КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми даного дослідження обумовлена теоретичним і, особливо, практичним значенням питань, пов’язаних із здійсненням в Україні конституційного процесу. Зміни в суспільно-політичній і правовій сферах в останнє десятиліття виявили потребу в удосконаленні чинної Конституції України, що, в свою чергу, передбачає необхідність визначення способів і порядку її змінення, а отже і наукове осмислення тих проблем, які виникають у зв’язку з цим процесом.

Здійснення конституційного процесу в нашій державі ускладнюється його правовою невизначеністю, що не сприяє формуванню якісного Основного Закону України. З липня 1997 р. по січень 2004 р. Верховна Рада України не внесла жодної зміни до Конституції України, хоча було запропоновано близько двадцяти різних конституційних законопроектів. Завершився безрезультатно у 2000 році і Всеукраїнський референдум з питань про внесення змін до Конституції України. Нарешті, конституційні зміни від 8 грудня 2004 р. визнано неконституційними за рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року, чим ще більш заплутано конституційний процес в Україні.

Актуальність теми у практичному аспекті підтверджує й той факт, що на найвищому державному рівні нещодавно ухвалено рішення про створення спеціального органу для підготовки пропозицій стосовно внесення змін до чинної Конституції України. У зв’язку з цим постає питання про обрання найбільш прийнятного способу розробки та ухвалення вказаних змін.

Варто зазначити, що проблеми конституційного процесу досліджуються в Україні впродовж двох останніх десятиліть досить активно, що значною мірою обумовлено як підготовкою та прийняттям нової Конституції України у 1996 році, так і суперечливою практикою її наступного застосування, виникненням багатьох конституційно-правових конфліктів і не завжди послідовними, неоднозначними рішеннями органу конституційної юрисдикції, тлумаченням ним конституційних положень, яке викликає дискусії, в тому числі теоретичного характеру.  

Разом з тим у вітчизняній конституційно-правовій науці досі не сформовано загальноприйнятого поняття конституційного процесу, цей процес розглядається в різних аспектах, під різними кутами зору. Через це в науковій літературі має місце різне уявлення про конституційний процес, від його «вузького» розуміння, що обмежує цей процес процедурою прийняття і внесення змін до Конституції, до «широкого» розуміння, яке включає в зміст конституційного процесу різні за своєю природою аспекти (політичний, ідеологічний, юридичний тощо), що так або інакше пов’язані з конституцією, як Основним законом, охоплюючи при цьому і вироблення та ухвалення самої Конституції, і внесення змін до неї, а також процеси її реалізації в політичній та правовій системі держави, в контексті поняття конституціоналізму.

Таке різноманіття уявлень про конституційний процес не сприяє чіткому визначенню його поняття, видів, форм реалізації тощо, а отже, гальмує наукову розробку конкретних механізмів його реалізації, не сприяє виробленню обґрунтованих теоретичних рекомендацій для практики його здійснення.

Зважаючи на це, постає як актуальне наукове завдання вироблення єдиних методологічних підходів до формування наукового поняття конституційного процесу, дослідження конституційного процесу як самостійного феномена та його співвідношень з іншими близькими до нього явищами суспільного життя.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на теоретичних працях представників вітчизняної і зарубіжної юридичної науки різних історичних періодів. Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких: С.А. Авакьян, М.В. Баглай, В.В. Бородін, Ш. Боржо, А.З. Георгіца, Р.В. Єнгибарян, Л.С. Жакаєва, Ж.-П. Жакке, Т.Д. Зражевська, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, І.О. Кравець, В.В. Кравченко, Л.Т. Кривенко, О.Є. Кутафін, В.В. Маклаков, В.В. Медведчук, А.М. Медушевський, Ж.Й. Овсепян, М.В. Оніщук, В.Ф. Опришко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, А.О. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.В. Скрипнюк, П.Б. Стецюк, Б.О. Страшун, В.Я. Тацій, Ю.О. Тихомиров, М.О. Теплюк, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Т.Я Хабрієва, В.Є. Чиркін, М.Ф. Чудаков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков, О.І. Ющик та ін.

Вивчення робіт названих та інших авторів переконує, що попри значну кількість досліджень проблематики конституційного процесу вказане вище завдання залишається актуальним. Саме цим обґрунтовується вибір автором теми і предмета даної дисертаційної роботи.

Нормативну базу дослідження складають Конституція України та закони України, конституції зарубіжних країн, рішення і висновки Конституційного Суду України.