів державних видатків: К.Г. Грищенко – на вищу освіту, А.М. Цвєтков – на утримання центральних органів виконавчої влади України; Н.Я. Якимчук – на науку, С.В. Кузнєцова – на сферу охорони навколишнього природного середовища, М.В. Глух – на комунальне господарство. Правові основи фінансування видатків правоохоронних органів аналізували, зокрема, А.І. Сирота – органів Служби безпеки України, А.Г. Чубенко – Міністерства внутрішніх справ України, Н.А. Буличева – позабюджетного фінансування органів внутрішніх справ.

Віддаючи належне цим науковим напрацюванням, слід наголосити, що в умовах сьогодення існує потреба в подальшому дослідженні правових засад фінансування міліції. Це зумовлено відсутністю теоретичної концепції, в якій було б закладено перспективи правового забезпечення реформування бюджетного фінансування міліції; наявністю дискусійних питань, пов’язаних з доцільністю створення місцевої міліції та з її фінансуванням з місцевих бюджетів; необхідністю наукового обґрунтування, комплексного підходу до розв’язання проблем фінансового забезпечення міліції в контексті реформування системи органів МВС України.