ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ САНКЦІЙ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ Автореферат

Актуальність теми. Будь яке цивілізоване суспільство може існувати за умов належного задоволення соціального інтересу засобами автомобільного транспорту. У більшості країн розвинутої автомобілізації функціонують ефективні системи дорожнього руху, до яких має приєднатися Україна. Водночас дорожній рух як соціальна система є небезпечним та заздалегідь аварійним явищем. Так, за останні десять років унаслідок 391134 дорожньо-транспортних пригод загинуло 62141 особа, у 2010 році в Україні зареєстровано понад 45000 ДТП, у яких загинуло 6867 і травмовано 55600 осіб.

Традиційний погляд на безпеку дорожнього руху дозволяє стверджувати, що відповідальність за аварії та їх наслідки на шляхах України зазвичай покладається на окремих учасників дорожнього руху. Але відомо, що суттєву роль у цій сфері відіграє й багато інших чинників. При цьому поведінка людини на дорозі обумовлюється не лише її індивідуальними знаннями та навичками, а й середовищем, в якому ця поведінка має місце. Наведене підтверджують ті факти, що й на початку третього тисячоліття спроби законодавця лібералізувати адміністративну відповідальність за порушення у сфері безпеки дорожнього руху (2001 р.) чи, навпаки, значно її посилити (2008 р.) суттєвих позитивних зрушень у безпеці на дорогах не дали.

Саме тому поліпшення такого стану має відбуватися шляхом розроблення комплексу організаційних та правових заходів, спрямованих на удосконалення адміністративно-правової організації забезпечення безпеки дорожнього руху, вироблення дієвих механізмів адміністративно-правової охорони відносин у зазначеній сфері.

Робота підготовлена з урахуванням досліджень, які проводили В.Б. Авер’янов, С.С. Алєксєєв, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.І. Веремеєнко, П.А. Воробей, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, В.В. Донський, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, А.М. Колодій, В.К. Колпаков, Т.О. Коломієць, О.В. Кузьменко, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, В.М. Марчук, П.П. Михайленко, Р.А. Калюжний, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.Я. Тацій, О.Ю. Синявська, В.В. Сташис, Є.Ю. Соболь, В.Д. Сущенко, М.М. Тищенко, О.Н. Ярмиш та інші.

Так, дослідженням різних аспектів питань правового забезпечення безпеки дорожнього руху присвятили свої праці вітчизняні та російські вчені М.В. Афанасьєв, Р.І. Денисов, В.В. Доненко, В.В. Єгупенко, Г.Н. Клінковштейн, В.М. Лозовий, В.В. Лук’янов, В.В. Новіков, М.І. Попов, О.С. Фролов та інші. Проблеми адміністративного примусу у сфері безпеки дорожнього руху розглядалися Р.І. Денисовим, Є.В. Додіним, В.І. Жульовим, В.Й. Розвадовським, В.К. Шкарупою. Питання профілактики порушень ПДР досліджували В.В. Новіков, М.І. Попов, О.Ю. Салманова. Стан управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху – В.Й. Розвадовський та М.М. Долгополова, а проблемами правосвідомості учасників дорожнього руху займалися О.Л. Миленін та Л.М. Кононенко. Крім того, багато вчених приділяло увагу адміністративній діяльності ДАІ, а саме: О.В. Домашенко, Т.О. Гуржій, С.М. Гусаров, В.В. Єгупенко, А.М. Подоляка, Р.А. Сайфулін, О.С. Фролов та інші.

Водночас чимало теоретичних і практичних питань, які стосуються адміністративно-правового забезпечення застосування санкцій у сфері безпеки дорожнього руху, розглядаються авторами фрагментарно та потребують системного узагальнення, а також вироблення концептуального підходу на рівні окремого наукового дослідження. Безперечна наукова значущість та теоретичне розроблення проблематики в цій сфері, її актуальність потребує проведення поглибленого дослідження організаційно-правових засад щодо забезпечення застосування адміністративних санкцій у зазначеній сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає положенням Указу Президента України „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 9 грудня 2010 року № 1085/2010. Дисертацію виконано в межах Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 № 347 (п.5–10 Додатку 11) та перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено розпорядженням МВС України від 30.12.2002 № 618). Загальний напрям дослідження відповідає положенням Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Підвищення безпеки дорожнього руху у всьому світі” від 24.02.2010. Матеріали дисертації спрямовані на реалізацію положень Концепції Державної програми профілактики правопорушень до 2015 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1911-р.

Дисертація є складовою частиною наукових досліджень кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, тему затверджено Вченою радою університету 14 травня 2008 року (протокол № 18), уточнено 25 січня 2011 року (протокол № 7).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є всебічний аналіз організаційно-правових засад забезпечення застосування адміністративних санкцій у сфері безпеки дорожнього руху та розробка обґрунтованих пропозицій і рекомендацій стосовно їх удосконалення.

Досягненню цієї мети сприяло виконання таких основних завдань:

- визначити поняття та місце безпеки дорожнього руху в загальній структурі громадської безпеки та її вплив на стан внутрішньої безпеки України;

- з’ясувати сутність адміністративно-правової організації забезпечення безпеки дорожнього руху, довести взаємозалежність основних її елементів;

- розкрити поняття та зміст забезпечення безпеки дорожнього руху, через форми та методи його прояву;

- дослідити механізм адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху та надати характеристику його складовим;

- удосконалити систему адміністративних санкцій, що застосовуються у сфері безпеки дорожнього руху;

- здійснити аналіз адміністративно-юрисдикційних повноважень працівників Державтоінспекції МВС України як основного суб’єкту охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху;

- визначити напрями удосконалення адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху;

- визначити систему гарантій та засобів впливу на дієвість механізму адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час організаційно-правового забезпечення застосування адміністративних санкцій у сфері безпеки дорожнього руху.

Предмет дослідження – організаційно-правове забезпечення застосування адміністративних санкцій у сфері безпеки дорожнього руху.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права та процесу, соціології тощо. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний та інші методи наукового пізнання, які дозволили врахувати всі взаємопов’язані питання, об’єктивно оцінити ефективність діяльності суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху та реалізувати можливості порівняльно-правового, конкретно-соціологічного, історичного та логічного аналізів.

Діалектичний метод використано під час дослідження змісту складових механізму адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху (підрозділ 2.1). На підставі системно-структурного методу Державтоінспекцію МВС України визначено головний суб’єкт адміністративно-правової охорони (підрозділ 2.3), а за допомогою структурно-функціонального методу з’ясовано складові адміністративно-правової організації безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати систему адміністративних санкцій (підрозділ 2.2), а історичний метод – уточнити особливості адміністративно-правової охорони в інших країнах (розділ 2). Соціологічні методи (спостереження, анкетування, інтерв’ювання тощо) застосовано для збирання й аналізу інформації, вироблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини щодо забезпечення застосування адміністративних санкцій у сфері безпеки дорожнього руху.

Емпіричну основу дослідження склали опитування 526 водіїв транспортних засобів та 449 практичних працівників міліції Луганської та Харківської області, у тому числі шляхом анкетування (430) та інтерв’юванням (545) щодо проблемних питань удосконалення адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху. Крім того, дисертантом використовувалися інформаційні, статистичні й аналітичні матеріали з проблематики дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації на основі проведеного комплексного аналізу організаційно-правового забезпечення застосування адміністративних санкцій у сфері безпеки дорожнього руху сформульовано низку концептуальних положень і висновків, які відповідають змістовним ознакам наукової новизни. До основних із них можна віднести такі:

уперше:

- адміністративно-правову організацію забезпечення безпеки дорожнього руху визначено як урегульовану нормами адміністративного права скоординовану виконавчу та розпорядчу діяльність уповноважених суб’єктів у сфері безпеки дорожнього руху, спрямовану на реалізацію положень законодавства, організацію обліку, контролю та нагляду за розвитком дорожньої інфраструктури й таку, що пов’язана із застосуванням адміністративних засобів з метою підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

- визначено поняття механізму адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху як урегульовану нормами адміністративно-деліктного права цілісну систему правових засобів, за допомогою яких здійснюється охорона суспільних відносин у сфері дорожнього руху шляхом застосування до порушників адміністративних санкцій з метою попередження дорожньо-транспортних пригод та поліпшення стану безпеки дорожнього руху;

- обґрунтовано необхідність прийняття Стратегії забезпечення безпеки дорожнього руху України, в якій пропонується передбачити напрями удосконалення адміністративно-деліктного законодавства шляхом його подальшої кодифікації; підвищення ефективності державного управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; запровадження новітніх уніфікованих інформаційних систем та використання сучасних інформаційних технологій; поліпшення якості підготовки водіїв транспортних засобів; покращання діяльності з попередження дорожньо-транспортного травматизму, особливо серед дітей; забезпечення надання невідкладної допомоги особам, які постраждали від дорожньо-транспортних пригод; розвитку дорожньої інфраструктури; поліпшення технічного стану транспортних засобів; удосконалення діяльності щодо пропаганди засобів безпеки дорожнього руху; розроблення ефективної системи сучасних засобів впливу на правосвідомість та формування правової культури учасників дорожнього руху тощо;

удосконалено:

- елементи адміністративно-правової організації забезпечення безпеки дорожнього руху, до яких запропоновано віднести: національну систему державного управління автомобільним транспортом; систему суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху; механізми обліку, контролю та нагляду за об’єктами управління; систему інформаційних ресурсів щодо кількості транспортних засобів та їх технічного стану, стану аварійності, причин та умов дорожньо-транспортних пригод та інших показників діяльності суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху;

- гарантії та засоби впливу на дієвість механізму адміністративно-правової охорони відносин у сфері безпеки дорожнього руху шляхом різноманіття та активізації форм громадського контролю;

- поняття адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху як застосування до фізичних і юридичних осіб, які вчинили проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть для них різні за характером обтяжливі наслідки і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, передбачених нормами адміністративного права;

дістали подальшого розвитку:

- поняття забезпечення безпеки дорожнього руху як різновиду виконавчо-розпорядницької діяльності носіїв державно-владних повноважень, що передбачає здійснення організуючого впливу на суспільні відносини в сфері дорожнього руху і суміжних із ним сферах за допомогою різного роду нормотворчих і розпорядницьких дій із виконання законів та інших правових актів держави з метою своєчасного усунення недоліків і несправностей дорожньої техніки, мінімізації негативного впливу на дорожню ситуацію природних факторів, боротьби з порушеннями порядку дорожнього руху, підвищення травмобезпеки дорожньої техніки, надання своєчасної медичної допомоги потерпілим, а також відшкодування матеріального збитку від дорожньо-транспортних пригод;

- поняття правосвідомості суб’єкта забезпечення безпеки дорожнього руху як такої форми відображення правових явищ, що містить у собі психічні, інтелектуальні, емоційні та вольові процеси й стани, котрі синтезуються у прийнятих ним рішеннях й спрямовуються на пізнання, спілкування та взаємодію в процесі діяльності щодо охорони відносин у зазначеній сфері з метою забезпечення транспортного правопорядку.

Практичне значення одержаних результатів.

Вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення застосування санкцій у сфері безпеки дорожнього руху;

- у правотворчій сфері – для внесення змін і доповнень до чинного адміністративно-деліктного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, розробки проекту Дорожньо-транспортного кодексу та Стратегії забезпечення безпеки дорожнього руху України (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 12 червня 2011 року № 345/23);

- у правозастосовній сфері – для вдосконалення організації та безпосереднього застосування адміністративних санкцій у сфері безпеки дорожнього руху (акт впровадження УГБ УМВС України в Луганській області від 30 травня 2011 року);

- у навчальному процесі – під час розробки програм та інших навчально-методичних матеріалів із дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність ОВС”, „Адміністративна відповідальність” (акт впровадження Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 12 травня 2011 року). Автор брав участь у розробці навчального посібника „Безпека дорожнього руху України”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист від 22.12.2010 №1/11-11833.1).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Основні положення, пропозиції і висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дисертаційного дослідження і виносяться на захист, розроблені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, висновки, рекомендації, пропозиції до чинного законодавства оприлюднені на міжнародних, регіональних науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: „Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення” (м. Івано-Франківськ, 2008); „Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри” (м. Одеса, 2008); „Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти” (м. Донецьк, 2010); „Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності” (м. Донецьк, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у восьми публікаціях: чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та чотирьох тезах доповідей, опублікованих у збірниках наукових праць за результатами конференцій. Загальний обсяг – 3.2 авт.арк.

Структура дисертації зумовлена її метою та завданнями. Вона складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку літератури (227 найменувань) і двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з яких 184 – основний зміст.